6.10.1900 р. До Якова Жарка
| 6 грудня 1900 р., Полтава |
Дорогий і вельмишановний добродію Якове Васильовичу!
Учора я назнарошне заходив до Миколи Андрійовича узяти в його Вашу рукопись. До сього часу не зміг сього зробити, бо то мене не було в городі, то – його не застанеш дома, – яко адвокат, він віється всюди. Учора його застав дома, тільки все ж таки не взяв у його Вашої рукописі через те, що він її сам одіслав Вам. Певне, Ви вже одібрали її. Сповістіть, будь ласка, добродію, чи одібрали справді, бо поки я не матиму від Вас про це звістки – доти не заспокоюся.
Що Вам сказати доброго? Про себе одно тільки: ніколи та й ніколи, бодай тому ніколи укрутив в’язи який-небудь добрий випадок! А поки його нема, то все-таки зостається одне – ніколи. Недавно одібрав від д. Коцюбинського аж два томики його праць, виданих уві Львові товариством "Спілка". Перший томик: "В путах шайтана", а другий – "По-людському".
Перший містить у собі: 1) "В путах шайтана", 2) "На віру", 3) "Ціпов’яз", а другий: 1) "По-людському", 2) "Помстився", 3) "Посол від чорного царя", 4) "Пе-коптьор" і 5) "Для загального добра". Як бачите, назви томиків взяті по першим творам, – на мою думку, не завсім до ладу, бо цими назвами не вичерпується все, що містять у собі томики.
Я поки що прочитав "В путах шайтана" та читаю "На віру". Задля першого, на мою думку, не варт би було затрачувати і часу, бо в йому малюється татарсько-монгольське життя. Невже у нас свого болю мало, що нам годиться братися за чуже?
"На віру" – дуже хороша повість і затримує дуже живуче питання про шлюб, як народ обходиться без його, виконавши життя на віру. Я не знаю, чи часто-то це робиться по селах? У нас щось-то не чутно такої форми, може, вона вживається в Галичині або на Поділлі. Проте початок повісті, що я досі прочитав, написаний дуже до ладу. Одно в йому мене непутить: додатки від самого автора таких словечок, яких народ не вживає, як-от нерви, енергія і др. У повісті без їх зовсім би можна обійтися, і тоді б вона мала більший вплив, – не било б у вічі, що це автор розказує та ще й ученими словами.
"Для загального добра" я читав раніше, і воно мені теж не подобалося через те ж саме, через що не до шмиги і "На віру". Оже треба сказати, що д. Коцюбинський дуже талановитий чоловік і дуже живі питання захоплює своїми творами. Я дуже радію, читаючи їх, і бажаю, щоб він якпобільше писав тільки з нашого, а не чужого життя і більше нашою, народною мовою, а не Тредьяковського вінегретом. А ви, добродію, як поживаєте? Що поробляєте? Пишіть, будь ласка.
Обнімаю Вас щиро Ваш П. Рудченко.
Примітки
Вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 402 – 403. Подається за автографом (ф. 5, № 1372).
…до Миколи Андрійовича… – М. А. Дмитрієва.
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 467 – 468.