Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

5.06.1899 р. До Якова Жарка

5 липня 1899 р., Полтава

Вельмишановний і дорогий Якове Васильовичу!

Сповіщаю Вас, що робота по набору іде на всіх парах: уже 18 сторон зовсім надруковано; учора видержав першу коректуру від 18 до 27 сторони, а сьогодні від 27 до 34, а Вашої рукописі 51 сторона. Замалим не кінець "Дармоїда", тобто четверте оповідання. Зостається ще три. Всі сім повинні уміститися на 69 – 70 сторонах, тобто на 3¾ – 4 аркушах. Як казав жид, так воно й буде. Жид ще прохав 25 карбованців. Я – хоч і мав, та не дав, думаючи порадитись з д. Дмитрієвим. Сказав жидові, що напишу Вам, щоб заслали грошей; тобто поступив по-жидівському. І гаразд, що так зробив, бо д. Дмитрієв сказав, щоб більше не давати жидові, як 10 карбованців, і взявся їх сам передати жидові.

Не гаразд, що оце підскочило свято: певне, жид не буде далі нічого робити. Я казав йому, щоб надіслав сьогодні ж задля другої коректури 19 – 26 сторони, а він і не прислав. Завтра, якщо достукаюся, побіжу до жида і скажу, щоб поспішав з роботою, бо з 10 – 12 мені треба їхати, а жид сам хвалився, що добре, що я держу коректуру: не задержую роботи; у д. Дмитрієва з виданням "Лихий попутав" куди було завізнішеї Бажалося б і самому продержати всю коректуру, та, мабуть, жид не вистачить з усією роботою до 12 числа. Жид ще запитував: що на обложці друкувати? Треба б усі полтавські видання, потім ціну Вашої книжки та й те – звідки б її виписати чи достати. Скомпонуйте, добродію, цю надпису на обложці та, не гаючись, і зашліть до мене.

Я питався, чи є в депутатському собранії та в уїздного предв[одителя] дворянства такі, що тільки лічаться на службі, щоб добути чину? Відказано, що є, тільки це все робиться з дозволу губернського і уїздного маршалів. Коли Ви там не доскочите служби на такій умові, то треба буде приїхати сюди і самому постукатися хоч би до князя Ерістова.

До нас приїхав голова столичного товариства "Общеполезных и дешевых для народа книг" п. Федоровський. У понеділок будемо у гурті раятися, як би краще це діло постановити. По тому, що розказував п. Федоровський (я з ним уже познайомився)" воно у їх стоїть дуже неважно: опріч того, що, видно, грошей обмаль, а то ще і розладдя поміж собою. Хто там правий, а хто винуватий – господь його розбере. Мені здається, що діло варт би піддержати. Коли заправничі тепер і не зовсім, може, доладні" то їх же можна б й перемінити, тільки самого б діла не годилося б залишати. Статут дає широкі права, і ними б треба як слід скористуватись.

Обнімаю Вас. Уклоніться низесенько своїй дружині, котру Ви так на цей раз нам і не показали, бодай Вас за це курка вбрикнула! Завжди до Вас прихильний

П. Рудченко.


Примітки

Вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 397. Подається за автографом (ф. 5, № 1369).

Федоровський Микола (1838 – 1918) – український громадський діяч, генерал, педагог, один з ініціаторів театрального гуртка в Єлисаветграді з участю П. Ніщинського, братів Тобілевичів та М. Кропивницького; один з засновників українського «Добродійного товариства для видавання загальнокорисних і дешевих книг» у Петербурзі.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 450 – 451.