22.03.1901 р. До Сергія Єфремова
Вельмишановний добродію!
Разом з цим листом засилаю до Вас посилкою: 1) "В дорогу!", 2) "Думу про Ігореве військо", – переписані мною задля цензури, так що їх переписувати удруге не треба; 3) "Товариші" – той само список, що колись подавався до цензури, та повернуто його назад забороненим і 4) "Казку про Правду та Кривду", як вона була надрукована колись у "Правді". Ці дві приповісті, тобто "Товариші" і "Казку", переписавши задля цензури, будь ласка, добродію, мені знову поверніть.
Доточую до цього всього ще й "Морозенка" – одбиток "Київської старини". У йому є деякі коректурні, а то й редакційні помилки. Я їх поправив чорнилами. Мені бажалося б, щоб у новому виданні "Морозенка" не було таких помилок, як на 25 стороні (замість "рутити" надруковано "кутити" – зовсім не наше слово!). От через се і засилаю виправлений мною примірник – може, він Вам погодиться і задля цензури? На першому зайвому листочку я зробив оглавок, який годилося б надрукувати на сорочці книжки. А може, Ви що краще придумаєте? На другому боці сього ж зайвого листочка поміщено "Покажчик", тобто: що слід одно за другим друкувати. Мені б бажалося, коли чого цензура не забороне, щоб твори були так впорядковані, як написано в покажчикові.
Щодо Вашого доказу про те, що 250 примірників від 1000 на авторську користь – дуже дорога плата, то я з Вами згоджуюсь. Я ніколи нічого сам не видавав і ціни на се не знаю, через те запитував: чи не дорого буде 250 примірників від тисячі? З Вашого ж рощоту про видання II т[ому] Левицького бачу – справді це дорога плата. Треба так, щоб, як кажуть, були і кози ситі, і сіно ціле.
А цього добути, мені здається, можна так, як вигоду від видання попаювати пополам – одну частку видавницькій скриньці, а другу – авторові. По такому рощоту (беручи на зразок видання того ж таки Левицького) виходе: 1200 примірників] стоє 1000 кар[бованців], а по назначеній задля продажу ціні – 1800 кар[бованців]. Скинувши з цього 25 – 30% книгарням, тобто 450 – 540 кар[бованців], маємо лишку 1350 – 1260 кар[бованців]. Вивернувши гроші, страчені на видання, буде вигода від 350 до 260 карб[ованців], а половина – 175 – 130 кар[бованців], цебто як перевести на примірники, – від 166 до 125 примірників] або від 140 до 100 примірників на тисячу. От через це, мені здається, що 125 примірників від тисячі не буде дуже накладно Вам.
Як Ви про се гадаєте? сповістіть. Напишіть теж, скільки тисяч маєте видавати. Мені здається, що 3000 дуже багато, зовсім доволі б було і 2000, бо як залежиться видання, то втрата перше всього буде задля Вас. Якщо будете друкувати 2000 пр[имірників], то мені повинно б перепасти 250. З їх я прохав би заслати до мене тільки 50 пр[имірників], потрібні задля подарунків знайомим, а лишок добре б було, якби книгарі прийняли за собою, а мені повернули гроші, бо збути таку силу у Полтаві навряд чи можна.
До Вас прихильний
П. Рудченко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 296).
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 473 – 474.