3.10.1900 р. До Сергія Єфремова

Вельмишановний добродію.

Повернувшись учора з Переяславського та Золотоноського повітів (їздив туди по службі), я застав Вашого листа і от сьогодні одповідаю на його.

Я нічого не маю проти, щоб покористувались кияни моєю працею задля "Віку". Хай вибирають, що їм до вподоби, тільки з моїх власних праць, а не з "Хіба ревуть воли…", бо самі, добродію, знаєте, що то не одна моя праця, а ще й Білика. Я сам нічого, кажу, не маю, коли візьмуть і з "Хіба ревуть воли…" – "Польову царівну", "Січовика" й "Товариство". Тільки не знаю, чи згоден буде на се і другий спільник – Білик? Він тепер десь їзде по службі. Писав, що повинен вернутись в Петербург у сьому місяці; оже коли іменно – не знаю. Швидко йому буду писати, то напишу і про Ваші запросини. Якщо він згодиться – зараз Вам напишу.

Що ж до мого псевдоніму, біографії та патрета, то про се облиште думати тепера: хай, як умру, то і псевдонім розкриють, і біографію напишуть, і патрет змалюють, – якщо тільки все це на що-небудь буде потрібне, а тепера, на мою думку, – усе це лишнє. Зробив я не дуже-то багато, щоб за життя свого ще себе уславляти. Коли хто про се дбає – то його добра воля; а я думаю, що тепера нам треба не про це дбати, а про те, як би більш намножити доброї-корисної праці, щоб наша мова не занікчемніла, не пропала. Хто ж це зробе – чи Грицько, чи Іван, – хіба не все однаково? Отак скажіть, добродію, усім прихильним до нашого діла киянам.

Бувайте ж здорові та святій правді милі. До Вас завжди прихильний

П. Рудченко.

Примітки

Єфремов Сергій Олександрович (1876 – 1937) – історик української літератури; в кінці 90-х – на початку 900-х років був одним з редакторів видавництва «Вік», брав участь у виданні творів ряду українських письменників, зокрема й зібрання творів Панаса Мирного у трьох томах (Київ, 1903 – 1907).

Двадцять листів Панаса Мирного до С. Єфремова, автографи яких зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 5, №№ 293 – 312), охоплюють період 1900 – 1905 рр. і стосуються підготовки й видання уже згадуваного зібрання творів Панаса Мирного у трьох томах. Листи друкуються вперше за автографами; даний лист – за автографом № 293.

«Вік» – київська видавнича спілка, створена у 1890-х роках з ініціативи О. Кониського. Одним з найактивніших організаторів видавництва був В. М. Доманицький. Протягом 1900 – 1905 рр. видавництво випустило 91 книжку, серед яких значне місце посідають видання творів класиків української літератури, художні і ювілейні альманахи.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 465 – 466.