23.06.1900 р. До Якова Жарка

Ви шкодуєте, дорогий Якове Васильовичу, що як були в Полтаві, то мене не застали на місці, а я – аж-аж! Найкраще всього, коли побалакаєш з чоловіком сам на сам, перекинешся з ним живим словом. От же й вийшло не гаразд; я поїхав свою сім’ю оборудувати на дачі, а Ви – в Полтаву. Отак і розминулися. Дуже шкода!

Я мав був якнайдрібніше побалакати про Ваші твори. Я їх давно вже всі прочитав; недавно віддав ще п. Дмитрієву, щоб переглядів. Як він і діло впорядкує, то я зараз же сповіщу Вас, як і що. Я по правді скажу Вам мій погляд: я б на Вашому місці їх не друкував; вони куди геть слабіші перших, – не виношені, не мистецьки викроєні; пішвою, а не в стрічку пошиті… слабі. Це я так думаю, мені так здалося; а може, я й помиляюся; може, не на ту ногу, як кажуть, встав, як їх читав. Бува й так; бува, що наче дурний або пришелепуватий, – читаєш та й не розумієш того, що прочитав. От чи не помиляюсь, бува, і я, – ото їх віддав до людей, – хай ще й другі передивляться.

Якщо й їм здасться так, як і мені, то певне, що твори слабі. А може, другим вони здадуться дотепні? Тоді вибачте за мої помилки. Я по натурі великий пунктатор і до своїх творів, – все мені здається, що не так. От через це я і не приспічаю: хай вилежиться та вистигне, як та овощ на деревині. Та ще й після того нехай пополеже. щоб улежалося, як те яблуко у льоху. Якщо отак вилежане візьмеш та прочитаєш знову і здасться воно тобі смачним, то, певне, і другим буде до смаку. А як самому не смачне – то знову його положиш на вилежку. Скажете: що так воно і зогниє! Бува. Бува, що й справді зогниє. Тільки мені здається, що краще хай зогниє, ніж таку кислицю подаси людям, що від неї усі щелепи набік зверне. Господь з ним! Багато і без нашого є багато кислого на світі.

Тепер я сиджу собі в Полтаві сам (мої в Гадячому), сумую та від спеки кволію, – ні робити, ні їсти, ні спати не можу. Швидко до нас з’єдиначена трупа наша приїде, – 29 перше буде грати. Кропивницький, Саксаганський, Садовський, Карпенко-Карий, Заньковецька… всі то як на вибір. Що то утнуть такі сили! Побачимо. А поки – бувайте здорові, та не тільки сам собою, а з дружиною і дітками.

До Вас завжди прихильний П. Рудченко.

Примітки

Вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 400 – 401. Подається за автографом (ф. 5, ? 1371).

…з’єдиначена трупа наша… – Товариство артистів під орудою М. Садовського і П. Саксаганського за участю М. Заньковецької і І. Карпенка-Карого, що утворилось в 1900 р., об’єднавши три театральні колективи: Кропивницького, Садовського і Саксаганського та Карпенка-Карого.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 459 – 460.