2.9.3.1. Топографічна характеристика Київського Подолу в 1943-1990 рр.
Парнікоза І.Ю.
Проаналізуємо вигляд Подолу на картографічних матеріалах вказаного періоду. Зауважимо, що більшість міських планів цього часу є дуже схематичними, вочевидь ж з міркувань секретності.
На схематичному плані 1947 р. знаходимо перше свідчення про післявоєнну топоніміку Подолу. Вулиці Костянтинівській була повернута передвоєнна назва Шолома-Алейхема, Кирилівській – Фрунзе, а от Межигірську на Переца вже не перейменували (вулиця у передвоєнний час називалася на честь єврейського письменника Іцхака Переца). Не давала спокою комуністам також вулиця Спаська. Але цього разу її перейменували на вулицю Героїв Трипілля (тут розташовувався штаб трагікомічного комсомольського походу на отамана Терпила-Зеленого). З інших вулиці на плані показано Азанів провулок. Сучасна вул. Сагайдачного показана як продовження Володимирського узвозу. Воздвиженська вулиця – названа ім’ям комуніста Ладо Кецховелі. Інші вулиці залишилися під своїими історичними назвами. Наявний на схемі і відсутній наразі Боричів узвіз (його забудову було зруйновано при будівництві ст. метро Поштова площа). Станом на 1947 р. станції залізниці Куренівка та Київ-Петрівка знаходилися на оболонських луках. Навколо них в описуваний період сформувалася промислова зона північного Подолу.
На хронологічно наступній схемі 1957 р. бачимо що назва вулиці Шолома-Алейхема не прижилася (чи не відповідала реаліям 1950-х рр.). Ця вулиця вкотре стала Костянтинівською. Покровська вулиця носила назву Зелінського, а сучасна вул. Сагайдачного – носила назву вул. Жданова. Азанів провулок не показано, натомість, наявна вулиця Нахімова, Воздвиженська вулиця і далі названа Ладо Кецховелі. Інші вулиці Подолу мають свої історичні назви. На плані нявний відсутній наразі Боричів узвіз (на плані Боричів спуск).
Цікаво, що на цьому плані вперше зроблено спробу показати пам’ятки Києва, серед яких на Подолі показаний лише Контактовий будинок. На Подолі показані також палац культури працівників харчової промисловості (довоєнний клуб «Харчовик») та кінотеатр з широким екраном «Жовтень» (пам’ятка довоєнного класицизму 1920-х рр.).
Аналогічно показано топографічну ситуацію на плані-схемі 1959 р. Надзвичайно важливо, що на даних планах помітно, що поняття Поділ в післявоєнні роки окрім промислової зони вздовж Кирилівської, яка виникла ще в ХІХ ст., почало включати район залізничної станції «Петрівка», але не включало Рибальський півострів.
Наступну інформацію про вуличну мережу Подолу знаходимо на схемі міського транспорту Києва 1966 р. Тут зокрема показано нову вулицю – продовження Костянтинівської – Новокостянтинівську, яка протягнулася в бік Петрівки паралельно до суч. вул. Кирилівської. Показані також вулиці Олексія Терьохіна (командира КЧ «Верный», що брав участь в обороні Києва 1941 р.), Тульчинська, Хвойки, Азанівський провулок, Заводська вулиця та провулок. На схемі можна побачити автобусний маршрут №8 вулицею Електриків на Рибальський півострів.
На схемі Подолу 1972 р. також умовними позначками показані кінотеатр «Жовтень» (60) та клуб «Харчовик» (71), натомість близькими до реального вигляду споруд значками зазначено Контрактовий будинок (30) та річковий вокзал (135). На півночі Подолу поблизу Петрівки показані вулиця Аляб’єва, Ливарська. На вулиці Турівській показано АЗС.
На плані-схемі Києва 1979 р. помітні деякі нові деталі: в північній частині Подолу вулиці Новокостянтинівська та Аляб’єва перетинаються з новим Московським проспектом (сучасний проспект С. Бандери), що йде до Московського (сучасного Північного) мосту. Як і на попередніх схемах, вул. Електриків сполучає Поділ з Рибальським півостровом. На мапі вперше позначено дві новозбудовані станції метро: «Поштова площа» та «Червона площа» (суч. Контрактова площа). На вулиці Костянтинівській зазначений кінотеатр «Жовтень». На Контактовій площі зазначено пам’ятник Г. Сковороді та клуб «Харчовик». На плані позначено також автостанцію «Поділ», фунікулер та річковий вокзал.
На схемі Подолу 1987 р. з’являється новозбудована станція метро «Тараса Шевченка», натомість вулиця Набережно-Микільська перейменована на вулицю Григорія Сковороди. Набережно-Лугова вулиця продовжена до перетину з Новокостянтинівською, Оленівська переходить у вулицю Електриків. Показано автостанцію Поділ, а в районі Борисоглібської вулиці – пристань річкових суден.
На іншій схемі Києва 1987 р. Показані пам’ятки Подолу: «2- будинок, в якому в 1706-1707 рр. зупинявся Петро І, поч.. 18 ст. – Костянтинівська, 6 (інтерпретація з Петром помилкова, а будинок Биковських відноситься до д.п. 18 ст.), 3 – фонтан «Самсон», арх. І. Григорович-Барський, 1748-1749 рр., відновлений за початковим проектом в 1982 р. арх. В. Шевченко – Червона площа, 4 – будівля Київської академії, 1703-1740 рр. – вул. Григорія Сковороди, 2. Показаний також пам’ятник Григорію Сковороді – скульптор І. Кавалеридзе, арх. В. Гнєздилов. Зазначено Житній ринок, кінотеатр «Жовтень», заочний факультет Ленінградського інституту водного транспорту (в буднику бурси Києво-Могилянської академії), кол. Клуб «Харчовик», пам’ятник морякам Дніпровської-Пінської військової флотилії, Річковий вокзал та пам’ятник Магдебурзькому праву на набережній Дніпра.
Подібною є ситуація на плані Києва 1989 р. Проте на ній помітні деякі нові деталі. Зокрема, вулиця Електриків продовжена з Рибалського півострова по Ганаському мосту до кінця вул. Верхній та Нижній Вал. Цікаво, що на мапі зазначено громадські вбиральні міжнародним символом «WC». Введенська вулиця носить назву Ратманського, а квартал між нею та Щекавицькою, а також Межигірською та Костянтинівською – пл. Червоної Пресні. На Андріївському спуску та вул. Петра Сагайдачного (саме так підписано цю вулицю) показано численні кафе. На розі Іллінської та Сагайдачного показаний універмаг. По всьому Подолу показано книжкові магазини, крамниці тканин, хімчистку, магазини взуття, квітів, на розі Іллінської та Волоської травматологічний пункт. На Контрактовій площі знаходився пункт постою таксі та кіоск Київміськдовідки. Позначено також перукарні. На розі Волоської та Верхнього валу –ощадкаса. На розі Межигірської та Героїв Трипілля – будинок побуту. На Набережно-Хрещатицькій показний причал «Подільський».
На схемі блакитної зони Дніпра 1990 р. Поділ зображено схематично, втім колишня станція метро «Червона площа» вже носить сучасну назву «Контактова площа». Підписано також Гаванський міст.
На плані схемі Києва 1990 р. помітно, що вулиця Заводська продовжена та перетинається з Новокостянтинівською та Електриків. На плані-схемі 1991 р. позначено причали Подільський та Поштовий (Поштова площа).