22.11.1841 г. Т. Г. Шевченко

Будьте з пилипівкою здорові, мій любезний паночку! Спасибі Вам за Ваше письмо і усяку добру мову, написану там. Читав у «Лит[ературной] газете», що Ваша дівчина, що через тин ворожила у циганки, продалась, та і зрадовався, бо я так і надіявся. Спасибі Вам, що не дивитесь у вічі отим дурням, кацапам, що, не вмівши нашої мови і не розібравши у неї нічого, кричать, мов жиди у шабаш: «Штио да штио это невернякано? Мы не понимаем-ста ничаво!» Спасибі, що плюєте на се та не перестаєте писати.

Пишіть, пишіть, нехай Вам господь поможе. Велике спасибі скажу, коли пришлете хоч подивитись, а вже не втерплю – прочитаю. Та де ж Ваші білети? Пишете, що посилаєте єсте, та й нема. Чурхніть кете їх до нас. Може, таки який-небудь десяток збудемо. Аж тричі спасибі попереду кажу за обіцянку намалювати мою сотниківну, се як змалюєте та пришлете, то ще дуже дяковати буду за добру Вашу пам’ять і, дивлячися і любуючися на неї, буду завсегда дяковати Вам.

Ануте, тепер є пильнеє діло до Вас. Глядіть же, зробіть по-нашому, а не по-кацапському: скажіть «добре» та й зробіть хутенько. Знайшовся і в нас парень-друзяка, до діла штепний, та й хоче збити збірник, по-панському «альманах», і дав йому імення «Молодик», і хоче назбирати усяких штучок, і по-московському, і по-нашому написаних. Московські штучки і вірші є «преотменные-ста», а справді усі перших писачок, усі шлють йому, так наських ще трошки. Будьте ласкаві, пришліть йому яку думку Вашу або відорвіть від готового чого який шматочок та й пришліть на моє ім’я аж у самісінький Харків. Велике Вам спасибі скаже!

Об сім попросіть від мене і від усіх, люблящих читати усе добрее, нашого Євгенія Павловича Гребьонку, нехай утне яку приказку наську. Не будете жалковати, у чесній кумпанії та меж добрими людьми будете. Та коли б хутенько, бо вже скоро відошле у ценсуру. Зділайте милость, іще скажіть пану Гребьонке, що його білети не дуже повзуть з рук. Тільки скажеш кому, то зараз і втнуть: «Знаєм ми сю, се пєтербурці. А де їх «Історія руського народу»? А де п’яте, десяте?» То й кажеш: «Та ні, батечки! Се вже не… се добра, чесна, правдива душа, не збреше». Так ні. Подай книжку – озьму і гроші знесу. От якої співають. Та коли хоче і наш край наділити своїм «Богданом», то нехай присила, зараз збудемо. А «Ластівки» його нема тут овсі. Покланявся Вам пан Артемовський. Я йому казав, що Ви писали про нього, а він сказав: «Ні, я тільки прочитав його «Кобзаря», та й знаю, яку він має душу і яке серце в нього, і знаю його думки».

От так казав.

А пан Корсун троха сам не писав до Вас. От і усе. Бувайте здорові і не переставайте любити і не забувайте щиро Вам преданого

Григорія Квітки

Примітки

Вперше з неточностями надруковано в журн. «Киевская старина», 1900, т. XII, с. 298 – 300, звірений текст – в журн. «Україна», 1925, кн. І – II, с. 84 – 85.

Увійшло до зібрання: Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Твори у шести томах, т. 6, с. 640 – 641.

Автограф невідомий.

Подається за публікацією в журн. «Україна».

Читав… що Ваша дівчина, що через тин ворожила у циганки, продалась… – Йдеться про акварель «» (перша назва – «Цыганка, гадающая малороссиянке»), за яку Шевченко дістав срібну медаль на академічній виставці.

… за обіцянку намалювати мою сотниківну… – Картина, написана Т. Г. Шевченком на сюжет повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка «Панна сотниківна», не збереглася, до цієї картини знаходяться в Державному музеї Т. Г. Шевченка у Києві.

… парень-друзяка… хоче збити збірник. – Йдеться про І. Є. Бецького, який у 1843 – 1844 рр. видавав у Харкові альманах «Молодик». Т. Г. Шевченко надіслав до альманаху свої твори «» («Тяжко-важко в світі жити»), «», «».

… наділити своїм «Богданом»… – Йдеться про романтичну поему Є. П. Гребінки «Богдан. Сцены из жизни малороссийского гетмана Зиновия Хмельницкого», яка друкувалася уривками. Повністю надрукована 1843 р.

Корсун Олександр Олексійович (1818 – 1891) – український поет-романтик, видавець альманаху «Сніп» (повна назва: Сніп, український новорочник. Зкрутив Александр Корсун. Рік первий. Харків, 1841). До другого, невиданого, номера альманаху Т. Г. Шевченко надіслав незакінчену поему «» та вірш «» («Вітер з гаєм розмовляє»). З приводу альманаху «Сніп» Г. Ф. Квітка-Основ’яненко в своєму «Ответе Тихорскому на его статью в сентябрьской книжке «Маяка» за 1842 г.» писав: «Пишут наши земляки… вспоминают старовину и передают ее к печати другим, показывают, какие – не за редкость – встречаются характеры между нашими».

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 7, с. 328 – 329.