Літературна порадня

Богдан-Ігор Антонич

Оцим числом відкриваємо на сторінках нашого журналу літературну порадню для початківців. Даватимемо в ній оцінки надсиланих нам літературних спроб, вказівки в питаннях віршової та прозової техніки, завваги щодо композиції змісту та організації мистецької мови, одним словом, усякі поради в справах письменницького ремесла. Теж інформації для тих, що бажають поглибити свою літературну й мистецьку освіту.

Відповіді будуть складані в такий спосіб, щоб могли зацікавити не тільки того, до кого адресовані, але й інших початківців чи загалом кого-небудь, кому не є байдужі, так сказати б, «фахові» питання літературної творчості. Що така порадня потрібна, знають найкраще самі молоді автори. Щоб нікого не бентежити, зазначуватимемо відповіді тільки буквами прізвища або, коли хтось цього забажає, умовленим псевдонімом чи гаслом. Просимо надсилати до оцінки свої спроби, просимо звертатись до нас з усякими запитами.

До. Майже кожний початківець, коли дає до оцінки свої писання, бажає перш за все дізнатися, чи має він літературний талант. Хоче ясної, рішучої, недвозначної відповіді й щонайгірше, коли справді таку від якогось «знавця» дістане, може навіть у неї повірити.

А питання саме собою куди складніше. Чи скажемо: так, чи скажемо: ні, завжди беремо на себе поважну відповідальність, хто зна, може навіть за майбутній життєвий шлях людини. А втім кожна така відповідь може мати в дійсності тільки умовну вартість. Сливе ніколи перші спроби не рішають про творчу спроможність одиниці. Тут вундеркіндство далеко небезпечніше й оманливіше від незугарності й безпорадності. Тому, що до справи ставимося поважно, не будемо щедрою рукою розділювати вам похвали чи догани, ані на основі присланої нам вашої збірки «Перед сходом» вирішувати невідклично про ваш хист.

Проте дві речі можемо сказати зовсім певно. Перше, що видатна частина збірки є нецензурна, а проти конфіскати ні ви, ні ми не вдіємо нічого. Друге, що техніка вашого віршування на наш час трохи перестаріла. От хоч би дієслівні рими. Сьогодні вживається їх тільки в окремих випадках (наслідування народної пісні, деякі звукові ефекти тощо), а у вас вони скрізь. В кожному вірші настирливо дзвонять своєю примітивністю. Є й інші примітивні граматичні рими, напр., твою – свою («Я вірю»).

Римування це абетка віршової техніки. Не її суть, але не менш найбільш спостережлива признака. Теж не володієте певно метафорою. Придивіться початкові свого вірша «До поезії»:

Поезіє пухка, крилата –

красо паризьких бруків голосних,

втікай мерщій із буйних піль,

степів, гаїв, садів рясних!

Ось бачите: уривок написаний звичайними словами, буцімто зовсім зрозумілий, а його думку трудно схопити. «Пухка поезія» – смілива метафора, але що тут визначає? Могла би мати глузд (сенс), напр., при описі міщанського філістерства, добробуту тощо. В наведеному вірші не знаходить оправдання в змісті цілості. Далі зверніть увагу на дивовижне зіставлення епітетів «пухка» й «крилата». Коли ця ваша поезія «крилата», то вже хіба не «пухка», або навпаки.

Як сливе кожному початківцеві, прикметне й вам перебільшування й пересолоджування настроїв. Ось уривок вірша «Вже стільки раз»:

Вже стільки раз ти плакала, душе,

а серце стільки мліло з болю!

А стільки сліз пролилося із очей,

а стільки серце знесло жалю!

Вибачте, коли дозволимо собі запитатись, чи це має бути поезія, чи губка до витискання сліз. Рима болю – жалю зовсім кульгава.

Хіба зайво давати вам трафаретні потіхи: не знеохочуйтеся, пишіть далі. Чи писати далі, запитайтесь передусім самого себе. Це, звичайно, найкращий дорадник. Тільки пам’ятайте, товаришу, про те, що найтруднішою річчю є критицизм до себе самого.

Гк. Складаєте слова:

Світ світом величний, а люд незличний,

ніяково згодити, один одного лиш хоче згнобити.

Свята правда, тільки не треба з тієї причини зітхати, а йти в життя пробоєм. Поширюйте й поглиблюйте свою освіту. Вивчіться чистої літературної мови. Коли дає вам насолоду писати вірші, пишіть.

М. П. Дістали низку віршів «Над Дністром». Вони не найгірші. Ось приклад:

Які чудові сходи,

наче фортепіанові клавіші!

Які чарівні тони,

а все кращі, голосніші!

Одначе й у цьому уривку зайва «чутливість» епітетів («чудові», «чарівні»). Вважайте на правильність наголосів і ритміку. Див. відповідь т. До.

Дальші відповіді в черговому числі.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Дажбог. – 1934. – Ч. 7, вересень. – С. 118 – 120. Не підписано. Рукопис зберігається у Львівській національній бібліотеці (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 59). У «Творах, 1998» помилково вказано: «друкується вперше за автографом».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 638 – 640.