Монументальний реалізм

Богдан-Ігор Антонич

(Про Джона Голсуорсі)

Повість з природи реалістична. Під цим гаслом народилися, під ним довершилися всі справді великі досягнення прозової епіки. Реалізм відповідає психічному наладженню звичайного читача, його бажанням та світоглядові, й тому зрозуміла річ, що роман має далеко ширші круги сприймачів, ніж протиреалістична з природи лірика. Тому сливе кожний великий повістяр є реалістом без огляду на напрямок чи моду, яка володіє під даний момент. З цієї причини роман лишається дещо осторонь від загальних зрушень, що потрясають поезією чи драмою. Проти змінливості інших ділянок літератури та мистецтва роман видається широкою рікою, що пливе спокійно глибоким руслом в одному напрямі. Чи це буде натуралізм, чи веризм, чи нова речевість (die neue Sachlichkeit), суть завжди є та сама. Це тільки дрібні відміни, парості великої струї.

Прізвище Голсуорсі [Наші критики мають справжню мороку з правописом цього прізвища. М Рудницький («Діло») пише Гельсуорті, В. Безушко («Нова хата») Голсворси, у офіційному радянському] «Правописному словнику» є Гелсворсі. – Прим. Б.-І.Антонича. Сам Антонич називав його Голсверти.] зв’язане з реалізмом нашої епохи якнайтісніше. Це хіба найбільш типовий його класик. Початки майбутнього лауреата нагороди Нобеля були дуже скромні. Перший раз він виступив як спілий тридцятлітній мужчина в р. 1897 книжкою «From the Four Winds». І цей, і наступні твори минули без відгомону. В 1905 р. був уже автором п’ятьох повістей, а одначе його близький друг, славний Осип Конрад дивився на його творчість дуже скептично. Як личить правдивому класикові, Голсуорсі починав пересічними речами, щоб поволі, ступнево, з року на рік здобути таємниці мистецького реалізму, а закінчити на найвищих шпилях.

По п’ятьох ремісничих студіях заблиснув майстер. Це був рік 1906. Це був перший том «Саги Форсайтів» («The Forsyte Saga»). По ньому п’ять дальших, тож разом шість грубих романів, пов’язаних спільним персонажем (історія одної родини). Так постала епопея новітньої Англії. Вже заголовок указує на намір дати монументальний епічний образ. Сьогодні рукописи «Саги», оправлені в сап’ян, виставлено за склом у славному Бритійському музеї, де може їх кожний здалека оглядати. Сьогодні Голсуорсі є головою найбільшої міжнародної, дійсно світової організації письменників Pen-Club.

Покінчивши «Сагу», автор не може відірватися від своєї теми, вийти з завороженого круга своїх героїв. Пише продовження, нову епопею: «Новітню комедію» («А modern comedy»). Знову товсті, багатосторінкові книжки. Щойно останній том циклу: «На біржі Форсайтів» визволив його накінець від тиранії світу, ним самим створеного.

А цей світ багатий, наче справжня дійсність. Сотні постатей, а кожна інша, кожна окремий індивід, кожна живе. Немає двох тотожних. Сотні подій, здебільшого сірих, буденних, звичайних, а всі пов’язані із собою довгими поплутаними, але міцними нитками. Під цим оглядом метода Голсуорсі далеко вища від звичайного, такого частого в реалістичній повісті хронікарства. Автор не тільки розказує події, але й об’яснює їх, в’яже в одну майстерну, до найменших подробиць викінчену, суцільну мережку. Це сливе історичний прагматизм.

Тут немає нічого припадкового. Все обдумане, розраховане, прецизне, послідовне. Спіле академічне майстерство в найкращому значенні цього слова. Тільки одною прикметою нагадує техніка англійського автора хронікарську методу. Голсуорсі переповідає події в такому порядку, в якому вони відбувалися б у дійсності. Автор нічого не пропускає, розкриває все ясно перед очима читача. Немає натяків, перерв, недосказів. Події чергуються одна за одною, пливуть рівно негальмовані вперед, котяться широкими хвилями. Це є найвища форма справжньої епіки.

Безособистість, можлива об’єктивність (якщо взагалі можна її в мистецтві осягнути) посунена до останніх границь. І тільки зрідка дещо песимістична усмішка над долею поколінь англійського міщанства, що сходить з обріїв історії.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Дажбог. – 1932. – Ч. 2, грудень. – С. 33 – 34. Стаття була передрукована у виданнях: «Перстені молодості, 1966», «Зібрані твори, 1967», «Пісня про незнищенність матерії, 1967», «Твори, 1998».

Конрад (Conrad) Осип (Джозеф; справж. – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 3.12.1857 – 3.8.1924) – англійський письменник, критик. Автор романів «Олмейрова примха» (1895), «Неф з “Нарциса”» (1897), «Лорд Джім» (1900), «Ностромо» (1904), «Перемога» (1915), «Визволення» (1920), повістей «Тайфун» (1903), «Корсар» (1923) та ін, низки статей.

Pen-Club (International PEN, PEN Club) – ПЕН – клуб – міжнародна неурядова організація, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. Першим президентом клубу був Джон Голсворсі. Назва клубу – це абревіатура від англійських слів «Poets, Essayists and Novelists» («поети», «есеїсти», «новелісти»), які утворюють слово «пен» (pen) – авторучка.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 578 – 579.