Малий скандал
з українською поезією в радіо

Богдан-Ігор Антонич

17 травня ц. р. на наше Вознесення почули ми в радіо рецитації перекладів з сучасної української поезії. Що львівська радіостанція відважилася присвятити бодай чверть години новій нашій ліриці, можна це зарахувати тільки на її добро. Все було б гаразд, коли б на ділі не вийшов з цього малий скандал, що за нього відповідальність не може, зрештою, брати управа радіостанції, в якої добру волю не маємо потреби сумніватися. Річ передовсім у доборі авторів. Як чолових представників сучасної української поезії вибрано Максима Рильського й…. Андрія Скибу.

Читачі напевне з дива розкривають очі: а це хто? Ми теж, признаємось, довго не могли пригадати собі, хто це такий. Аж накінець знайшли з пам’яті відгадку. Отже, цей Андрій Скиба помістив у «Критиці» Крушельницького (1933, ч. 4, ст. 36) два малі віршики. На цьому почалася й закінчилася його «творчість». Бодай під прізвищем «Андрій Скиба» нічого більше ми не змогли відшукати.

Ось вам чудовий винахід зробило польське радіо – найбільший галицький поет, гідний станути побіч Рильського, це «Андрій Скиба». Прелегент подавав характеристику «творчості» цього Скиби (звідкіля він її взяв – заввага складача), висунув її на перше місце по Рильськім і накінець відчитав переклад одного з цих двох віршиків із «Критики».

Як легко в нас можна стати «славним» і то ще навіть перед чужинцями. Далі відчитано переклади віршів С. Чарнецького, С. Гординського. Н. Лукіяновича й Курдидиків, та й на цьому кінець.

Тенденція з цього добору авторів вилазить на всі сторони. Ні один поет з «Вісника», «Дажбога» чи «Дзвонів» не вдостоївся ласки шановних перекладачів. Більшість вибраних віршів це римована тандита, самі переклади теж не завжди могли вдоволити. Вислід такий, що ця авдиція хіба обнизила нашу поезію в очах польських літературних кругів (коли хто-небудь її слухав – заввага складача).

Переклади зладили два молоді польські поети-початківці Баумгартен та Кунстман, але відповідальність паде не так на них, як на їхніх інформаторів. Легко догадатися, що останні виводяться від «Назустріч». Тут джерело нових вундеркіндів та «об’єктивності» в інформаціях.

Не без усмішки прочитали ми похвальні, повні тепла рецензії про цю авдицію в «Ділі» та в «Назустріч». Так сказати б: спілка з необмеженою відповідальністю.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Дажбог. – 1934. – Ч. 6, червень. – С. 86 – 87 (у рубриці «Наш мішок. Б’ємо по пальцях»). Не підписано. Рукопис зберігається у Львівській національній бібліотеці (від. рукоп, ф. 10, од. зб. 64). У «Творах, 1998» помилково вказано: «друкується вперше за автографом».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 627 – 628.