«Тайна Фронтенаків»

Богдан-Ігор Антонич

Франциск Моріак: «Тайна Фронтенаків». (Francois Mauriac: Le mystére Frontenac. Roman. Bernard Grasset, Paris, 1933, ст. 202).

Ще не минув відгомін «Кубла гадюк» [Такий переклад цього заголовка буде, може, кращий від попереднього «Клубок гадюк». По появі польського перекладу «Klebowisko zmij» дехто у нас писав «Клубовище змій». Це чистий і дослівний полонізм], а вже Моріак кинув із своєї майстерні новий роман. Очевидно, французькі письменники живуть не в таких обставинах, як наші, й можуть спокійно віддаватися своїй праці. А Франція – країна відома з аскетів письменницького ремесла (хоч би Бальзак, Флобер), що вміли дні та ночі тратити над солодкою алхімією слова. Романи Моріака ніколи не мають на собі слідів поспішної роботи. Не має їх на собі й «Тайна Фронтенаків», хоч виходить на світ у такому короткому відступі часу по попередньому творі.

Творчість Моріака кружляє здебільша довкола одного питання – питання сім’ї. Уже заголовок останньої повісті говорить про її тему. Але родина Фронтенаків є інша від давніших персонажів цього автора. Робили докори повістяреві, що він малює передовсім темні сторони життя, що його постаті це більше або менше лихі, а коли морально вартісні, то нещасливі. Тінь вічності, що падає на їх обличчя, є знаком кари або всепрощення, але не радісним дороговказом життя.

Наче відповідь, Моріак видав останню повість, осяяну світлом глибокої любові до світу і до всього, що живе. Фронтенаки це сім’я позитивна й на високому моральному рівні. Лучать їх із собою якісь таємні, несвідомі чи підсвідомі зв’язки крові та серця, виссані з землі (дія відбувається в південній Франції, в околицях міста Бордо) й з родинної традиції. Це є їхня тайна.

Подібно як у «Кублі гадюк» знову виступає старий адвокат, але зовсім інший від свого попередника. У серці тамтого кипіла ненависть до найближчих, той живе думкою про рідню, про своїх Фронтенаків, що розорилися світами. А з другої сторони, чудова постать наймолодшого з сім’ї, початківця-поета, що їде здобувати літературну славу до Парижа, до цієї «столиці світу». Зате старший брат не зрадив родинної справи, виречеться наукових успіхів і залишається при батьківському підприємстві. Старосвітська традиція Фронтенаків не може бути перервана. А все це на тлі чудової природи серед винниць і зелені, паленої південною спекою.

Долоню майстра знати на кожному описі, на оформленні персонажів, на будові дії, на гармонізації цілості. І безкрає захоплення світом, і висока напруженість моральна представника нової католицької Франції. Твори Моріака то найвищий клас сучасної європейської повісті.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Дзвони. – 1933. – Ч. 3. – С. 149 – 150. Наступна публікація – у «Творах, 1998».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 606 – 607.