Мистець пристрасті

Богдан-Ігор Антонич

(Про Д. Г. Лоуренса)

Давид Герберт Лоуренс (Lawrence) промайнув понад англійською літературою, наче блискавка. Поки жив, говорили про його притишеними голосами, звичайно промовчували, воліли й не згадувати. Сам звук його прізвища бентежив деякі круги. Вимовити голосно його ймення high life вважав за shoking. Сьогодні минули два роки від смерті великого повістяра, а його твори викликують досі бурхливі суперечки. Це безсумнівний доказ, що є живі й такими залишаться на довгий час.

Нехтуваний, легковажений (бодай офіційно), промовчуваний за життя, діждався по смерті світової слави. Стрінула його звичайна доля справді незалежних талантів. Зараз це наймодніший автор романів, модна тема для балачки в салонах, джерело сентенцій про жінок та мужчин для чепурних балакунів. Тендітні й чутливі ladies зворушуються долею його героїв, як колись над ідиліями Руссо.

Видавці різних країв спекулюють на його повістях, наче на любовних листівках, «вітальних еліксірах» для мужчин тощо. «Коханець леді Чатерлей» буває тисячами розсиланий як «дискретна посилка» («тільки для панів»). Ох, Лоуренс – говорить гарні пані й усміхається соромливо. Блищать очі на згадку лоуренсівських полум’яних описів ночей кохання.

Ось чого дочекався цей католик, похмурий, аскетичний кельт із суворої валійської провінції, що досі живе традиціями давньої пуританської моралі. Цей мораліст, який на смертній постелі проповідував захоплено, що католицизм є найкращою й найпевнішою охороною правдивого кохання. Цей проповідник з гострими, фанатичними рисами обличчя, який уважав папу за найбільшого знавця подружжя, діждався того, що тираж славного «Коханця леді Чатерлей» англійська влада сконфіскувала й спалила в Дуврі, мов твори давніх єретиків (в XX столітті й у найкультурнішій європейській державі). Нові видання (одне за одним) появилися у Франції й різними шляхами перепачковують їх до батьківщини автора.

Також поезії Лоуренса стрінула подібна доля. Пізніше продавали «на чорній видавничій біржі» книжечки його віршів по неймовірно високих цінах. Тільки вибранці могли їх дістати. Сьогодні «Коханець» перекладений майже на всі європейські мови. Студії, розвідки, полеміки – обвинувачі й оборонці.

Д. Г. Лоуренс має в свому мистецькому надбанні довгу низку романів. Ось заголовки важніших із них: «The trespasser» («Злочинець»), «The white peacock» («Біла пава»), «Women in love» («Закохані жінки»), «Sons and lovers» («Сини й коханці»), «Aaron’s rod» («Палка Арона»). Новели: «The ladybird – The fox – The captain’s doll». Поезії. Одначе найважніший і найславніший твір це згаданий великий роман: «The lover of lady Chatterley».

Лоуренс це дивний мистець, повний суперечностей і протилежних настроїв. Суворість і полум’яна змисловість. Містичні наголоси й вітальне захоплення життям. Християнський зрив до височин і поганський культ дочасного. Гіркий песимізм і діоніська життєрадісність. Похмурий пуританізм і похвала первісних сил природи. В жилах Лоуренса плила кельтійська кров.

Його стиль, бурхливий і схвильований, є противенством чистого, стислого, мужеського, расового англійського стилю другого великого повістяра новітньої Англії – Голсуорсі. Композиція повістей Лоуренса стоїть здебільша нижче від будови творів автора «Саги Форсайтів». Це зрозуміла річ, коли порівняти їхні протилежні психіки.

Зате творець «Коханця» перевищає свого великого сучасника внутрішньою напругою, силою почувань, яскравістю вислову. Голсверти це письменник англійський у повному розумінні цього слова й тому здобув швидко й без труднощів, без застережень офіційну славу та академічне становище. Лоуренс це мистець більше південний, нечистого англійського походження (кельтієць) і майже чужий духово своїй північній батьківщині. Звідціля сильний спротив, або сильна байдужність, що їх знайшли його твори на бритійських островах. Чи його романи неморальні? Справа є складна й годі відповісти на питання одним словом: так або ні. Дуже залежить від умового рівня й наставлення читача. Та порнографією ніяк вони не є.

Лоуренс займався також суспільними справами, брав на свій варстат робітничі сюжети, але це не є його найкращі речі. Назавжди залишаться в літературі жадна кохання, спрагла розкоші сумна леді й її коханець з лісу – пристрасний син природи.

Примітки

Подаємо за першопублікацією: Дажбог. – 1933. – Ч. 1, січень. – С. 14 – 16. У змісті числа заголовок: «Поет пристрасті». Надруковано також: Всесвіт. – 1990. – № 2. – С. 133 (публікацію підготував Іван Лучук).

Лоуренс (Lawrence) Давид Герберт (11.9.1885 – 2.3.1930) – англійський письменник, критик. Автор романів: «Білий павич» («The White peacock»; 1911), «Правопорушник» («The Trespasser»; 1912); «Сини й коханці» («Sons and Lovers»; 1913), «Райдуга» («The Rainbow»; 1915), «Закохані жінки» («Women in Love»; 1921), «Жезл Аарона» («Aaron’s Rod»; 1922), «Пернатий змій» («The Plumed Serpent»; 1926), «Коханець леді Чатерлей» («Lady Chatterley’s Lover»; 1928); віршів, оповідань, есе, дорожніх нарисів.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 603 – 605.