[Письменники з гір]

Богдан-Ігор Антонич

В цьому числі говорять письменники з гір.

В українську літературу, виплекану низькодолом, верховинські автори можуть і повинні внести нові складники.

Скаже скептик: етнографія. Хіба ні. Чи справді поміщений тут матеріал можна звести тільки до етнографії? Зрештою, це залежить від того, що ми під словом «етнографізм» розуміємо.

Скаже скептик: продовжування Стефаника та Черемшини. Теж ні. Шануємо кожну традицію, коли вона творча й велика, але ніколи не погодимося на те, щоб мали стати тільки її продовжувачами. Чи дійсно хто-небудь схоче й зможе з легким сумлінням звести видруковані в цьому числі оповідання й нарис тільки до відгомону давніх зразків? Знову ж автор «елегії» як співець Лемківщини в загальноукраїнській поезії, мабуть, зовсім не має попередників.

Поганська Лада з прадавніх лісів, з кичер і недей варить у глиняному збані черлене зілля поезії. У хвалу Ладі підпалюємо ялівець строф.

Звеличуємо оленя, гірський потік і вітальні праінстинкти природи. Закохані в життю і в батьківських горах.

Верховинці йдуть. Антонич з-за Горлиць, гуцул Єндик, Ткачук – талановитий хлопчина з Покуття й інші. У час, коли наші гори переживають, мабуть, свої найважчі роки, коли б’є в них безпощадний вітер днів, коли йде на них зміцнений наступ з різних сторін, наше скромне слово хай буде бодай малим доказом, що

гори говорять

гори творять

гори живуть.

«Хто є такий грубошкурий, щоб не відчув дрижання захвату супроти незаступливої нічим краси незагнузданої, недоторкненої гірської природи?»

(Гвідо Лямер у «Mitteilungen d. D. О. Alpenvereins»).

«Людина в горах є величніша, шляхетніша, морально сильніша, до жертв готова». (Євген Ромер: «Світ гір»)

«Гори в усьому світі є захистом волі та незалежності». (Євген Ромер: «Світ гір»).

«Беручи справу з широкого погляду, кожна поезія має для нас значення тільки тоді, коли вона дає відповіді на якісь питання свого часу. Ні Брюсов, ні хто інший не був би цікавий для історії, коли б ми не знали, що його ідеали, думки, настрої та поривання відбивають ідеали, думки, настрої та поривання якогось часу, якоїсь верстви читачів. У цьому значення поезії в її найглибшому розумінні».

(Б. Якубський у передмові до збірки перекладів з Валерія Брюсова).

Примітки

Вперше опубліковано: Дажбог. – 1934. – Ч. 8, жовтень. – С. 121, 125. Не підписано. «В цьому числі говорять письменники з гір…» – переднє слово до публікації добірки творів («Елегія про співучі двері» Богдана Ігоря Антонича, «Сині чічки» Василя Ткачука, «Пояс чеснотливості» Ростислава Єндика). Після творів – цитати з Г. Лямера, Е. Ромера та Б. Якубського. Рукопис зберігається у Львівській національній бібліотеці (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 51). У «Творах, 1998» подано лише переднє слово. Подаємо за публікацією у «Дажбозі».

Єндик Ростислав Дмитрович (28.4.1906 – 16.2.1974) – український антрополог, письменник, публіцист, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка. Родом із с. Залуччя (нині – Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.). Автор праць «Антропологічні прикмети українського народу» (1934), «Вступ до расової будови України» (1949); оповідань «Регіт Арідника» (1937), «Зов землі» (1940); поеми «Титан» (1948) та ін.

Ткачук Василь Іванович (13.1.1916 – 1944) – український письменник – самоук, селянського походження, родом з Галичини. Автор збірок «Золоті дзвінки», «Сині чічки»; оповідань, мініатюрних новел «Весна», «Набуток», «Близнюки» та ін.

Ромер (Romer) Євгеніуш Миколай (1871 – 1954) – польський географ і картограф. У 1894 – 1931 рр. працював у Львівському університеті, 1945 – 46 – у Краківському університеті. Організатор численних експедицій з вивчення природи Карпат. Автор і редактор численних карт та атласів.

Якубський Борис (1889 – 1944) – український літературознавець, професор Київського Інституту Народної Освіти, член Історико – літературного Товариства при ВУАН. Автор книги «Наука українського віршування» (1922), статей «До проблеми ритму Шевченкових поезій» (1925), «Лірика Лесі Українки» (1927) та ін.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 647 – 648.