13. «Лети, душе моя, небого...»

Юрій Федькович

Лети, душе моя, небого,

Куда направилась літать;

Лети – щаслива ти дорога!

Та не збирайся лиш ступать

На мороги самі лаврові,

Бо доведеться на глогові

Сто раз за десяти ступать.

Полинь не мід солодкий пить!

Співать – не у танку гулять!

Тепер не так, як то бувало,

Коли князі нас величали,

З лицарями сиділи влад!

Тепер – о доле ти змінчива! –

Нема і глини на могилу

Тому, що в раю лиш літає…

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 348 – 349.