24. «У кождого своя пара...»

Юрій Федькович

У кождого своя пара

Та й своя порада.

Зійшло сонце зо дна моря,

Чорногора рада;

Чорногорі – буйний вітер,

А вітрові – луги!

Посумують, поворкують,

Як знані два други.

А тим часом срібнорогий

Квапить понад море

До зіроньки вечірньої

На любу розмову.

Відморгнулись, обгорнулись,

Пропали у гаю.

А там явір черемшину

На ніч підмовляє;

Прихилилась, притулилась –

Ніхто їх не чує…

Лиш я сам-самісінький

Сю нічку ночую.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 358.