23.11.1903 р. До Марії Заньковецької
Ясная зоре нашого кону, високоталановита пані добродійко Мар’є Костянтинівно!
Ви знову зійшли і засяли на нашому небосклоні; грієте нашу душу своїм теплим світом; ворушите наше серце глибоким почуванням; милуєте та дивуєте наші очі своєю високоталановитою ігрою!
Ні літа, ні місце, ні ті негоди в житті, що нехтують красу і силу людини, – ніщо не трімнулося Вас, не заснувало і невеличкою павутинкою того чарівничого світу, яким Ви сяєте на кону: чиста та блискуча, як та росина на зорі; світюча та яскрава, як ясная зоря на небі!
Така-то вже живуча та могуча сила талану: де б вона не була, у яких обставинах не проявилася, – всюди вона буде блищати та вигравати; усіх буде милувати та дивувати!
Помиляються ті, що кажуть, буцім сила є щось особисте від того грунту, де вона проявилася; від тих обставин, серед котрих зростала й розверталася.
Ні! Всякий грунт і всякі обставини тільки й зрощують свою силу, свою красу, своє диво, яких у других немає. Хай пересадять нашу гонку тополю на північ – і вона там загине; хай красу півночі – сосну чи ялину – перекинуть на південь – і вона засохне!
Так і талан: одірваний від рідного грунту, перекинутий в нерідні йому обставини, він швидко позбудеться того живця, що дає йому силу задля зросту, і небавком розвіє в пустоті свої пахощі, заволоче туманом свою яскравість, зсуше та зв’яле свою красу, видихнеться, затхнеться!
Тим ще дорога нам і мила Ви, наша ясная зоре, що, не доимаючи віри тим співам про хороші бубни за горами і спочуваючи своїм серцем і душею, що ті бубни – шкуратяні, – Ви зосталися серед нас, на нашому небі зоріти, на нашому полі пишною квіткою розцвітати, дивувати та милувати нас і чужих своїм яскравим таланом.
Хай же щасна доля доглядає Вас своїм невсипущим оком; хай Вашу силу й здоров’я живить своїм добрим дозором й не попусте всяким злигодням-годинам знехтувати нашу коасу, нашу силу!
Слава ясній зорі нашого кону!
Слава пишній діві українського поля!
Невмирущая слава нашій високоталановитій Мар’ї Костянтинівні!
Примітки
Друкується вперше за чорновим автографом (ф. 5, № 1408). Вітальний адрес має заголовок: «Ясиій зорі українського кону, високоталановитій Мар’ї Костянтинівні Заньковецькій від щирого серця полтавців. 23 грудня 1903 року». В кінці дописка: «Ця адреса, написана власноручно Панасом Мирним (А. Я. Рудченко), знайдена мною між паперами небіжчика українського діяча і редактора «Рідного краю» Миколи Андрійовича Дмитрієва. 30 січня 1929 р. Я. О. Репетін».
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 506 – 507.