15.06.1903 р. До Сергія Єфремова

Вельмишановний добродію Сергію Олександровичу.

Дуже дякую Вам за засилку моїх творів. Я їх одібрав на другий день, як дійшов сюди Ваш лист до мене. Оже зараз лучилось поїхати по службі, так що я не встиг і сповістити Вас, як, вернувшись, застав і Вашого другого листа з рукописями та Вашим дарунком. Велике спасибі за його! Книжка видана дуже гарно: і шрифт ясний та гарний, і папір добрий. Шкода тільки, що я "П’яниці" не перечитав, як Ви засилали цензуровану рукопись, і через те там випали такі помилки, що не второпаєш, про що ведеться річ. От, наприклад, надруковано "при плямку", а треба читати "придержуючи плямку"; або "дворище з долівкою у три хати" замість того, щоб сказати "з домівкою у три хати". На лихо, як я тепер додивився, ці самі помилки були і в першому виданні "П’яниці". Тоді якось ніхто не звернув уваги на те, а тепер, спасибі рецензентові "Київської старини", воно й виявилось.

Про те, як би прискорити видання других томів, я не знаю, що Вам і сказати. Певне, одно, що "Повії" не вдасться другим томом випустити, бо "Пропаща сила" скоріше скінчиться, ніж буде виготована "Повія". Дуже багато скруту біля неї, а часу зовсім мало. Літом під спеку я не можу зовсім робити – розварює так мозок, що й думати важко, а не то що робити. Якщо буде більше зайвого часу восени або зимою, то, може, виготую четверту частину. А ще ж і п’ята є! Нагнали мене на таке слизьке, що – боюся – якби не впасти!

До всього цього ще й видавництво збірників укорочує і без того малий зайвий час. Кожному видавцеві бажається що-небудь і від мене мати. А тут, як на лихо, мало чого готового є. І хочеться запомогти доброму замірові, і не маєш чим… Крутишся, як муха в окропі! От і на Ваші запросини до збірника, що маєте його присвятити Левицькому, не знаю, що сказати: чи спроможуся хоч із чого-небудь старого виковиряти сяку-таку дещицю, чи ні? Розпочав був одну роботу, як тут задумали видати збірник на споминку Гоголя, – та так ся робота на скорині й сіла, як ті гречаники у невдалої господині. Горе мені, та й годі: як його не поштити таке почесне мення, як Левицький, а поштити нічим.

Бувайте здорові та богові і людям милі. До Вас щиро прихильний

П. Рудченко.

Примітки

Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 306).

Дуже дякую Вам за засилку моїх творів. – Йдеться про «Книжку першу творів» Панаса Мирного (видавництво «Вік», К., 1903).

…спасибі рецензентові «Київської старини»… – 1903 р. у «Киевской старние» (№ 6, стор. 202 – 205) була вміщена рецензія В. С. на «Книжку першу творів» Панаса Мирного.

…збірника, що маєте його присвятити Левицькому… – збірник цей не вийшов.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 500 – 501.