2.03.1902 р. До Григорія Коваленка
| 2 березня 1902 року, Полтава |
Шановний добродію Григорію Олексійовичу!
Хотілося Вам хоч дещо одписати на Ваш лист про "Наталку Полтавку", та нема часу поритися в "Полном собрании законов". Сьогодні трошки був копирснув, та нічого не виудив, бо алфавітний покажчик такий, що тільки в йому голову заморочиш, а швидко на слід не натрапиш. Оже як Ви хочете від мене звістки якнайскоріше, то я і наважився оце їх подати про те тільки, що мені відомо. Буду одказувати на Ваші питання:
1. Нема тепер у Полтаві назви Мазурівка, і про неї ніхто з моїх знайомих не знає.
2. Чи мав на увазі Котляревський яке-небудь село, писавши "Наталку Полтавку", – трудно сказати. Певне, що села по Ворсклі були і тоді, як він жив, як і тепер їх багато є. Оже яке село він мав на увазі – хто скаже?
3. Тахтаулів і Осьмачки є й досі. Вони по сей бік Ворскли, де Шведська могила, коли Ви про неї знаєте. Від Ворскли все-таки не близько. А от такі села, як Яківці, Сем’янівка, Крутий Берег, то зовсім недалеко від Ворскли.
4. З яких часів або до яких років тичеться подія "Наталки" і "Москаля" – не можу Вам нічого сказати. Чи був ще в 1817 – 1818 роках возний – не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано.
5. Мені здається, що Котляревський (мастак вірші писати та пісні складати), може, якими ходячими у той час піснями і скористувався задля своєї "Наталки", оже і такі повинний був перероблювати так, як годилося задля справи. Другі ж – певне, сам компонував. Такою, їм самим скомпонованою, здається мені і його "От юных лет".
6. Не думаю, щоб про Наталку Полтавку була яка пісня. Про Переяслівку і досі є.
Дівчино моя – переяслівко!
Звари мені вечеряти,
Моя ластівко!
З цього змісту Ви самі, добродію, побачите, що тут переяслівка згадується зовсім інше від того, як малює свою Полтавку Котляревський. Переяслав був колись дуже значний город, де, звісно, як у дуже населеному місці, то й норови людські інші, а найпаче з баб’ячого боку. Сюди принаджувало багато веселих дівчат, котрим не було місця по глухих кутках. От через це у пісні і згадується дівчина-переяслівка, яко ластівка – раз, та ще й не від тих грошей, щоб вечерю зварити, – два.
7. Генерал-губернаторський дом – це той дом, де тепер живе губернатор; а губернатор жив у цьому домі, що якраз напроти казенної палати. Цей губернаторський дом одійшов тепер до корпусу і в йому живуть служащі в корпусі. Чи був в генерал-губернаторському домі театр за часів Котляревського – не можу Вам певне сказати. Може, в його залах і вибудовували сцену, як от і тепер недавно, ще за теперішнього губернатора була збудована сцена задля домашнього спектаклю, що справляли молоді губернаторські дочки.
8. Як часто ставили "Наталку" або "Москаля" за давніх часів, тобто в 20 – 30 роках XIX віку – не знаю і не маю в кого про це розпитати, бо старих людей, щоб добре знали про це, поміж знайомих не знаю.
Як бачите, поживилися Ви з мене, як з козла молока. Більше всього – не знаю та не відаю. Вибачте, що так мало даю Вам корисного. Що будете робити, коли старовина так витрачується, що треба її з свічкою удень вишукувать?! Бажаю Вам якнайскоріше скінчити Ваші розвідки про "Наталку" та "Москаля". Про "Москаля" Горленко писав колись у "Полтав[ских] губ[ернских] вед[омостях]", що сюжет його позичений у якогось французького письменника. Він у своїй розвідці називав його по менню і розказував самий сюжет – дуже подібний до нашого "Москаля", звісно переробленого, дивлячись на наші звичаї.
Бувайте здорові та щасливі! До вас усім серцем прихильний
П. Рудченко.
Примітки
Єдиний відомий лист Панаса Мирного до Григорія Коваленка вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 407 – 408. Подається за фотокопією автографа (ф. 5. №1311).
Коваленко Григорій Олексійович (1868 – 1937) – український письменник, видавець, літературознавець, художник. Автор кількох праць про І. Котляревського і його портрета, спогадів про Панаса Мирного («Панас Мирний (1849 – 1920), Посмертна згадка», Полтава, 1920).
…одійшов тепер до корпусу… – йдеться про Петровський Полтавський корпус, відкритий 1840 р. 1865 р. був перетворений у військову гімназію, з 1886 р. – знову корпус. Розташований був, як і казенна палата, на Круглій площі.
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 483 – 484.