22.12.1902 р. До Сергія Єфремова
| 22 студня 1902 р., Полтава |
Вельмишановний добродію Сергію Олександровичу.
Через д[обродія] Ф. М[атушев]ського я передав задля Вас "За водою" і дві глави з "Пропащої сили" задля другого тому. Певне, Ви їх уже одібрали. Я ще восени одібрав від брата листа, що він згоджується друкувати оці твори; та поки переписав, то на мене і моє хатнє лихо (хвороба жінки) насунуло. А вже коли господарка недужа та ще при невеличкій дітворі, то годі думати про яку-небудь роботу: непокій у душі, журба на серці та непорядок у домі – це такі гості і так замакітрюють голову, що й гадати про діло не можна, а не то що його робити. Нехай йому – тому лихові – цур та пек, і не доводься йому нікому доброму переживати!
От через це саме я зовсім забув про свою обіцянку дати що-небудь і від себе до Вашого збірника на спомин Котляревського. Як зайшла тут про це розмова, то прийшлося і геть-то очима пополупати, не маючи у себе нічого виготованого. Д[обродій] Дмитрієв виручив, натякнувши, що, може, декілька пісень з "Гайявати" задля сього пригодяться. Не знаю, справді, чи личать-то задля пам’яті Котляревського не самостійні твори, а переклади? Хіба тим, що й Котляревський, хоч і не перекладав, та перероблював "Енеїду"?.. Як ви там нарадитесь – так воно й буде.
А все ж засилаю до Вас разом з цим листом декілька пісень з "Гайявати". Увесь утвір зоветься "Дума про Гайявату", а як частину, то я їх назвав піснями, а Ви як хочте, так і назовіть. Переписуючи пісні, я підбирав їх так, щоб обхопити цілком увесь зміст про цього індійського лицаря. Якщо в моєму спискові хто-небудь знайде що-небудь лишнє, то можна й викинути; навпаки – як хто порає що додати, то сповістіть – я зашлю, в чім недостача.
Прохав би, як будете подавати до цензури другий том, то на йому зробити напис не про мою тільки одну працю, а й про братову, тобто найменувати "Мирний та Білик".
Сповістіть, будь ласка, як діло стоїть з друкуванням першого тому і переписуванням третього? Д[обродієві] М[атушев]ському я казав, що коли до "Київської старини" пригодиться і вашому видавництву не пошкодить, то хай візьміть "Спокусу". Як Ви про це думаєте, а найбільше – що скажете про саму "Спокусу"? Дуже цікаво знати Ваш погляд.
До Вас завжди прихильний П. Рудченко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 303).
Матушевський Федір Павлович (1871 – 1919) – український громадський діяч і письменник.
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 495 – 496.