27.01.1903 р. До Сергія Єфремова

Вельмишановний добродію Сергію Олександровичу.

Сповіщаю Вас на сьогодні одібраний від Вас лист, що я нічого не маю проти того, щоб "Пропаща сила" спершу друкувалася при "Київській старині", якщо це не пошкодить вашому окремному виданню її. Про це останнє не мені, а Вам краще знати. Нагадую тільки, що одно моє слово не матиме значної ваги, якщо не згодиться на це Білик, бо він подавав мені слово тільки на окремне видання. Через це саме хай "Старина" не лаштується з друком, доки не відбере дозволу від Білика.

Те ж саме приходиться сказати і про "За водою". Одно тільки можна додати, що оцих двох праць вистаче більше чим на рік задля "Старини". Чи не пошкодить-то це художньому вразу читачам? Одначе з цим можна й поступитися, коли – кажу – це допоможе "Старині" більше розповсюдитись і не пошкодить вашому окремному виданню.

Спасибі Вам за "Літературний збірник" і відбитки "Лиха". Я їх одібрав. Збірника ще всього не перечитав; дійшов тільки до половини. Не подобалось мені "На смерть О. Я. Кониського" шановного Михайла Петровича, звісно, не по думці, а по тому, як хороша думка дебелою та незграбною мовою виконана. Все інше, що прочитав, подобалося. Зоколу книжка чепурна; шрифт ясний і хороший. Чого тільки задля віршів інший, дрібніший? Якщо таким шрифтом, як видрукувана проза у збірнику, буде друкуватись і 1-й т[ом] моїх праць, то це добре.

Не маю нічого проти видання "Лихий попутав" окремно задля народу. Лагодьтеся й біля цього, якщо так треба. Коли деякі з праць, призначених задля III т[ому], уже Вам не потрібні, то чи не спромоглися б Ви заслати їх до мене? Чи не пошкодить випустити в люди III т[ом], коли другий мусе друкуватися тільки тоді, як "Київська старина" скористується "Пропащою силою"? Мені здається, одсувати до того часу видання III тому не годилося б: в деяких працях є потреба задля кону. У нас тепер гра трупа Гайдамаки. Прохав мене дати "Лимерівни" та "Згуби". А в мене й писаного немає! Звісно, задля кону треба ще й інший дозвіл – театральної цензури. Ну, та то вже вистачів діло, а наше – не боронити їм користуватися текстом.

Здається, на всі Ваші питання одмовив. Бувайте ж здорові та богові й людям милі.

Прихильний до Вас П. Рудченко.

"Повія" не віється. Досі спочивала, бо в моїй хаті віялось лихо; а як почало воно трохи одходити, з усіх усюдів пристають до мене дати що-небудь задля збірників, що то там, то там думають складати. Цими днями одібрав листа з Одеси – он як просять! А в мене нічого готового немає. Хоч перепадися!

Примітки

Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 304).

«Літературний збірник» – тобто «Літературний збірник, зложений на спомин Олександра Кониського (1836 – 1900)», К., 1903. Тут на стор. 7 – 74 надруковано повість Панаса Мирного «Лихо давнє й сьогочасне».

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 496 – 497.