9.05.1904 р. До Сергія Єфремова
| 9 травня 1904 р., Полтава |
Вельмишановний добродію Сергію Олександровичу.
Сьогодні одібрав я Ваш лист і зараз же одписую на його. Нерозібрані Вами слова в перекладі "Гайявати" ось як повинно читати:
1) Ні разу Велике Море
Ще не було таке тихе,
Таке ясне та захисне
Від обмілі й каменюччя, –
тобто, від таких міст, де неглибоко (мель).
2) І ховався у тумані,
Наче місяць-перекроя.
Є, здається, веснянка, що починається отак: "ой місяцю-перекрою…", тобто перерубаний, перекраяний надвоє. Якийсь-то учений (я десь читав, та не пам’ятаю де розбирав литвинську легенду про Сонце й Місяця, у якій повідувалось про їх як про чоловіка і жінку (чоловік – Місяць, жінка – Сонце), та, на лихо, чоловік придався дуже вабливий до дівчат (зірок), а найбільше до Вечірньої Зорі. От одного разу, як Місяць з Зорею женихалися собі, Сонце вискочило з мечем та від ревності як рубоне Місяця мечем, так його і перерубало надвоє!.. Одна половина упала за гору, а друга зосталася на небі. Той учений, що висліджував цю легенду, знаходив, що вона була відома не тільки литвинам, а й другим народам. Про це ясує і наша пісня (він здавався і на пісню) про місяця-перекроя – тобто про перерубаного, перекраяного, про половинку місяця, а не про повного.
3) У тому місці, де Гайявата б’ється з Меджеківісом, нічого немає пропущеного. Ось це місце:
Почалась смертельна бійка
Поміж скелями у Горах!
Сам Орел страшної січі
Із гнізда свого піднявся
І, вигукуючи зично,
Сів на скелю і над нею
Почав гупати крилами.
Так само стоїть і в буніновському перекладі "Гайявати", з якого я перекладав. Послідні 5-ть стрічок поясняють ту смертельну бійку. Був такий гуп, наче Орел страшної січі гупав своїми крилами. Воно трошки виходе темнувато, щоб було ясніше, можна слово Сам замінити словом Мов. Тоді вийде так:
Почалась смертельна бійка
Поміж скелями у Горах!
Мов Орел страшної січі – і т. д.
4) Якщо перестановки слів задля ритму не пошкодять змісту, то я нічого не буду мати.
Цікаво б знати, чи Ви приточили до драм і послідню мою містерію "Спокусу" і чи дуже-то її понівечила цензура? Як одберете рукопись, сповістіть.
До Вас душею і серцем прихильний
П. Рудченко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 309).
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 509 – 511.