Від автора
Юліан Опільський
Пробуваючи довший час у Штирії (1904 – 1906), мав я нагоду не раз і не два стрічатися з живою ще тоді традицією староавстрійських часів. Залюбки показували бувші австрійські урядовці та військові всілякі дипломи, письма, відзнаки, записки, мініатюри, образи з часів перед 1848 р. Між іншим, зовсім случайно попав мені в руки записник офіцера австрійської армії з рр. 1809 – 1812, якого автор був українцем і походив з дрібношляхетського роду у Східній Галичині.
Мене захопила головно одна черта, доволі рідка у характерах інтелігентів того часу, а то національна свідомість, виросла на історичному підкладі. Тим-то я й задав собі труду і перестудіював спомини сього, на жаль, безіменного автора дуже точно. Як розказувала власниця цих споминів старенька пані К., автор привіз їх у [18]48-му році вже старцем. Його син, майор у чинній службі, бажав саме перевезти старенького батька над море, та у Грацу, знесилений дорогою, старець помер. Пані К. найшла після похоронів у кімнаті її заїзду, яку замешкував майор, чималий зшиток, записаний виблідлим чорнилом, і переховала його як пам’ятку давнини. На жаль, не міг я дізнатися від старенької імені майора, а тим самим і автора. Вона вимелювала вправді якесь там ім’я на «скі», але чи се був Бибельський, чи Дубельскі, чи Типельскі, чи яке друге порекло, не знати.
Спомини писані нерівномірно. Місцями автор аналізує зовсім по-літерацьки твори письменників, то подає відписи листів від звісних діячів часу Наполеона, то легкобутнім тоном новеліста покпиває собі зі шляхетських пересудів та з моралі вищих кругів товариства, головно польського та німецького. Подекуди зате підіймається понад рівень мемуариста і зі захопленням висловлюється про післанництво інтелігенції між закріпощеним народом та кидає громи на непричасність та безідейність українського духовенства у першій половині 19 в.
Вже здавна мав я чималий том листів саме зі сього часу і мимохіть зіставляв гадки автора споминів зі змістом сієї переписки. Вони годилися у багато дечому, так що картина ставала щораз то повнішою, аж довела до концепції нижче поданого оповідання.
Культурно-історичні студії над даним часом дали, одначе, таку масу матеріалу, що показалося неможливим вмістити його у тісних рамках оповідання. Повість, яка має метою використати його і дати, по змозі. повну картину нашого життя у першому десятилітті 19 ст., ще не викінчена, тільки зразок з неї має появитися у збірці «Золоті ворота». Оттут подаю у зовсім окремому творі тільки те, що відноситься до героя, вирослого у чорно-жовтих рамах східногалицького загумінка, без претензій до цілості картини та повноти красок.
Львів, у жовтні 1924 р.
Примітки
Подається за виданням: Опільський Ю. Твори в 4 томах. – Льв.: Каменяр, 2005 р., т. 4, с. 403 – 404.