Герби Остра та Козельця 1663 року – пам’ятки української міської геральдики доби Руїни

Володимир Панченко (Київ)

Поширення магдебурзького права – усталеної впродовж XIII – XVII ст. у Центральній та Східній Європі моделі міського самоврядування – на терені Лівобережної України тривало впродовж восьми десятиліть, тобто з 1582 р. (надання магдебургії Прилукам) до 1663 р. (аналогічні надання Остру та Козельцю). Саме ці останні два надання, що стали своєрідним «фінальним акордом» поширення магдебургії на Лівобережжі, датуються надзвичайно складною добою в історії України (й зокрема лівобережних земель) – початком періоду Руїни, коли наслідком недалекоглядної політики Юрія Хмельницького («недосвідченого півголовка», за іронічним висловом М. Грушевського [3, 320]) та підписаних ним Других Переяславських статей (1659 р.) і Слободищенського трактату (1660 р.) став розкол Гетьманщини, який остаточно оформився після демісії гетьмана (початок 1663 р.) і обрання в обох частинах України (Правобережній та Лівобережній) окремих очільників (відповідно Павла Тетері та Івана Брюховецького).

Як відомо, саме Павло Тетеря-Моржковський виступив ініціатором походу польського королівського війська на Лівобережжя у 1663 р., який став (за словами того ж М. Грушевського) «останньою вже пробою… здобути Лівобічну Україну» [3, 339]. Рушивши з «досить значним військом» і з союзниками – татарською кіннотою – за Дніпро, Ян ІІ Казимир зумів узяти під контроль низку невеликих міст на Чернігівщині, серед яких були, між іншим, Остер та Козелець. Перебуваючи в грудні 1663 р. в захопленому Острі, король тут-таки продемонстрував свою «ласку» до міст краю, видавши практично один з одним (з перервою лише в три дні) привілеї на магдебургію спочатку самому Остру (26 грудня 1663 р.), а далі Козельцю (29 грудня 1663 р.). Повні тексти обох привілеїв Яна ІІ Казимира дійшли до нашого часу в книзі № 29 «Руської метрики», оригінал якої нині зберігається в фондах Російського державного архіву давніх актів [8, 187-191; 8, 191-193 зв.]. 1999 року текст цієї книги (в тому числі згаданих привілеїв) було опубліковано в Україні.

Загальновідомо, що норми магдебурзького права передбачали використання в діловодстві міських органів влади (ради та лави) печатки з власним гербом. Упродовж 1580-х – 1640-х рр. магдебурзьким правом на терені Лівобережжя користувалося вже понад два десятки міст; практично всі вони використовували в своїй самоврядній практиці власні гербові печатки та корогви. В деяких випадках (королівські грамоти Пирятину 1592 р., Переяславу 1620 р., Чернігову 1623 р., Ніжину 1625 р., Миргороду 1631 р., Мрину 1647 р.) описи та зображення таких гербів містилися в самих привілеях; в інших (набагато численніших) випадках герб обирався на місці або самою міщанською громадою, або приватним власником поселення.

Що ж стосується привілеїв Остру та Козельцю, виданих Яном ІІ Казимиром (як уже зазначалося) відповідно 26 і 29 грудня 1663 р., то вони є яскравою ілюстрацією саме такої непослідовності королівської влади у справі надання підвладним містам гербів. Так, в остерському привілеї (за всієї його багатої інформативності) немає жодної згадки про міський герб. Натомість у привілеї Козельцю фігурує докладний опис аж двох (хоч багато в чому й подібних) варіантів міського герба – для міської печатки й для міської корогви:

«Наостанок, щоб вище надані нами вольності, права й порядки наслідком самим були збережені, для печатування всіх справ і екстрактів дозволяємо їм мати дві печатки: одна для бурмістра й цілого магістрату радницького – більша міська, на якій повинен бути козлик з маленькими рогами, між якими повинен бути вирізьблений великий хрест, а довкола того козлика й хреста напис: печатка міста його к. м. Козельця, й вона має завжди залишатися при самому бурмістрові; другу ж печатку, меншу, подібну до першої мати дозволяємо, з написом довкола: печатка війтівська Козельця, й вона повинна завжди залишатися при війті. Так само й на корогві міській має бути козлик з ріжками й хрестом на білому тлі вималюваний» [5, 358].

Символіка герба Козельця безперечно є «промовистою», тобто такою, що відтворює назву поселення. Цікаво однак, що наданий 1663 року герб є, судячи з усього, формальним підтвердженням давнішого, вже чинного на той час міського символу: так, у колекції сфрагістичних матеріалів, зібраній відомим польським істориком М. Гумовським (нині колекція зберігається в фондах Національного музею в Кракові) є опис та прорис печатки Козельця, яку М. Гумовський датував 1656 р. (за сім років до надання привілею). Згідно з цими даними, на печатці фігурував геральдичний щиток із зображенням козла в стрибку, обрамлений бароковим картушем і увінчаний стилізованим шоломом з трьома перами. Над гербом зберігся напис: «МЄС[ТО] КОЗЄЛЄЦЬ», по колу – частково збережена легенда: «ПЄЧАТ ЄГО ЦАРСКАГО ВЕЛИЧЄС[ТВА] М[АЄС]ТРАТУ М. К.» [10]. Царський титул у легенді печатки дозволяє припустити, що її було виконано вже після підписання Переяславських статей, тобто в період 1654 – 1656 рр.

Незважаючи на згадку про герб у привілеї лише для одного міста (Козельця), можна сміливо стверджувати, що з грудня 1663 р. гербові печатки з’явились і в діловодстві Остра. Так, уже з 1690-х рр. до наших днів дійшли численні відбитки печатки як Остерського, так і Козелецького магістрату. Судячи з зовнішнього вигляду обох цих печаток, вони виконані одним майстром; обидва міські герби вписані в овальний бароковий картуш однакової форми, кириличні легенди мають однакові палеографічні риси. Ще 1886 р. прорис печатки міста Козельця, датованої 11 січня 1698 р. і «прикладеної до свідоцтва, виданого… піддячому Малоросійського приказу Івану Петровичу про те, що в місті Козельці немає буйволячих або волячих рогів, для купівлі яких означений піддячий присланий від государя», опублікував Ф. Бюлер [1, 76].

Символіка печатки в цілому відповідає опису, наведеному в привілеї 1663 р.: в овальному бароковому картуші – зображення оберненого ліворуч (у «правий» геральдичний бік) козла, на спииі якого – держава («яблуко») з хрестом. Довкола картуша – кирилична легенда, яку Ф. Бюлер відчитав таким чином: «ПЄЧАТЬ МАГИСТРАТУ МЄСТ. КОЗЄЛЦ.» (у відчитанні напису є помилка: аналогічна печатка з фондів Чернігівського історичного музею, датована ще давнішим часом – 1688 р., містить слово «магістрату» в більш характерній «староукраїнській» формі – «МАИЄСТРАТУ» [4, 8-9]).

Що ж до печатки міста Остра, то першу її публікацію здійснив у 1910-х рр. М. Грушевський на сторінках своєї «Ілюстрованої історії України». Судячи з усього, опублікований М. Грушевським відбиток (власне, прорис відбитку, здійснений художником В. Кричевським) так само датований кінцем 1690-х рр., оскільки поряд із ратушною печаткою Остра вміщено прориси гербових печаток місцевої старшини – сотника Якова Шафрана і городового отамана Василя Щупака (Я. Шафран очолював Остерську сотню впродовж 1698 – 1699 і 1701 – 1707 рр.). В полі печатки в бароковому картуші (повністю аналогічному, як уже зазначалося, до картуша на козелецькій печатці) вміщено герб міста – браму з трьома зубчастими вежами, верхню з яких увінчано хрестом. Довкола картуша – кирилична легенда: «ПЄЧАТЬ МѢСТА WСТРА» [3, 328].

Загалом зображення замкової брами з трьома вежами є чи не найбільш традиційним в українській міській геральдиці символом укріпленого поселення. Так, ще з XIV ст. аналогічний символ відомий з печаток Львова, з XVI ст. – Скали, з XVII ст. – Станіславова, з XVIII ст. – Житомира, Заслава, Лохвиці та низки інших українських міст.

Cпільні риси обох печаток не лише свідчать про те, що їх було виконано одниммайстром, а й дозволяють припустити, що їхнє виготовлення відбулося приблизно водночас. З огляду ж на те, що й надання магдебурзького права згаданим містам відбулося майже водночас (кінець грудня 1663 р.), є висока вірогідність того, що ці печатки було вирізьблено найближчим часом після видання Яном ІІ Казимиром привілеїв на магдебургію.

Впродовж XVIII століття «доля» цих печаток склалася по-різному. Так, Остерський магістрат користувався печаткою кінця XVII ст. без змін і надалі: у фондах ЦДІА України у м. Києві, зокрема, виявлено документ з відбитком цієї ж печатки, датованим 1751 р. [9, 165 зв.] Що ж до Козелецького магістрату, то вже у другій половині XVIII ст. давніший штемпель було втрачено. Так, на документах з родинного архіву Дараганів, датованих 1771 – 1783 рр., виступає овальна печатка з гербом, аналогічним за сюжетом (козел, що несе на спині державу з хрестом), але вже в іншому оформленні: немає барокового картуша, козел обернений праворуч (у «лівий» геральдичний бік), змінився напис – «ПЄЧАТ МАИСТРАТА КОЗЄЛЄЦКОГО» [6, 2; 7, 1 зв.].

Печатка Козелецького магістрату 1680-х – 1690-х рр.

Печатка Козелецького магістрату 1770-х – 1780-х рр.

Печатка Остерського магістрату 1690-х – 1750-х рр.

Нарешті, указом Катерини ІІ від 4 червня 1782 р. «Про затвердження гербів міст Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв» обидва герби (практично без змін) було підтверджено на офіційному рівні. Так, герб Остра в цьому указі має офіційний опис – «На зеленому тлі міська брама, на якій споруджені три невеликі вежі, а на середній з них золотий хрест» [2, 110]; герб Козельця – «На червоному тлі срібний козел, а на ньому золота держава з хрестом» [2, 70].

Судячи з особливостей символіки затверджених гербів, за основу для їхніх малюнків бралися не тексти привілеїв, а саме відбитки печаток (так, поле герба Козельця з колишнього «білого» стало червоним; замість «великого хреста між рогами» на спині козла поставлено державу з хрестом, як на печатці). Підтверджені 1782 р. герби незмінно функціонували аж до 1917 р. (незважаючи на спроби керівника Департаменту герольдії Сенату Б. Кене у 1865 р. дещо переглянути їхню символіку; ці спроби в більшості своїй, як відомо, не дістали офіційного схвалення).

Таким чином, старовинні герби Остра та Козельця, що незмінно побутували в діловодстві цих міст з 1663 аж до 1917 р. – живі свідки епохи Руїни, доби, коли (за словами того ж М. Грушевського) «спадали нові біди на українську людність… і все затіснявся коло України залізний обруч польсько-московського панування» [3, 334].

Джерела та література

1. Бюлер Ф. Снимки древних русских печатей. – Выпуск 1. – Москва, 1882.

2. Винклер П.П. Гербы городов, губерний, обалстей и посадов Российской империи. – СПб., 1900.

3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Київ – Львів, 1913.

4. Міські печатки Лівобережної України XVII-XVIII ст. зі збірки Чернігівського історичного музею ім. В.Тарновського. Упорядник І. Ситий. – Львів – Чернігів, 1995.

5. Руська (Волинська) метрика. Книга за 1652 – 1673 рр. – Острог – Варшава – Москва, 1999.

6. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. – Ф. 2. – Спр. 25046.

7. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. – Ф. 2. – Спр. 26281.

8. Российский государственный архив древних актов. – Ф. 389. – Оп. 1. – Д. 220.

9. Центральний державний історичний архів України у м. Києві. – Ф. 63. – Оп. 2. – Спр. 15.

10. Muzeum Narodowe w Krakowie. – MNK 1485. – T. 2.

Подається за виданням: Україна між Польщею та Росією. – Ніжин: 2016 р., с. 73 – 78.