Комасація та її вплив на соціально-економічний розвиток Волинського воєводства у міжвоєнний період

Василь Галуха (Рівне)

Аграрні перетворення у сусідніх із Польщею країнах, безумовно, впливали на неї і спонукали владу до проведення власної аграрної реформи, і перш за все комасації, яку держави Західної Європи завершили ще десятиліття тому і вже переконалися у її корисності. Крім того, Друга Річ Посполита належала до тієї групи держав, де незначна частина населення володіла величезним обсягом сільськогосподарських земель, тоді як основна маса населення була або зовсім безземельною, чи володіла незначною її кількістю, і не мала без реформи жодних шансів на поліпшення свого жалюгідного становища. За таких умов необхідність аграрної перебудови набувала не стільки економічного, скільки соціального характеру.

Отже, одночасно із розбудовою держави найактуальнішою проблемою для Польщі після Першої світової війни була необхідність проведення аграрної реформи. Польський дослідник Ф. Буяк, аналізуючи це питання, писав у ті часи, що якщо хочемо збудувати сильну, здорову державу, то мусимо насамперед зайнятися упорядкуванням аграрного устрою [9, 9].

Юзеф Пілсудський уже в декреті від 7 лютого 1919 р. зробив розпорядження міністрові землеробства і державних маєтностей розпочати невідкладні роботи з організації і проведення парцеляції маєтків, створення установ для проведення парцеляції, внутрішньої колонізації, а також меліорації. Декрет Ю. Пілсудського вимагав заснувати Польський земельний банк, щоб через нього передавати в оренду безземельним і малоземельним господарям землі держави в розмірі достатньому для того щоб вони могли прогодувати свої сім’ї [13, 134–135].

Питання земельної реформи не сходили з порядку денного і під час роботи Законодавчого сейму. 10 липня 1919 р. сейм ухвалив постанову про основи земельної реформи, основна цінність якої була в тому, що головні її ідеї збереглися у всіх наступних законах про виконання земельної реформи.

Однак, на початку 20-х років ХХ століття відносини у аграрному секторі економіки загострилися. Після схвалення у 1921 р. Конституції Польщі виявилося, що засади земельної реформи, окреслені сеймовими законами 1919 –1920 рр., які передбачали примусовий продаж землі великих власників понад встановлений максимум 180 га (400 га у Галичині та Пруссії) за ціною 50 % її ринкової вартості, не відповідали конституційним нормам.

За зверненням великих землевласників Конституційний трибунал відхилив ці закони як такі, що суперечили Конституції. Реформа не проводилася. Гострою проблемою, що заважала реформуванню економіки в цей період, була й розрегульована фінансова система. Головною проблемою була інфляція, яка у 1923 р. переросла у гіперінфляцію.

Уряд прем’єра В. Грабського, який у грудні 1923 р. змінив на цій посаді В. Вітоса, до середини літа 1924 р. зміг приборкати інфляцію і домігся схвалення сеймом у грудні 1925 р. закону про земельну реформу. Закон передбачав добровільне відчуження і парцеляцію великих земельних маєтків, які перевищували 180 га, а на східних землях – 300 га землі. Відшкодування власникам за відчуження землі відбувалися за ринковими цінами. Якщо річна квота відчужених земель не досягала встановленого мінімуму 200 тис. га, то уряд мав право застосовувати примусове відчуження.

За архівними даними, у Волинському воєводстві в 1921 році 1 744 997 га земель потребували комасації і на них функціонувало 322 500 господарств. На терені Польщі таких земель було біля 10 млн. га з 1,5 млн. господарств. Отже, більше 1/6 земель, що потребували комасації знаходилося на Волині [5, 7].

Комасацію селянських земельних наділів польська влада розпочала на Волині у 1922 р., але належного розмаху вона набула з 1926 р., після приходу до влади Ю. Пілсудського та його політичного угруповання.

Керована в 1928–1938 рр. Г. Юзевським адміністрація Волинського воєводства приділяла значну увагу питанням земельного устрою, розвитку землеробства. Воєвода Г. Юзевський всіляко підтримував комасаційні заходи та меліорацію земель волинського Полісся.

Зазначимо, що до 1931 року на терені Волині комасацією було охоплено 443 села, які включали 70 729 господарств із загальною площею 460783 га земель. Із них у 165 селах, що нараховували 24 552 господарства які володіли 150 839 га земельних угідь комасаційні роботи були завершені [3, 26].

Комасаційна акція досягла свого піку у 1931 році, коли впродовж року були проведені комасаційні роботи на площі 95 290 га. У наступних роках цей процес стабілізувався на позначці біля 70 000 га землі на рік [5, 7].

Економічна й фінансова криза та депресія 1932 – 1935 років серйозно вплинули на уповільнення темпів комасації.

Початком нового етапу в проведенні комасаційних робіт на землях Волинського воєводства став 1936 рік, у якому комасація проводилась у 275 селах і було охоплено 54 118 селянських господарств з загальною площею землі 317 354 га. Зазначимо, що у 1937 році обсяги комасаційних робіт знову уповільнилися. Як відзначав у своєму виступі у січні 1938 року в бюджетній комісії Сейму посол від Волині С. Тимошенко «за останній час ця праця звільнила свій темп, бо через страйк мірничих, який Міністерство Рільництва не може зліквідувати вже майже рік. А шкода, бо добродійства рільної реформи є незаперечні для волинського села…» [1, 16].

Загалом, на 1 жовтня 1938 року 1 222 села завершили або проводили комасацію і залишилося до проведення комасації 819 сіл. Тобто, на початок жовтня 1938 року більше ніж 65 % сіл Волинського воєводства завершили, або проводили комасаційні роботи [5, 101].

Для порівняння відмітимо, що на терені Польщі до 1 грудня 1938 року комасаційні роботи були виконані на площі 5 303 435 га на яких функціонувало 834 161 господарство. На Волині ж до зазначеного вище терміну було комасовано 779832 га (149 198 господарств), що становило половину земель воєводства які її потребували.

З урахуванням того, що російська влада до Першої світової війни здійснила на терені Волині комасацію на площі 193 778 га, (27 850 господарств) за весь період комасаційної акції її було завершено на площі майже 1 мільйон га [5, 7].

Якщо визначати корисність комасації, то слід зазначити, що вона мала значний вплив на позитивні зміни у системі господарювання та культури ведення господарства. Доцільність та необхідність комасації у Волинському воєводстві визначалася тим, що вона була однією із перших сходинок до успіху в системі господарювання. Вона давала можливість відмовитися від вимушеної системи трьохпілля, ефективність якої уже давно віджила і перейти до більш прогресивної форми господарювання, що базувалася на системі сівозміни.

Після проведення комасації створювалися сприятливі умови для вирощування таких коренеплодів, як цукрові та кормові буряки. На таких землях ставало можливим вирощування багатих на білки багаторічних культур – конюшини і люцерни, які мали важливе значення для відгодівлі худоби і вирощування яких за трьохпільною системою господарювання було неможливим. Створювалися придатні умови для розвитку садівництва, вирощування овочевих культур, хмелю, тютюну та ін.

Зміна системи землекористування давала можливість більш раціонально використовувати органічні добрива, а зближення земельного наділу до форми квадрата давало можливість проводити оранку землі не тільки вздовж, а й впоперек, що значно поліпшувало її технічний стан.

Індивідуальне посідання землі робило більш раціональним не тільки використання орних земель, а й лук і пасовищ. У комасованих господарствах селяни розпочали використовувати більш досконалі знаряддя праці як для обробітку землі, так і очищення насіння. Комасація наближувала землі до господарських будівель, що давало можливість раціональніше використовувати працю усіх членів сім’ї. Значно менше необхідно було часу і витрат на вивезення органічних добрив та під час збирання врожаю.

За рахунок впливу різних чинників на ефективність господарств, після комасації продуктивність 1 га землі у рослинництві збільшувалася до 30 % [4, 16].

Крім того, у комасованих селах поліпшувалася протипожежна безпека, у порівнянні з тою, якою вона була у скупчених селах, де будинки і господарські будівлі одного власника знаходилися на незначній відстані від іншого.

Якщо говорити про корисність від комасації з погляду культури взаємовідносин, то тут слід зазначити, що вона перш за все вела до поліпшення соціального клімату на селі, зростання етичного рівня мешканців, який проявлявся в усвідомленні ними того, що вони є власниками неподільних, відокремлених від громади села грунтів. Таке усвідомлення спонукало їх до розуміння ролі громади села. Це мало важливе значення для розвитку кооперативного руху на селі.

Отже, комасація вела до поліпшення взаємовідносин між господарями, зменшувала кількість суперечок за межі земельних наділів, непорозумінь між селянами ставало менше, створювалися більш сприятливі умови для впровадження нових методів господарювання.

Одним із найважливіших наслідків комасації було те, що вона призвела до поліпшення аграрної структури земель.

У 1921 році в Волинському воєводства загальна площа якого становила 3 028 000 га проживало 1 437 907 осіб [2, 4].

Згідно статистичних даних за 1921 рік сільськогосподарське виробництво у Волинському воєводстві займало площу 2 474 424 га. Загальна структура цих земель мала наступний вигляд:

– орні грунти – 1 183 800 га (47,8 %);

– луки і пасовища – 373 885 га ( 15,1 %);

– сади та огороди – 62 852 га ( 2,5 %);

– ліси – 639 778 га (25,9 %);

– інші землі та невжитки – 214 099 га (8,7 %) [14, 532].

Перепис 1931 року встановив, що кількість населення у воєводстві за десятиліття збільшилася майже на 45 % і виросла до 2 084 791 особи.

Таке значне збільшення населення краю було обумовлене високим рівнем народжуваності, що забезпечив приріст населення на 32,4 %, та приєднанням у 1931 році до Волинського воєводства Сарненського повіту, що збільшило кількість мешканців краю на 12 %.

Переважна кількість населення краю виживала за рахунок праці на власних господарствах і проживала у сільській місцевості. Частка міського населення заледве перевищувала 12,3%, а проживало у містах 252 866 осіб [4, 9].

Реформування аграрного устрою, та проведення комасаційних робіт, зокрема впродовж першого десятиліття міжвоєнного періоду, позитивно вплинуло на зміни у загальній структурі земель краю. На 1931 рік вона мала наступний вигляд:

– грунти орні – 1 500 431 га (43,5 %);

– огороди і сади – 81 368 га (2,4 %);

– луки і пасовища – 625 315 га (18,1 %);

– ліси – 798917 га (23,2 %);

– неужитки та ін. землі – 443 054 га (12,8 %) [6, 1].

Зазначимо, що за цей період частка земель, яку використовували господарства значно збільшилася і зросла із 2 474 414 га в 1921 до 2 748 000 га у 1931 році.

Особливо відчутні зміни в ході аграрної реформи відбувалися у зростанні кількості орних земель. З урахуванням того, що на Сарненський повіт припадало біля 100 000 га орних земель, їх загальна кількість у воєводстві за десятиліття виросла більше ніж на 200 000 га. На думку польського дослідника В. Менджецького, таке збільшення відбувалося в основному за рахунок включення до сільськогосподарського обігу лісових площ – 180 000 га, та біля 20 000 га невжиткових земель [12, 211].

На 1932 рік у Волинському воєводстві в сільськогосподарському вжитку знаходилося 64 % земель, із яких 43 % становили орні землі. Найбільша частка орних земель була у Кременецькому – 73,2 %, Горохівському – 68,1 %, Дубенському – 62,0 % та Рівненському – 68,1 % повітах. У 4-х північних повітах воєводства ( Сарненському, Ковельському, Костопільському, Любомльському) їх частка не перевищувала 27 % [4, 10].

Якщо аналізувати зміни у структурі земель у другому десятилітті міжвоєнного періоду, то слід зазначити, що вона майже не змінилася, адже площі для об’єктів несільськогосподарського призначення нерідко виділяли за рахунок земельних угідь. Тому залучення до сільськогосподарського обороту невжиткових земель суттєво не впливало на зміну їх структури. Крім того, більшість заходів, що проводилися у ході комасації були направлені не на залучення нових земель, а на поліпшення якості тих, що були у вжитку.

Одним із найважливіших соціальних показників, що характеризували наслідки комасації й інших заходів, які реалізовувалися в ході аграрної реформи були зміни розмірів селянських господарств. Найсуттєвішим чинником, що вплинув на зміну структури земельної власності була парцеляція. Її здійснення вело до певних зрушень у майнових стосунках, великі земельні магнати, поступалися певною часткою власності на користь селян, що вело до зростання частки останніх у загальній структурі земель.

Зазначимо, що за визначенням І. Дзідоша велика власність на Волині до початку аграрної перебудови владою Польщі домінувала, особливо на Волинському Поліссі, де у 1922 році нараховувалося 39 маєтків землевласників площею більше 3000 га землі. На початку 30-х років частка великої власності у загальному обсязі земель, що знаходилися у сільськогосподарському вжитку на терені Волині хоча і зменшилася, все ж залишалася значною і становила майже 30 % [10, 43].

До зменшення загального обсягу великої власності спричинила і ліквідація сервітутів, що відбувалася у ході комасації. За міжвоєнний період сервітути були ліквідовані на площі 238 000 га земельних угідь, що дало можливість селянам у обмін за сервітутні права отримати у власність 77 922 га землі. Крім того, у 1938 році 162 села користувалися сервітутними правами [8, 8].

Для з’ясування змін у структурі господарств за їх розмірами проаналізуємо їх стан на кінець 30-х років у порівнянні з 1921 роком. Загальну структуру господарств у 1921 році характеризують дані, наведені у табл. 1 [14, 109].

Таблиця 1.

Структура господарств Волинського воєводства у 1921 році

Наведені у таблиці дані ілюструють недосконалу структуру господарств у Волинському воєводстві. За розрахунками зробленими на основі наведених у таблиці даних у Волинському воєводстві в 1921 році на господарства розміром до 5 га припадало 13,7 % землі, на господарства 5–10 га – 22,12 %, а на господарства від 10 до 50 га – 19,38 %. Тобто, на 1 620 господарств великої власності припадало майже стільки землі як на 226 016 інших господарств. У найгірших соціальних умовах залишалися 58 909 господарств, які володіли земельними наділами до 3,0 га.

Недосконала структура господарств Волині щодо їх розмірів і високий відсоток малоземельних господарств вимагали від влади в ході аграрної реформи перерозподілу землі з урахуванням потреб малоземельних і безземельних селян. Результати вирішення зазначеної проблеми впродовж першого десятиліття характеризують дані, наведені у табл. 2 [4, 9].

Таблиця 2.

Структура господарств у повітах Волинського воєводства в 1931 році

Як видно із наведених вище даних, загальна кількість господарств у воєводстві за десять років зросла більше ніж на 50 %. Зросла частка дрібних господарств розміром до 5 га з 51,81 % до 68,9 %, а їх загальна кількість виросла з 117 937 до 290 500. Це є свідченням того, що проблема малоземелля в краї загострювалася і однією із причин такого стану був значний приріст населення у воєводстві, який становив майже 45 % за 10 років. Водночас зазначимо, що нараховувалося майже 130 тисяч господарств розміром від 5 до 50 га, що репрезентували групу, котра уже добре могла утримуватися за рахунок доходів від праці у власному господарстві. Кількість господарств великої власності, понад 50 га, в означений період зменшилася на 299 господарств.

За підрахунками спеціалістів відділу економіки і рільництва у Пулавах, за найнижчу межу самозабезпеченості можна було вважати у південній частині Волині господарства площею 5 га і більше за максимального для даної частини воєводства рівня врожайності зернових 13,81 ц з га і з граничною кількістю осіб, що спільно проживали – 4,72. Для північної частини воєводства ця норма мала становити 10 га [11, 4].

Наголосимо, що на одне господарство дрібної власності в середньому припадало у Ковельському повіті – 6,2 га, Любомльському – 5,6 га, Сарненському – 5,4 га, Луцькому – 5,4 га, значно менше у Здолбунівському і Кременецькому – по 3,3 га, Рівненському – 3,7 га [10, 43].

Загалом у Волинському воєводстві в міжвоєнний період було розпарцельовано з урахуванням водних ділянок 322 823,9 га. На цих землях утворено 21 074 самостійних господарств та укрупнено 3539 садово-городніх ділянок для робітників та службовців [5, 3]. Для укрупнення малоземельних господарств було виділено 116 693,9 га, що дало можливість збільшити їх наділи у середньому на 1,9 га.

Загальний результат удосконалення структури господарств Волинського воєводства за їх розмірами на кінець міжвоєнного періоду, поданий нами у табл. 3 [7, 8].

Таблиця 3.

Структура господарств Волинського воєводства у 1939 році

Як видно із наведених у таблиці даних, кількість господарств розміром до 5 га становила майже 67 % їх загальної кількості. Із визначеної групи господарств особливо значною – 42,2 % була частка господарств, що не перевищували 3 га.

Отже, комасація була одним із важливих поступів в аграрній сфері направленим на підвищення рівня продуктивності селянських господарств, однак вирішити усі соціально-економічні проблеми волинського села вона не могла.

Джерела та література

1. Виступ посла С. Тимошенко в Бюджетовій Комісії Сейму // Шлях. Рік 11. Релігійно-громадський часопис для народу.– 1938.– 1(9) січня.

2. Ogólny stan gospodarczy, polityczny i kulturalny. – ДАВО (Державний архів Волинської області). – Ф. 46, оп. 1, спр. 639, арк. 1–77.

3. Sprawozdanie Wojewody Wołyńskiego o ogólnym stanie Województwa, działalności administracji państwowej w r. 1929-m i ważniejszych zamierzeniach na przyszłość. – ДАВО. – Ф. 46, оп. 1, спр. 3356, арк. 1–37.

4. Melioracje. 1934 r. – ДАВО. – Ф. 46, оп. 4, спр. 379, арк. 24–26.

5. Plan prac parcelacyjnych obiektów państwowych na rok 1935–1936. – ДАВО. – Ф. 46, оп. 4, спр. 380, арк. 46–48.

6. Program prac melioracyjnych na Wołyniu. – ДАВО. – Ф. 46, оп. 4, спр. 638, арк. 1–34.

7. Protokół z posiedzenia Rady Wojewódzkiej Łuckiej odbytego w dniu 25 maja 1937 r. – ДАВО. – Ф. 46, оп. 6, спр. 201, арк. 1–9.

8. Dane o Województwie Wołyńskim z dnia 2 stycznia 1939 r. – ДАВО. – Ф. 46, оп. 6, спр. 2501, арк. 8–15.

9. Bujak F. O naprawie ustroju rolnego w Polsce / F. Bujak – Warszawa, 1918. – 160 s.

10. Dziadosz I. Oblicze gospodarcze rolnictwa na Wołyniu / I. Dziadosz // Znicz. – 1936. – №3. – S. 43.

11. Giziński W. Problem bezrobocia na Wołyńiu / W. Giziński. – Warszawa,1938. – 22 s.

12. Mędrzecki W. Województwo Wołyńskie 1921– 1939 / W. Mędrzecki. – Wroсław, 1988. – 203 s.

13. Ohanowicz A. Ustawa o wykonaniu reformy rolnej і inne reformy rolne / A. Ohanowicz. – Poznań, 1926. – 494 s.

14. Rocznik statystyki Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa, 1927. – 532 s.

Подається за виданням: Україна між Польщею та Росією. – Ніжин: 2016 р., с. 207 – 217.