Дія друга

Іван Карпенко-Карий

Кімната.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

Ява І

Хома і Настя, потім Русаловський і Чичеря.

Хома

(на порозі)

Жінко, відчиняй ворота й двері, застилай лави й столи, гостей веду!

Настя.

Заходьте!

Входить Русаловський і Чичеря, одягнені в сині жупани за коліно, підперезані зеленими адамашковими поясами.

Русаловський і Чичеря

(кланяються поважно)

Мир дому вашому.

Настя

Сідайте, дорогими гостями будете.

Русаловський

Не тільки гостями, а ще й сватами, хочемо поріднитися з вами.

Настя

Рада, від серця рада такого свата мати!

Чичеря

Та вже й мене від ласки вашої не відпихайте і теж прийміть як свата у вашій хаті.

Настя

І вам душею рада! Розкажіть же, не водіть і не томіть: чи до матері те діло, чи тілько до хазяйки?

Русаловський

До матері, пане господарко, до матері; я за дочкою.

Чичеря

А я за сином.

Настя

Ой боже мій! Та що ж це ви, сватоньки, задумали разом нас ограбити, дітей забрати, старих посиротити?

Чичеря

Не за горами, не за морями, свахо, живемо, можна й провідать.

Настя

Ой ненько моя, як же жаль мені! Ростила, пестила, доглядала, і на тобі: сама постаріла, а молоде дитя з хати випхнула, в люде віддала!

Чичеря

Ну що ж, а на заміну хоч і чужу дитину, та рідному синові на втіху і пораду, а собі на поміч, дочку придбала… Світова річ!

Настя

Та так, мої рідні, так, а ти ж, Хомо, як?.. Певно, ще порадишся з Віталієм?

Хома

А що ж Віталій нам пораїть? Це не чумачка, я батько, а ти мати, як скажем ми, то так і буде!

Настя

А може, Віталій скаже що таке розумне, що ти його пораду приймеш, він же твій брат любий і найперший порадник!

Чичеря

І справді б, може, спитать?

Хома

У такім ділі, опріч матері та батька, ніхто не дасть поради!

Настя

Як, Хомо, ти, то так і я! За твоїм розумом у мене ніколи голова не боліла.

Чичеря

Любо серцеві таку розмову слухати між мужем і жоною! Пошли боже й нашим дітям такої згоди у семействі! Ну, Хомо, я вже не раз тобі натякав, щоб поженити дітей наших, але вони тоді були ще молоді, тепер якраз пора настала, скажи мені; чи можна сподіватися від тебе старостів?

Хома

Що ж, я не від того, з охотою посватаю твою дочку за свого сина.

Настя

І я не буду суперечить; ми знаємо, що ваша, сваточку, дочка до пари буде нашому Андрієві, і раді поріднитись з вами!

Чичеря

От і гаразд, вже половина діла зроблена.

Хома

Мій син, як сам ти здоров знаєш, на всю округу парубок: і багатий, і непоганий, і розумний… Так от як воно, пане брате, будем говорить прямо: скажи, яке ти віно даси за своєю дочкою?

Чичеря

Хоч моя дочка рябенька, будем говорить правду, але одна у батька і варт твого сина, бо й я ж хазяїн не послідній. А віно дам я ось яке: двадцять п’ять пар волів з возами, ярмами, важницями, мазницями і шкурами воловими задля покрівлі на кожний віз і в першу ходку, чи по рибу на Дін, чи по сіль у Крим, грошей стілько дам, щоб з Дону а чи з Криму вози привіз мій зять повнісінькі. Віно хороше: кожну рибину можна закрить червінцем…

Хома

Правда, свате… Віно хороше!

Настя

Вашу дочку я буду лічить за свою рідну, повірте, сваточку, від серця це кажу.

Чичеря

При такій розумній матері і моя дитина розуму набереться. Пошли боже мир і любов.

Хома

Так будемо сватами!

Цілуються перш з Хомою, а потім з Настею.

А щоб нам не гаять часу, то сьогодня або завтра й старостів пришлю до тебе, а вернуться мої всі чумаки перед тройцею святою, на саму ж тройцю буде в нас весілля.

Чичеря

Згода.

Настя

Просимо на радощах хліба-солі одкушати.

(Подає на стіл закуску і горілку).

Хома частує.

Русаловський

Бажаю щастя вашим дітям.

Всі

Спасибі!

Русаловський

Тепер моя до вас промова. Мабуть, сьогодня день такий удався, що й я прийшов за тим же ділом… А що, якби бог мені поміг те взяти, що думаю спитати?

Настя

Як з богом прийшли, то бог і поможе!

Русаловський

Хочу сватати вашу дочку Ярину за свого сина Дмитра.

Чичеря

До речі, два весілля справим разом.

Русаловський

Чи дозволите присилати старостів?

Хома

Боже благослови.

Цілуються з Русаловським.

Настя

Син ваш хороший, бачила я, свату, присилайте старостів.

Чичеря

Ви до мене, а він до вас, от розходились чумаки!

Хома

А за своєю я дочкою дам віно таке саме, яке візьму від нього.

Русаловський

Я і на менше помирюся.

Хома

Як? Щоб Хома Нерук менше дав за дочкою, ніж Чичеря? Овва!.. Так поможи ж нам господи ці діла скінчити веселенько.

Всі

Пошли боже!

Чичеря

Може б, сваток грошенят узяв на діло?

Русаловський

І я дам, якщо треба, хоч і п’ять тисяч!

Чичеря

Хоч і десять! Бери, свате, гроші єсть, та ще єсть!

Хома

Спасибі! Не треба, обійдуся й своїми.

Входить Віталій.

Ява II

Ті ж і Віталій.

Настя

От і брат Віталій нагодився! Сідай, ріднесенький!

Віталій

(низько кланяється).

Доброго здоров’я! Та бог на поміч, панове господарі!

Русаловський

Спасибі, та будь здоров і ти, премудрий Соломон!

Віталій

Вже правда, що Соломон: в один раз умудрився потерять те, що батько цілий вік свій заробляли.

Чичеря

А все-таки ти премудрий Соломон за те, що не ремствуєш.

Віталій

З богом судиться не будеш! Тепер он братову чумачку доглядаю, так, як ока!

Хома

Та й я ж тут, здається, не без діла.

Настя

Голова всему.

Віталій

Звичайно… Хто каже!

Русаловський

А все-таки він Соломон!

Чичеря

Що й казать! Про Віталія давно йде слава навкруги! Скажи, будь ласка, які ти там гармати поробив? Мої хлопці спокою не дають: справ та й справ гармати, а то харцизи, кажуть, нас так не бояться, як Віталія.

Віталій

Штука не мудра: граба видовбав, залізними обручами один біля другого, все одно, як колесо шиною, обтягнув – от і гармата.

Русаловський

І палить?

Чичеря

Та ще й як садить! Кажуть, як грюкне, то аж у вухах дзвоне.

Русаловський

Соломон!

Хома

Хіба він сам їх видумав? У покійного батька було аж дві.

Віталій

Хіба я кажу, що сам видумав гармати?

Русаловський

Гармати гарматами, а ти нам розкажи, як розбишак провчив, бо після случаю з тобою, поки повернешся із Криму а чи з Дону, трясешся з страху всю дорогу.

Чичеря

Цікаво, цікаво послухати, чим ти розбійників так налякав, що всі тебе тепера обминають?

Віталій

На другий год після того, як мене ограбили, пішов я у дорогу вже з братовими чумаками. Ідемо. І запримітив я, що харцизи знов слідкують за мною.

Чичеря

От іроди.

Русаловський

Отаке й мені було.

Чичеря

Ну, ну?

Віталій

На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать, харцизи почали до валки підкрадатись… А ми й засіли їх збоку та неждано як шарахнули з двадцяти рушниць, так десяток харцизів і покотилось!

Чичеря

Оце так! Це прямо по-запорозьки. І на смерть?

Віталій

Деякі ще живі були.

Чичеря

Що ж ви з ними зробили?

Віталій

Добили та там і покинули на харчі крукам та на страх другим харцизам!

Чичеря

(цілує Віталія).

І-і! Золотий чоловік! Якби мені такого брата… Та хоч чужого де достать, то я б і гори покотив.

Хома

То так здається! А без свого розуму та ока нічого не буде!

Настя

Нащо той розум здався, коли Віталій у дворі? За такою головою, як у братіка, можна спать спокійно.

Чичеря

І спать, і гулять! Що й казать, що й казать! Соломон, одно слово Соломон! Одпусти, свате, мені Віталія!

Хома

Здалеку і верба дуб!.. Хіба я його держу – бери, я й сам лад дам своїй чумачці.

Віталій

(про себе).

Чудна розмова!

(До Насті).

Що це з ним?

Настя

(Віталієві тихо).

Випив трохи.

Віталій

(про себе).

Ой, здається, ти сама його напоїла якоюсь брехнею.

Русаловський

Пора ж нам і рушать!

(Встає).

Прощайте, свати милі! Так я узавтра старостів пришлю…

(До Насті).

Слухайте, мій син, теє, дуже уподобав, собі Ярину і сам прохав її сватати, а може, дівчина не теє… Треба б спитать.

Настя

А нас хіба питали, чи теє, чи не теє? Як батько та мати сказали, на тому й край!

Чичеря

То ваше діло. І я ждать буду старостів: чи завтра, чи сьогодня?

Хома

Сьогодня!

Чичеря

А дочка моя з охотою подає рушники за Андрія.

Русаловський

Прощайте!

Хома

(частує).

Нуте, на коні й на колесниці.

Чичеря.

По старому звичаю годиться!

Русаловський

Спасибі за хліб, за сіль і за ласку.

Настя

Не осудіть, сваточки, чим багаті, тим і раді. Не ждали дорогих гостей, то нічим було добре й почастувати.

Чичеря

Чого ж нам ще? Дай боже й повік!

Виходять; за ними Хома.

Ява III

Настя і Віталій.

Настя

Чого ж це ти, братіку, такий засмучений?

Віталій

Та я вже й не знаю: чи тікать, чи краще розпитать, що сталося з Хомою?

Настя

І я примітила, що він якийсь сумний зробився та не ласкавий, неначе сердиться чогось.

Віталій

На мене?

Настя

Не знаю. Сьогодня визвірився, кричав, що Соломії якось-то багато сала поклала і пшона, каже, багато… Я міряю, каже, а ти батуєш!

Віталій

То я пришлю назад. Я беру не на продаж, а тілько на харчі для сім’ї, як ми умовились давно з Хомою… Ні, щось тут є інше…

Настя

Чи не сказала, братіку, чого де-небудь Соломія, а йому пересказали, може?

Віталій

Чи не сказала, сестричко, ти чого-небудь?

Настя

Я?! Та побий мене бог, коли я хоч словечко про тебе або про Соломію говорила! Та нехай мені язик усохне, коли брешу.

(Крізь сльози).

Хіба ти не знаєш, як я тієї сварки боюся.

Віталій

Та знаю… Годі вже!.. Може, нам так здалося, що Хома перемінився…

Настя

А може ж, воно й справді нам тілько так здається… От ти одно слово сказав «здається» – і мене утішив… Який ти розумний!..

Віталій бере шапку.

Куди ти, братіку? Пожди ж Хоми.

Віталій

Я зараз, на хвилину вийду!

(Пішов).

Ява IV

Настя сама, а потім Хома.

Настя

Починається! А Віталій зразу вуха наставив. Він як той ворожбит, одгадує і те, що хто дума, а почне говорить, як книгу дяк читає, краще від Шкварковського. Не дурно він біблію з’їв.

Входе Хома.

Хома

Куди пішов Віталій?

Настя

Не сказав. Надувся, як той сич… Сидів, сидів мовчки, а далі насунув шапку… Питаю куди? А він зиркнув на мене так, наче з’їсти хотів, покрутив головою, щось промурчав, грюкнув дверима, та й вийшов.

Хома

Ага! Досада взяла за серце… Дітей, бач, сватають і женить збираються, а йому ні слова, от тобі й премудрий Соломон.

Настя

Знаєш що, Хомо? Ти вже дуже раптом повернув. Не треба так, Хомо, бо ще посваритесь, а я ж тії сварки господи як…

Хома

Не можу!.. Як подумаю, що він мене скрізь дурнем робить, то так у мене серце й закипить. Чичеря і Русаловський та всі в один голос: премудрий Соломон… А я ж що?

Настя

Дурний!

Хома

Ото-то бо й є.

Настя

Не сварися, Хомо, з Віталієм, бо він же справді чумачку твою держить на своїх плечах, без нього все хазяйство піде шкереберть.

Хома

А щоб ти пропала за ці слова! Бач, яке добро!.. І та така, як другі. Віталій всім вам очі засліпив… Га? Яке страшне сказала: піде шкереберть! А я ж, по-твоєму, що? Тюхтій, лемішка, кваша? Брешеш! Я всім вам покажу, що обійдусь без нього.

Настя

Ой, не обійдешся…

Хома

(кричить).

Обійдусь!

Настя

Та годі тобі! Заспокойся.

Мовчки трохи сидять.

Хома

(після паузи).

Ха, премудрий Соломон…

Мовчать.

Послав за Шкварковським і Мичковським, нехай мандровані дяки йдуть зараз старостами до Чичері.

Настя

А чому б то не послать Віталія? Брат же?

Хома

Не мішайся, я так зроблю, як сам хочу!

Настя

Роби як хочеш… Тілько щоб потім не прохав прощенія у Віталія… Жаль тобі буде, що ти його обідив і попросиш прощенія!

Хома

Я?! Прощенія?.. Та скоріше у млині на камені пшениця вроде, ніж це станеться.

Настя

Та я знаю, що ти як дуже вже розсердишся, тоді чого захочеш, то так те й зробиш, а тілько що не знаю, чи дуже вже розгнівався, чи так тілько удаєш?

Хома

Ой, мовчи, ой, мовчи! Бо я й тобі зіб’ю очіпка з голови – у мене недовго!

Настя

Здається, розсердився.

(Придивляється).

Хома вишкіря зуби.

Так-так, розгнівався.

Хома клаца зубами.

Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий!

Хома

Ото-то бо й є; я тепер такий… Що хоч гавкать!

(Ходить по хаті і розпалює себе).

І-і-і! Гав! Гав! Гав!

Ці вигуки повинні виходити, як гарчання чи ричання; для того актор повинен стиснути зуби і, не розкриваючи губ, вироблять вигуки.

Ява V

Шкварковський і Мичковський хутко входять.

Шкварковський

Мир дому вашому!

Мичковський

Тишина, согласіє і любов!

Настя

Спасибі! Сідайте!

Шкварковський

По одному слову вашому зірвався, покинув школу й школярів, не обідав, і уже на порозі вашім згадав, що й шапки не взяв, думав, бесіду застану… А де ж Чичеря й Русаловський, свати любезні ваші?

Настя

Тілько що од’їхали.

Мичковський

Жаль, жаль! А я забув заперти шуфлядку з ділами і, як бачите, перо зосталося за ухом, так поспішав вам зробить послугу… Навіть обід свій грубникові залишив.

Настя

Нагодуємо: чабака самого ситого дамо вам попоїсти.

Шкварковський

Зараня слина котиться, і смак утроба почуває. Яку ж нужду в нас, бідних, багатая оселя ваша має?

Хома

Просю обох вас їхати сьогодня до Чичері старостами і висватать його дочку для мого сина.

Мичковський

Це честь, велика честь! І з радістю таку порученість на себе я приймаю…

Шкварковський

На цей случай я сьогодня вірші скомпоную.

Мичковський

І я від тебе не одстану, річ на сватанні велебную скажу.

Шкварковський

Калістрат! Щодо науки – не пнись! Предостав мені.

Не пнись, што тобі не дано от бога.

Без бога, знаєш, ніже до порога.

Єслі не рождьон, не сунься в науку,

Ах, многі через то в вічну впали муку!

Не многіх мати породила к школі.

Хоч лі блажен бить? Будь сит в твоїй долі.

Мичковський

Сосипатр! Чого ти кирпу гнеш? Ці вірші я знав ще в бурсі, а ти свої скажи!

Шкварковський

Свої?.. Подумаю!

(Пройшовсь по хаті, ніби творить вірші).

Мичковський

(показує язик).

Тут – є, а тут

(показує на лоба)

нема!

Шкварковський

Не перебивай!

Настя

Збирайтеся ж і приходьте зараз, попоїсте та й у дорогу.

Шкварковський

Єсть!

(Стає і промовляє).

О мудростю прославлений Хома,

Ти багатир на всю округу,

В дому твоїм доволі риби, меду і вина,

А синові ми висватаємо подругу.

(Задоволений собою).

От тобі і настоящий медоточивий вірш.

Мичковський

Сосипатр! Доволі випинатись та вихвалятись! Я поспішаю, бо моя утроба алчеть малвазії і жаждеть чабака.

(Вийшов).

Шкварковський

Калістрат ученостю моєю посрамлен, і бегу я ся.

(Виходить).

Ява VI

Хома і Настя.

Настя

Оці мандровані дяки мені не до вподоби! Почнуть і у Чичері отаке чорти батька зна що говорить, то мені і за себе, і за них аж сором… Такі старости… І що б то було послати старостою Віталія.

Хома

Насте!

Настя

(перелякано).

Ох! Мовчатиму, мовчатиму… Я й забула, що ти ще сердитий… Та не дивися-бо на мене так страшно!

Хома

О! Я страшний!.. Не підступай тепер до мене, бо всі горшки поб’ю…

Ява VII

Ті ж, Остап, Андрій і Ярина; Віталій тілько показується в дверях і зараз зникає.

Хома

Вам чого треба!

Ярина

Ненько ж моя рідна, перепілочко, лебідонько, не губи мене, не видавай заміж за Русаловського, бо я ж його не знаю, бо я ж його не бачила, не зав’язуй мені віку з немилим.

Настя

Дурощі! І я он Хоми, твого батька, не бачила і не знала, який він, а звеліли мати, то й пішла, і живемо двадцять три роки у згоді та злагоді; Русаловський – син хазяйський, красень, роду хазяйського, трохи чи не шляхетного, заможного, чого ж ти побиваєшся, дурна?

Ярина

Ох, ненько, не кажіть так! Ви нікого не кохали, то вам було й байдуже за кого йти, а я кохаю, мамо, Остапа; він гарний, гляньте он який, як кучерявий, сильний дуб; він мене кохає, ми присягалися не розлучатися до смерті.

Хома

Як же ти посміла кохати, не спитавши ні батька, ні матері, га? Хто ж тобі дозволить іти за наймита, коли хазяйський син свата? Та я он яке придане даю: двадцять п’ять пар волів з возами і грошей мірку. Так це б то наймитові дав я таке добро, чи ти не здуріла?

Остап

Дядьку, я бідний, правда! Але я можу заробить, бо молодий і дужий; між всіма чумаками лічать першим, спитайте хоч кого, хоч і самого брата вашого Віталія, то й він те ж саме скаже.

Настя

Та ти Віталіїв любимчик, знаю.

Ярина

Мамо, його всі люблять.

Хома

Я його не люблю.

Остап

За віщо? Хіба за те, що спини не жалію, та шостий рік у вас працюю?

Хома

Ото-то бо й є, що ти дуже розумний. Ач! Наймит, а руки тягнеш на моє добро.

Остап

Мені не треба добра ніякого від вас, я хочу взять Ярину без жодної додачі, за неї я сам служить готов сім літ, без плати, поневірятися, як пес! Дядьку, тітко! Не робіть мене нещасним і не губіть дочки своєї!

Ярина

Мамо, тату! Хіба ж вам краще бачити мене на лаві або у Русаловського в господі, ніж веселою, здоровою при вас і з милою дружиною!

Настя

Не вмреш, а після весілля полюбиш свого Дмитра ще більше, ніж тепер Остапа!

Остап

Бога бійтесь, паніматко, дочці своїй таке казать, хіба вона коза, що йде до рук того, хто хлібом погодує.

Хома

Звідкіля ти розуму набравсь такого?

В цей мент входе Віталій. Він трохи постояв, дивлячись в землю, потім тихо і спокійно сідає тут же, зараз біля дверей, і, поклавши лікті на коліна, підпирає руками голову і сидить так нерухомо.

Так як ти смів подумать тілько, що я, Хома Нерук, на всю округу багатир, свою дочку віддам за тебе? Думав ти про те, що наймит ти та й годі?

Остап

Нічого я не думав; хіба калина думає, що вже вона поспіла і що прийшла пора в пучки її в’язати? То так і ми з Яриною не думали нічого й не знаємо, коли і як кохання нас зв’язало! Не розлучайте ж нас, коли дочку свою ви любите хоч краплю!

Хома

Геть з хати! За поріг – там твоє стійло!

Остап

Бог з вами, я й піду! Не гнівайтесь на мене, я в тім не винуват, що душу й серце маю однакові, як і у вас і як у всіх багатих чумаків!

(Пішов).

Ярина

Мамо! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу?

Настя

(бере її за руку).

Ходім, дочко, ходім, не сердь батька, він і так сердитий, бо через тебе він посвариться ще й зо мною, і з дядьком Віталієм! Ходім!

Хома

(гарячить сам себе).

І-і-і!

Ярина

Я не піду за Русаловського, не віддам я русої коси своєї нелюбу на поталу, скоріше утоплюсь, ніж розлучусь з Остапом, і гріх цей ляже на вашу душу, мамо!

Настя

Пусті слова! Станеш молодицею, сама сміятись будеш над тим, що зараз говорила!

(Виводить Ярину).

Ярина

(виходить).

Ой! Пропаща ж я! Пропаща!

Ява VIII

Ті ж, без Остапа, Ярини і Насті.

Хома

(до Андрія).

Ти чого тут стоїш, як стовп? Чого тобі треба?

Андрій

Не знаю, тату! Я перелякався і забув, що вам хотів сказать… Здається, ви мене покликали?

Хома

Іди прибирайся та поїдеш з Шкварковський і Мичковський сватати дочку Чичері.

Андрій

Тату!..

Хома

Чого тобі? І ти хочеш мене сердить? Я й так сердитий! І-і-і!..

Андрій

Вона, тату, сильно ряба…

Хома.

Хто рябий?

Андрій

Дочка Чичері, тату! Вона така ряба, як бублик, присипаний маком…

Хома

А тобі що до того, хіба як ряба, то не може заміж вийти? На кожну її рябину Чичеря по червінцю дасть.

Андрій

Тату!

Хома

Чого?..

Андрій

Може б, хто другий її посватав, а мені дозвольте сватать Катрю.

Хома

Чию?..

Андрій

Мою…

Хома

Що ти, кукільвану об’ївся?

Андрій

Не кричіть, тату, бо я й так злякався!..

Хома

Яку Катрю?

Андрій

Нашу Катрю.

Хома

Ач бісової пари діти, яке вигадали! Показились ви, чи що? Геть пішов! Збирайся зараз до Чичері!

Андрій

От мука!.. Дядьку, заступіться хоч ви за мене; що ж це батько хоче, щоб мої діти були похожі на сорочі яйця?

(Вийшов).

Ява IX

Віталій і Хома. (Сидять, опустивши голови, і довго мовчать).

Віталій

Брате!

Хома

Я.

Віталій

Пожалій своїх дітей, не в грошах, Хомо, щастя. Вони кохаються обоє, пару собі мають, а ти їх розрізняєш і силуєш брать інших. Це все одно, що парувать вола з конем, – ніякого тягла далеко не потягнеш в такій парі.

Хома

Я тебе на пораду не кликав, це не чумачка!

Віталій

Правда. Чумачка вся складається з возів дерев’яних і волів німих, а тут життя людське нове снується, це буде поважній других хазяйських справ. Тут живі люде, та ще й до того твої діти, а мої племінники, і їм прийдеться нести на плечах те життя, яке ти, не спитавшись, будуєш силоміць для них!

Хома

Не мішайся у мою сім’ю, так краще буде.

Віталій

Дивні слова від тебе чую. Три роки ми з тобою вкупі працювали, і, як слід братам, я без тебе, а ти без мене нічого не починали.

Хома

Минулося!

Входе Настя.

Ява X

Ті ж і Настя.

Віталій

Яка ж зла личина тебе озвірила так проти мене? Що я таке зробив тобі, що ти негадано-неждано від мене одвернувся?.. За час короткий ми стали мов чужі, неначе криги хто наклав у твою душу, ти одвертаєшся від мене і з гнівом дивишся, немовби я тебе страшенно чим уразив. Яка ж причина, хоч скажи?

Настя

(крізь сльози).

Хомо! Дружинонько моя, що сталося з тобою справді, що ти почав свариться з Віталієм? Так жили, як янголи, і на тобі!

Хома

І сатана, кажуть, був янголом колись… Він премудрий Соломон.

Віталій

Хіба я винен в тім, що люде Соломоном кличуть, мені й самому теє прикро!

Хома

Бач! Я дурний, а він розумний!.. Не журися, і в мене розуму знайдеться стілько ж, як у тебе.

Віталій

Та я нікого зроду не лічив дурним і не лічу себе розумним.

Настя

Господи, як я боюся сварки! Хомо, не сварися, поцілуйся з братом, помирись, бо будеш потім плакать, що так обідив брата і однаково, раніше чи пізніше, помиришся, то краще зараз помирись!

Хома

Ніколи не помирюсь! Я дурний!

Настя

Хомо, хіба ж Віталій винен, що ти дурний?

Хома

Не лізь! Всі бачуть, що я без нього ні на ступінь, і кажуть, що я дурний, а він, бач, розумний.

Віталій

Може, хто з людей на тебе й сказав, що дурний, мовляв, Хома…

Хома

Ага…

Віталій

Так людям же рота не замажеш..

Настя

Людям рота не замажеш!!

Хома

Насте!

Настя

Удар, серденько, мене по морді, удар! Тілько не сердься на Віталія, не сварися з ним! Хіба Віталій винен, що люде тебе дурним лічать.

Хома

Він сам мене лічить дурним, а через нього й люде.

Віталій

Ніколи в світі ні перед ким тебе я дурним не лічив і не то що голосно, а навіть і про себе таких думок не мав! Від кого ж ти чув, хто тобі казав, що я тебе дурним лічу?

Хома

Я сам чув.

Віталій

Сам? Опам’ятайся, подумай хоч хвилину, що ти говориш?

Хома

Не хочу думать.

Настя

Хомо! Віталій велить, щоб ти подумав, ти ж його привик слухать, подумай!

Хома

От іменно через те й не хочу думать, що він велить.

Віталій

Отепер вже й я бачу, що ти справді дурний.

Хома

Побачимо ще, хто дурний. Ти мені оцю послідню ходку з чумаками зробиш, та й розійдемось.

Віталій

Бог з тобою, розійдемось.

Хома

За гроші я собі знайду скрізь чоловіка до свого діла і сам ним буду керувать краще від тебе!

Віталій

Керуй! Ой Хомо, Хомо! Не знав ти горя ще, фортуна тобі служить, ще не сушило лихо твого тіла, тяжке нещастя ще не крутило твого мозку, ще все життя твоє котилося, мов річка в золотом окутих берегах, і ти привик тим гордувати, привик себе лічить таким значним, що вже ніхто і доторкнутися до тебе не насміє.

Хома

Ніхто не насміє! Я тут перший хазяїн, я багатир на всю округу!

Віталій

Багатство скалічило твій розум.

Хома.

Сам ти каліка на розум!

Віталій

Ти думаєш, що Русаловський і Чичеря, та й усі люде шанують і поважають так тебе за розум твій?

Хома

Вже ж не за твій.

Віталій

Я за свій нічого не кажу. А от коли б усе твоє добро пропало враз і ти зостався бідним, так як я, так аж тоді б ти правду знав про себе сам і так би ти не гордував тоді.

Хома

Я гордий, бо є чим гордувать. Яким вродився, таким і вмру, нікого не боюся, плюю на всіх!

Віталій

Ой Хомо, Хомо! Ще не навчився ти від лиха ціну складать собі й людям. Не вмієш розібрати, у кого серце налите правдою й любов’ю до тебе. Сліпі у тебе очі, глухі у тебе уха, а на твоїй душі, як на цимбалах, грає єхидство, заздрість, дурість, чубата голова без розуму і серця!

(Виходить).

Хома

(встав, услід Віталієві).

Тьфу!..

(Сів).

Настя

Тьфу!..

Мовчать.

Ява XI

Настя і Хома.

Настя

(після довгої паузи).

Отепер він тебе покине.

Хома зиркнув на Настю і мовчить.

Слава богу!..

(Мовчить).

Без нього йшла чумачка, без нього й буде іти…

Хома зиркнув на Настю і мовчить.

Премудрий Соломон!

Мовчать.

Тебе дурним ославив, а себе в премудрі вивів.

Мовчать.

Добре мудрувать, як повна миска перед носом! Нехай лиш помудрує над сирівцем та сухарями… Годі, Хомо, годі, мій голубчику, не сердься…

Хома

Мені одно говориш, а при ньому й йому друге!

Настя

І ти вже на мене нападаєшся, я задля тебе готова життя віддать, а ти, бач, який добрий, що вигадав… Хоч утопись або удавись, таке моє життя з тобою!

Хома

От сатана! Та тебе і в ступі не влучиш!

(Хапає шапку і тікає з хати).

Настя

Туди к бісу! Обидва показились. А мені тілько того й треба.

Завіса

Примітки

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 2, с. 189 – 205.