Дія четверта

Іван Карпенко-Карий

Дворище Хоми.

1 | 2 | 3 | 4

Ява І

Багато людей стоять купами, тихо розмовляють, розмахують руками. В протяг мімічної сцени баба Бушля перебіга від купи до купи.

Бушля

(вже коло третьої купи, ударившись об поли руками).

От тобі й тарань, от тобі сіль та чабачок – дулю з’їси.

1-чоловік

І гроші всі пропали! Посліднє віддали й пропало.

Бушля

(біля другої купи).

От тобі й тарань, от тобі й сіль, от тобі й чабачок – дулю з’їси!

Глечик

Що ти мені говориш! Де ж він зараз візьме грошей? Це виходить з петлею приступать, ніж до горла прикладать.

Петро

Та ти розумний, ти милосердний… А нам яке діло, де він буде гроші брать? Користувався нашими грішми скілько літ, он яку чумачку справив!

Глечик

Так де ж вона тепера, та чумачка?

Петро

Де? Пропала! Так що ж з того? Як у нього пропало, так і мої гроші повинні пропасти? Нехай бере де хоче – а нам подавай! Кругом біднота, посліднє однесли…

Бушля

От тобі й тарань, от тобі й сіль, от тобі й чабачок – дулю з’їси!

Петро

Забрать у нього все, що є, продать до снаги та й поділить, по чому там прийдеться.

Глечик

Можна ж і підождать, чого так раптом хватать за горло? Дайте чоловікові до пам’яті прийти!

1-чоловік

Щоб витрішки зостались?

Петро

На гарячих порах, може, що й видерем, а потім, як він і сам звідціля потайно втіче, де ти його будеш шукать?

1-чоловік

Світ широкий! Шукай вітра в полі!

Всі

Зараз, зараз нехай віддає!

Бушля

Ох, лишенько тяжке, ох, горенько моє! Скілько-то я недоїдала, поки ті десять карбованців відклала, і на тобі! Недурно Олексисі зелена огудина приснилася! От тобі й тарань, от тобі й сіль, от тобі й чабачок! Дулю з’їси! Та ще повинна одробить бабі Олексисі, бо я їй зосталась винна одну найбільшу тараню.

2-чоловік

Ще де та була тараня, а ви вже, бабо, поспіли одну найбільшу продать.

Бушля

Як де? Як де? У квиткові записано, от на, коли письменний, прочитай!

1-чоловік

То з’їжте, бабо, квиток, все одно, що тарань.

Бушля

Сто чортів твоїй матері.

(Заховалась у гурті).

Ява II

Ті ж, Чичеря і Русаловський.

Чичеря і Русаловський

Слава богу!

Всі

Навіки слава!

Русаловський

А що тут за рада?

Бушля

Ох, яка тут рада? Десять карбованців пропало, чабак і тараня пропали, ще й сама винна зосталась найбільшу рибу Олексисі, де я її візьму тепер? Та ще хоч би прямо тараню, а то найбільшу.

Чичеря

Нічого не розбереш! Що вона лопоче за тараню?

Петро

Лихо сватам вашим сталося: пропала чумачка!

Чичеря і Русаловський

Як?!

1-чоловік

Та ще й самі добре не знаємо.

Петро

Не розчолопали: чи ограблено, чи виздихала вся скотина, чи в іншу яку біду ускочили, а тілько Віталій вернувся з батіжком.

1-чоловік

Щось тут путав, путав нам та й пішов до Хоми, а той, кажуть, умлів.

Русаловський

От тобі й премудрий Соломон!

Бушля

От тобі й тараня, от тобі й чабачок.

Купи між собою балакають, потім показують на Чичерю і Русаловського.

Чичеря

(до Русаловського).

Вернімось зараз додому, бо я не люблю дивитись на чуже нещастя, на чужі сльози… І не так того, що свата жаль, як від того, що просить буде грошей.

Русаловський

А коли обчухрався, та який же він нам сват?.. Ми – хазяїни, як і були, а Хома – старець! Нема рації нам ріднитись з ним.

Чичеря

Авжеж! Де ж таки за голодрабця я віддам свою дочку, це вже всяке плюнуло б мені у вічі! Зятів не бракує… І Тетеря присилав спитать, чи не можна сватать мою Явдоху, і Гарбуз… Та мало їх хіба поквапиться на таке віно, як я даю?

Петро

(одділившись від гурту, до Чичері і Русаловського).

А це добре, що ви тут нагодились: чи не поможете своїм сватам розквитаться з нами?

Чичеря

Я ж кажу, що так! Тікаймо! Бо гроші люде будуть править у Хоми, а Хома у нас стане прохать.

Русаловський

Мерщій, подалі від ції оказії! Прощайте, люде добрі, нам немає тепер часу, зайдемо опісля.

Ява III

Ті ж, Хома, Настя, Віталій, Шкварковський, Ярина і Катря.

Настя

(з порога ідучи).

Ой сваточки мої милі, ой сваточки мої дорогі, сам бог послав вас у цю пору… Порайте ж ви нас, поможіть же ви нам!

Чичеря

(до Русаловського).

Я ж казав, що так воно й буде; зараз грошей прохать почнуть.

Русаловський

Та й тікать нам не приходиться, однаково ж розв’язатися й з весіллям треба.

Чичеря

Ти як хочеш, а я дочки за голодрабця не віддам.

Хома

(до народу).

Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? Підождіть мені, нехай я спродамся до снаги, то, може, там наскіпаю яких сот п’ять чи шість… чи…

1-чоловік

Ого, розживемося!

Петро

Що нам сот п’ять? Бач, як розщедрився! Ти забрав у нас п’ять тисяч, а хочеш відбуться сотнями?.. Митець…

1-чоловік

Ти нас в старці пустив.

Петро

Віддавай все разом!

Настя

Де ж ми візьмемо, коли нас бог покарав, лишив всього… Ми й самі тепер старці! Змилуйтесь, люде добрі, будьте милосердні! Ой сваточки, голубчики, ріднесенькі, зарятуйте ж нас.

1-чоловік

Не віримо, щоб грошей не було!

Петро

Та й яке нам-діло! Хіба ми там були на місці? Може, премудрий Соломон розпродав все, а тепер нищиться, щоб людськими грішми покористуватись.

Всі

А й правда, правда!

Дехто

Подавай гроші, ось квитки твої!

Шкварковський

О лютиє діоклетіане!

Глечик

І чого так раптом наступать на шию, гріх! Підождемо, панове, хоч до завтрього!

2-чоловік

З кожним може буть нещастя…

Шкварковський

І у анагриків серце зворушилось!

2-чоловік

Пождім.

Петро

Говори! їм треба тілько час прогаять, щоб все і тут спродать, а як утічуть звідціль на Дін в степи, то де ми їх знайдемо?

Глечик

Так хоч день-два підождемо!

Петро

Жди, даруй своє, а ми не подаруємо.

Шкварковський

Скімни рикающіє!

Бушля

Ось квиток!

(До Шкварковського).

Скілько ви тут поставили? Може, п’ять, то я вам і очі видеру!

Шкварковський

Слухай, бабо, одійди від зла! Я в тебе грошей не брав, а ти вже руки простягаєш учені очі видирать!.. Одійди!.. Я лют зело в сей час, і гляди мені, щоб я не подививсь на тебе скоса і не розбив тобі я дланію цією до юшки носа!

Бушля

Так ви ж квиток писали?

Шкварковський

Одійди! Ти потеряла в старості ума! Коли забула, нагадаю: у тебе гроші взяв Хома!

Бушля

(кидається до Хоми).

Давай зараз десять карбованців, бо я до твоїх очей доберусь!

Віталій

(виступа вперед).

Стій, помовчи!

Петро

Ага! Послухаєм, що скаже Соломон.

Всі

1-а купа

Слухайте, слухайте!

2-а купа

Соломон буде говорить…

Віталій

(до Чичері і Русаловського).

Свати любезні! Невже ж ви ради не дасте?

Всі

Діло… діло!..

Віталій

Післязавтрього весілля ваших діток: ви ж багатирі на всю округу; один з вас, здається, пан Чичеря, повинен дать в придане за дочкою двадцять п’ять пар волів з возами, та й грошей стілько, щоб всі вози ходили з Криму не порожні! Так дайте нам тепер, у борг, три-чотири тисячі та дещо знайдеться у нас, так ми людям заплатимо, щоб смутком та горем лихим не покрити нам весілля ваших діток! А там, поможе бог, розплатимось, – у нас ще є надії.

Петро

Правду каже.

Всі

По совісті!

Русаловський

Надії! Ха-ха-ха! Знаєш, що я тобі скажу?

Віталій

Почуємо.

Русаловський

Ти був премудрий Соломон тоді, коли у брата у твого Хоми тріщала калитка і більше як півтораста пар волів ревло в оборі, а тепер що ти? Тьфу! Такий же дурень, як мій послідній наймит!

Петро

А він дума – Соломон і досі.

Всі

(коротко, глузливо).

Ха-ха-ха!

Русаловський

Грошей йому дай на вічне оддання?..

Віталій

А чуєш, Хомо?

Хома

Чую, брате, тепер і ти дурний.

Віталій

А чуєш, Насте?

Настя

Ох, чую, чую і дивую на твій розум!

Віталій

Так не дасте, виходить, і помочі нам не зробите у цій лихій пригоді?

Русаловський

З якої ж речі старцям голим та ще й дурноголовим гроші будем роздавать? Я ще, здається, не зійшов з ума!

Шкварковський

Не забувайте мудрості глибокої: багатії ще вчора нині обніщаша і взалкаша!..

Русаловський

Не до тебе, дяче, п’ють!

Шкварковський

Не дяк, а бакаляр учений глаголить вам в отвіт: пийте самі, але не упивайтеся, та і на заднії колеса оглядайтеся!

(Одходить).

Анагрик туполобий.

Русаловський

Так отже я й оглядаюся на заднії колеса. Яка радість синові моєму брать тепер у голого Хоми дочку? Хе! Таких невісток, як Хомова тепер дочка, по три на шаг, так ніхто, бач, не бере!

Віталій

Брешете ви, пане Русаловський! Найдеться і в неї дружина, може, чесніша далеко від вас і від вашого сина! Не деріть так високо носа, а дивіться під ноги, щоб часом не спіткнулись та не впали в помийницю з тими помиями, що зараз виливаєте на голову мені, братові і його дитині! Ви одрікаєтесь від дівчини чесного та заможного роду через те тілько, що батько її, по волі божій, неждано впав в бідність, та ще й глузуєте: «По три на шаг». За віщо ж на дівчину, ні в чім не винувату, прилюдно глумливі речі сипать? «По три на шаг»! А? Ти не гордуй так, бо гордим бог противиться! Може, сам ти і шага не варт, та тілько що ніхто тобі цього ще в вічі не сказав!

Петро

(до людей).

Добре відчитав!

Всі

(тихо).

Соломон… Соломон!..

Русаловський

Чого ти так пащеку роззявив? Та нехай тобі заціпить! Бачу я, що ти і досі Соломон, та тілько вже шмаркатий! Старці ви погані! Обірванці голодні і хочете, щоб я, я – Русаловський! – ріднився з вами! Плювать мені на таку голоту! Я з глузду ще не з’їхав, – не бувать цьому весіллю! От і знай!

Віталій

А чуєш, Хомо?

Хома

Чую, брате, тепер ми дурні обидва, бо обидва голі.

Віталій

А чуєш, Насте?

Настя

Ох, чую, чую і дивую на твій розум.

Віталій

А може, ви, пане Чичеря, не так заноситесь у хмари з дочкою своєю, бо ви ж повинні були дать за дочкою велике віно синові Хоми; до вас найбільше йшла моя й промова, та Русаловський перебив.

Чичеря

Ні, пане брате, і я не дам! А ти не сердься так на мене, як сердився на Русаловського.

Віталій

Поки ще нема чого сердиться, ви хоч говорить почали не з хмари, а з землі; що ж далі скажете, почуємо.

Чичеря

Грошей не дам!

Між людьми гомін: «І цей зрікається! Нема надії на багатих. Не поможе й Соломон!»

Чичеря

У мене гроші не полова. Коли я віно добре обіщав за своєю дочкою, то певен був, що і Андрієві від батька ще достанеться немало всякого добра й тепер, і після смерті, то мої онуки, моє плем’я, не вниз би йшло, а вгору все та вгору! Тепер же, пане брате, коли на гору ту мені вивозити приходиться самому, то я в такого воза впрягатися не хочу, а зоставляю його у вас на подвір’ї. Не сердьтеся на мене, бо й ви б та й другі зробили б так само, як і я оце роблю! Грошей тепер у вас нема, на смітнику їх не назбираєш, і треба цілий вік вам знову працювать, щоб вибитись з старців!.. Яка ж мені користь від того, що з бідними людьми я поділю своє добро! Ні, не віддам дочки своєї за Андрія і грошей вам ніяк не дам.

Ярина

(до Катрі).

І радісно, і страшно нам радіть! Бо тепер я б вийшла заміж за кого хотять, аби вирятувать батька.

Між людьми: «Пропали наші гроші, і багатирі відступилися від них!»

Віталій

Так от в які ми лещата попалися, мій брате!

Хома

Що ж нам тепер робить?

Всі

Давай гроші!

Хома

Нема.

Петро

Ах ти, котолуп, вівця ти кручена…

1-чоловік

Щетинник ти, що голки продає, а не чумак багатий.

Петро

Ограбив нас усіх і шеляга не маєш у кишені, щоб розщитаться з людьми, поганець!

Бушля

Деркач обсмиканий, на смітнику б тобі валяться!

1-й чоловік

Пройдисвіт!

Петро

Шмаровоз ледачий!

Бушля

От тобі й тараня, от тобі й чабачок. Давай десять карбованців, котолуп!

Віталій

Та тобі стане, бабо, одійди.

Люде зробили коло і радяться.

Бушля

(до Віталія).

Аби мені віддали, то нехай вас бог наградить і цариця небесна помилує… Я ж, серденько, зосталася винна ще бабі Олексисі одну тараню, та ще неабияку, а найбільшу, де ж я її візьму?

1-чоловік

(до людей).

Так як же воно буде?

Настя

Проси, Хомо, ще навколішках проси.

Хома

(стає навколішки).

Простіть, миряне, я не вкрав, я не розтринькав, я не пропив, не промотав! Самі ви бачите, що мене нещастя зуспіло… Пождіть мені! Я все продам, зберу, що є, і все віддам, а чого недостане, то виплатю згодом.

Глечик

(до людей).

Пождемо, пождемо… Бачите, як чоловік просить!

3-чоловік

Я згоден ждать хоть рік.

Бушля

І я підожду.

(До Віталія).

Ви ж мені, серденько, віддасте перше всіх?

Петро

Одпустіть його сьогодня, то він завтра утіче.

1-чоловік

Чим його вдержиш?

Дехто

Не хочемо ждать. Утіче…

Дехто

Давай гроші!

Шкварковський

О, лютиє діоклетіане, розверзли пасть і проковтнуть Хому! Камо сокроєшся від них?

Петро

В’яжіть їх, волочіть їх по селу, давіть їх, щоб хоч злість зірвать! Та що там дивитися, виганяйте його з оселі – продамо все!

1-чоловік

А той он, Соломон Котолупович, бач який, ще й пиху гне – стоїть і усміхається…

Петро

Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! Хоч не смійся, котолуп! Ох, дражнить же він мене своєю постаттю! Пополупить би їх, щоб подохли обидва!

1-чоловік

Та бий їх і справді! Починай, Петре, тоді всі кинуться!

Петро

З котрого?

1-чоловік

Починай з Хоми, бач, яка морда, як у крученої вівці. Всі. Ха-ха-ха!

Петро

А мені хочеться Соломона зацідить. Ух, сверблять руки!

(Кидається).

Віталій

(схоплює мушкет з-за плечей).

Пріч! Жаби погані… Досить квакать!

Всі подались назад і збились в одну кучу.

Бо я як шарахну тут по вас з мушкета, то й очі вам з лоба повилазять.

Бушля

От тобі й тараня!

(Ховається в гущу).

Віталій

Геть з двору, жадна голото! Не скоро ви ще наїстеся і нап’єтеся, бо звірі ви усі бездушні з кам’яними серцями! Ніщо вас не зворушить: ні гнів, ні страх господен не навчають вас нічому! Золото, одно золото сліпить ваші очі! Ось воно.

(Розстіба свиту і показує черес, котрим підперезаний).

Ось повний черес червінців! Навколішки, поганці, перед вашим богом!

За коном чуть крики: «Чумаки! Чумаки! Чумаки!» Разом з цими словами плине гучно пісня:

Ой чумаче, чумаче,

Ой чумаче, чумаче,

Життя твоє собаче і т. д.

Пісня знайома всім. Два чи три куплети.

Ярина

Ой матінко, Остапів голос!

(Побігла).

Катерина.

Андрій!

(Побігла).

Пісня розлягається. Всі люде збираються в одну купу і зазирають за кон, звідкіля плине пісня. Стають навспинячки. Чуть з гурту: «Чумаки! І справді чумаки!» Хома і Настя скам’яніли.

Русаловський

Чи ба! Уся чумачка тягнеться, як стрічка, без кінця.

Чичеря

Це Соломон всіх обморочив і осоромив.

Русаловський

Підвів нас під дурного хату.

Чичеря

Тікаймо, поки від сорому не випали із лоба очі.

Тікають

Хома

(кричить).

Чумаки! Мої чумаки! Ох! Що це? Чи я сплю, чи, може, здурів? Ой, голова крутиться, земля крутиться! Піддержіть мене, я умліваю.

Хому садять чи на призьбі, чи на колоді. Настя біжить у хату, виносить воду, Хому піддержують Шкварковський і Віталій.

Шкварковський

Смятєся дух, і тьма заслала очі.

Петро

Що ж це, одурено нас?

1-чоловік

Осоромились…

Глечик

А я ж казав, щоб підождать.

Бушля

Мені що: не було риби, – сердилась, прийшла риба – радію; слава тобі господи!

1-чоловік

Як же тепер дивиться їм у вічі?

Глечик

Позичиш у Сірка.

Петро

Хіба нам первина.

1-чоловік

Тікаймо звідсіля, а через ніч ми совість приспимо, вони ж забудуть свою зневагу.

Петро

Ні, нагрішили, то будем каяться: упадемо Хомі у ноги, як він нам падав.

Тимчасом Хома напився води, зітхнув, і помалу підвівся. Озирається кругом

Хома

Братіку! що ж…

Віталій

Все, що я тобі розказував про гибель нашої чумачки, – видумка моя. І все це навмисне я зробив, щоб ти побачив, брате, чого всі люде варт, для чого всі вони живуть і цілий вік свій веремію піднімають, чого всі вони хочуть, де їх правда і якому богові кланяються всі! Тепер ти бачиш, що розумних між нами немає, усі шанують тілько золото одно, до нього серцем приростають і забувають все для нього! Найкращий приятель одступиться тоді від тебе, коли ти золото стеряєш! От глянь!

(Оглядається).

Нема. Чичеря і Русаловський утікли від сорому. Так-то, брате! Легше наскладать повнісенький чумацький ящик самих червінців, ніж між людьми найти серце, налите правдою одною і любов’ю до всіх.

Хома

Брате мій, коханий брате мій! Я мов у сні, а все ж таки нещастя пережив, і світ мій прояснився, полуда впала із очей. Тепер я знаю, яку ціну нам люде покладають і сам зумію ціну покласти серцеві, налитому і правдою, і любов’ю!

Цілуються

Настя

Прости мені, мій брате! Тепер я більш боятимуся сварки, ніж моя покійна матуся, і, поки житиму на світі, не підніму ні одної вже веремії.

(Цілує Віталія).

Віталій

Дай боже! Рощот узавтра всім, я вторгував доволі грошей у дорозі, для того й забарився.

Всі

(між собою).

Навколішки, навколішки, навколішки.

(Стають навколішки, крім Глечика, 2-го і 3-го чоловіків).

Глечик, 2-й і 3-й чоловіки

Ми ні в чім не винуваті.

Петро

Простіть нас, Хомо, наш благодітель! Простіть, дядьку Віталій!

Всі.

Простіть!

1-чоловік

Ми винні, правда, але куди коза веде, туди й вівця іде.

Віталій

(скида з себе черес).

На, Хомо, побряжчи їм, вони чересові кланяються, а не тобі.

Хома бере черес і бряжчить червінцями, а люде стоять на колінах, голови нахиливши всі; як забряжчить, тоді закохано, спідлоба дивляться на черес.

Чудові побрязкачі. І соловейко, певно, так дівоче серце молоде ніколи ще не чарував…

Хома бряжчить, між людьми той же рух.

Як оцей брязк чарує всіх людей, манить до себе їх серця, туманить розум їх!

Хома бряжчить, між людьми той же рух.

Хома

На, брате, черес, заховай! Вставайте! Годі нам горювать! Годі сердиться й свариться.

Люде встають.

Я й сам від вас не кращий, а коли ми однакові усі, то чим же винні ви, що на усіх похожі?

Шкварковський

Мудро і справедливо! Іудеї во дні они златому тельцу поклонилися… Віка не змили з нас тії вини, і днесь тому же кланяємся богу ми.

Хома

А щоб господь простив мене за мою гордість і пиху, дочку за наймита я віддаю, а сина з наймичкою повінчаю.

Остап і Андрій, Катерина і Ярина, що раніш увійшли і стояли вглибині, кидаються при цих словах у ноги батькові і матері: «Тату, мамо, ріднесенькі, спасибі вам за вашу ласку!» Слова говорять- хапаючись, то один, то другий, а поцілувавши батьків, хутко одходять вглибину.

Коли любите одно другого, то більшого щастя й не треба. Всіх просю до себе на весілля.

Всі

Спасибі! Дай боже вам щастя та здоров’я!

Віталій

Та любові і милосердія всім до всіх!

Всі

Пошли боже!

Ява IV

Ті ж і Соломія. За нею біжить чотирнадцятеро хлопчиків по ранжиру один другого менше, всі одягнені в чисту українську одежу до зросту.

Соломія

Мужу мій!

(Кидається Віталію на шию).

Діти

(обступили Віталія навколо).

Тату, таточку, давай гостинчика.

Настя

Щирими сльозами обливаю і покутую свій гріх! Прости мене, сестро!

Соломія

Бог простить!

Цілуються.

Віталій

(підіймає найменшого хлопця угору, цілує його і приговорює).

Здоров, чумаче. Ти найменший, то, може, доживеш і побачиш краще життя між людьми.

Шкварковський

Умиленія достойная картина!

Завіса

Примітки

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 2, с. 219 – 230.