Дія перша

Іван Карпенко-Карий

В палацу у графа бенкет. Перед підняттям завіси чуть «вівати»

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Ява І

За столом з піднятими чарками всі: «Віват!» Випивають до дна, ставлять на стіл, знов наливає маршалок.

Хор

(протяжно).

Стукнуло, грюкнуло щось у лісі:

Упав з дуба комарище,

Розбив собі головище.

(До танців).

Козачки танцюють.

Вилетіла муха з хати

Комарика рятувати,

Ой, де ж там, де ж там, де ж там,

Комарика рятувати.

Ой комарю, рідний брате,

А де ж тебе поховати,

Ой, де ж там…

А де ж тебе поховати?

Танці.

Поховайте мене в лісі

При зеленім при орісі,

Ой, де ж там…

При зеленім при opici.

Будуть дівки гриби рвати,

Будуть мені тут співати.

Комарика споминати.

(До танців).

Ой, що ж бо то за покойник?

Чи генерал, чи полковник?

Ой, де ж там…

Чи генерал, чи полковник?

Отут лежить його тіло,

Що звисока полетіло.

Ой, де ж там…

Що звисока полетіло.

Всі

Браво, браво!

Гавенда дає знак, хор виходить.

Турський

(підніма чарку).

За здоров’я ясновельможного графа! Щоб йому весело тут жилося, а нам з ним добре їлося й пилося!

Всі

Віват!

Турський

Скривдили тебе, ясновельможний пане! Банітою, паливодою об’явлено, до двору не пускають, у Варшаві жить забороняють!

Тхоржевський

А за що? Що ми зробили? Що п’ять сел спалили, три сейми розігнали та чотирьох панянок украли?

Турський

Але ж і заміж ми їх віддали!

Тхоржевський

Та жидків з десяток забили.

Кийок

(б’є по столі кулаком).

Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів – прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй!

Граф

Панове! Яко вигнанець – мусю терпіть все, чим моя самотність багата буде, тільки недовго! Перегати струменю його шлях, він собі знайде другий: і під камінь підриється, і греблю прорве! Отак і я: не знаю сьогодні, що вчиню завтра!

Тхоржевський

Звичайно! Коров тобі не доїть, в горшки не заглядать, куделі не прясти, полотна не ткать.

Турський

Бо ти наш ватаг!

Кукліновський

Найкращий пияка!

Турський

Паливода над паливодами!

Тхоржевський

І ми за приводом твоїм не зважимо ні на яке постановлення трибуналу! Приказуй, що робить, щоб знову здивувать навколо всіх?!

Всі

(хапаються за шаблі).

Готові до послуги!

Кукліновський

Пить, пить!

Граф

Здивуємо ми всіх, коли посидимо тихо який час! І буря, панове, що реве, свище, верхи здирає, несе хмари перед себе, як дим їх розганяє, стиха, втомившись; а потім знов реве ще дужче, набравши більше духу в груди! Отак і ми: на першім сеймі покажемо себе гучнійш, ніж перш!

Кукліновський

Вип’ємо!

Граф

Пане Гавендо! Венгерського меду!

Всі

Віват!

Музика грає туш. Гайдуки вносять питво, п’ють.

Тхоржевський

Чого ж це пан Кийок так зажурився: мовчить, як в рот води набрав, і на кулак свій похилився?.. Експромта!

Дехто

Браво, браво!

Кийок

Не до речі жарт! Від нього тхне тхорячим духом… Коли Кийок розсердиться, то дух той виб’є він з тхора!

Кукліновський

Випить пора!

(Сміх, налива і п’є).

Тхоржевський

Ой, ой, ой! Чого ж ти гніваєшся, га? Чи не зрадила, бува, Маруся? Не журись. Сказано ж, біс біду перебуде: одна згине – десять буде! Покинь! Матері його ковінька! Ну, а як ковінька і Кийок родичі, то краще матері ЇЇ Кийок!

Сміх.

Кийок

Ні слова!

Тхоржевський

Пане Кийок! Сидіть смирно, а то віддамо вас пастуху – бидло в хлів заганяти!

Всі регочуть.

Кийок

(вискакує із-за столу, вийма шаблю).

Вилазь сюди, я тобі вуха вкоротю – вони занадто довгі!

Тхоржевський

(вийма шаблю).

Руки короткі!

Граф

Панове! В моїм палацу? То єсть зневага хазяїну! Жарти повинні не кров’ю, а сміхом напиватись. Мир, згода!

Дехто

(розводить їх).

До пляшки, до меду, панове!

Кукліновський

Як випить, то й випить!

Граф

Пан Кийок одважний, завзятий, недурно ж він сім літ на Запорожжі був, тільки даремно кров пускать не варт.

Тхоржевський

На Запорожжі ми були з ним разом, і знаю я, за віщо він Кийком тепера зветься.

Кийок

А тебе Тхором за віщо продражнили? За віщо?

Турський

Годі! Не ображайте вельможного графа! Ми це все вже чули й знаємо, доливайте свої неповні животи, то й в головах не буде так порожньо: а тоді видумаємо щось краще, щоб кулею уміли попадать у ластівку, щоб не застоювались коні, не ржавіли шаблі, щоб не захворіла одвага!

Граф

Віват!

Всі

Віват!

Граф

Сьогодня полювання на кабанів і на ведмедів. Доїзжачий!

Ледачий

Я тут!

Граф

Готово все до полювання?

Ледачий

Готово! Єсть три ведмедя, а четвертого я задавив учора.

Всі

Ти задавив ведмедя?

Ледачий

Задавив своїми руками!

Всі

Як, як? Розкажи!

Ледачий

(глянув навколо).

Краще, з дозволу ясновельможного пана, я не буду розказувать, бо я бачу, що панство усміхається, не вірить, а мені то прикро.

Турський

Та що ти вигадуєш, ніхто і не дума усміхатись.

Кийок

(сусідові).

На злодієві й шапка горить.

Граф

Розказуй, розказуй!

Ледачий розказує. Граф шепче Гавенді на вухо, Гавенда шепче гайдукові, той вийшов.

Ледачий

(балака зразу повагом, а далі розпалюється).

Учора я об’їздив ліс, собаки наскочили на слід і скоро вигнали чотирьох ведмедів. Три молодих прудко подались в гущавину, що біля озера, а четвертий, здоровий, як скирта, почав ганяться, клятий, за собаками й піймав лапою Норда. Норд заскаучав, але так ловко вивернувся, що ведмідь і не збагнув, як він вчепився йому в губу, ведмідь піднявся на задні лапи, Норд висить на губі… ведмідь реве, хоче одірвати Норда від губи, потягне – болить, він реве ще дужче, а Тугай і другі хапають його за штани… Кинув я коня, вирвав дубчака й пішов на ведмедя!

(Витира піт).

Турський

Ай лицар!

Кийок

(сусідові).

Хвастик такий, як і Тхоржевський.

Тхоржевський

(сусідові).

Брехун такий же, як і Кийок.

Турський

Ну, ну! І що ж?

Ледачий

Розігнався я, як вихор, і ударив ведмедя по ногах, ведмідь упав, і не вспів він оком моргнуть, як я насів його: коліном у груди, а руками, мов кліщами, учепився йому в горло… Надувся і що є сили шарпнув – так язик з горлянкою і витяг… Задригав ведмідь ногами, захарчав, кров стекла і витягся…

Турський

Лицар!

Кийок

Самсон!

Граф

Ну, панове, за здоров’я первого з ведмедями борця, хороброго мого доїзжачого… віднині шляхтича Харка Ледачого!

Підносять йому чарку.

Віват!

Ледачий

(з чаркою в руках).

Та за шляхетськії клейноди я всіх трьох ведмедів подавлю сьогодня!

З бокових дверей вилазить у вивернутому кожусі гайдук і реве, ідучи на Ледачого. Ледачий кричить не своїм голосом: «Ай, рятуйте!» – і ховається під стіл. Всі регочуть. Ледачий вигляда з-під столу, потім вилазить і, роздивившись, що це жарт, страшенно регоче й собі.

Тхоржевський

А нехай тобі чорт, як розсмішив, – аж у животі болить!

Ледачий

Аби ясновельможному панові було весело, то я не то під стіл, а навіть і в димар залізу.

Тхоржевський

Та ти злякався!

Ледачий

Боже сохрани! Я нічого не боюсь, я й чорта не боюсь, а ви мене хотіли кожухом злякать!

Граф

Я вірю і хочу, щоб всі повірили тому, що ти нам розказував. Іди зараз і принеси сюди з ведмедя шкуру, – адже ти, певно, її здер?

Ледачий

Шкуру?.. Коли вірите, що задавив ведмедя, то повірте мені, – от щоб я з цього місця не зійшов, – собаки так розлютувались, що з’їли ведмедя з шкурою, ніяк не зміг їх одігнати.

Всі регочуть.

Гавенда

Ясновельможне панство! Вчора Гаврило лісничий приходив скаржитись, що доїзжачий наш убив його підсвинка в лісі і згодував його собаками.

Сміх. Гавенда вийшов.

Ледачий

(вслід).

Бійтеся бога, пане Гавендо, що ви вірите Гаврилові: хіба я не розберу, яке порося і який ведмідь?

Усі сміються.

От якби я знав, що не повірите, так і не розказував би.

Граф

Готуй собак і зараз в ліс, – там покажеш свою храбрість і свою силу, тоді всі повірять.

Ледачий

І покажу, і докажу!

(Ідучи).

Хіба я дурний іти на ведмедів – заслабну зараз на живіт і не поїду з ними.

(Вийшов).

Граф

Пане Гавендо! Венгерського меду і на полювання.

Ява II

Ті ж і Гавенда з листом на підносі.

Гавенда

Ясновельможному панові лист.

Граф

Новий позов? Під стіл!

Гавенда

Не повинно.

Граф

Хто привіз?

Гавенда

Два невідомих мені товстющих пана приїхали з оцим листом. Кажуть, з Кременця Кракова.

Граф

З Кракова? Дивно! Давай сюди!

(Бере лист, чита).

Кийок

Жебраки.

Тхоржевський

Крамарі.

Турський

Шпиги.

Кукліновський

Шинкарі.

Граф

(сіда в крісло).

Погибель, панове!

Турський

Що сталось?

Кийок

Наші шаблі до помочі!

Тхоржевський

Повідай і приказуй: чим зможемо, обороняти будемо! На життя і на смерть! Так, панове?

Всі

Так! Від щирого серця! Гей, на коней! Приказуй, куди їхати!

(Рух).

Кукліновський

До шинкарки Горпини!

Граф

Моя їде за мною!

Турський

А мільйон дяблів! Хто твоя? Кажи ясніше.

Граф

Іде на мою голову й по мою голову моя наречена!

Турський

Та де ж вона у гаспида взялась?

Граф

Слухайте!

(Схиляється на руки).

Тхоржевський

Коли б мені тепер такі вуха, як у Кийка, то я бажав би іще більших.

Кийок

Я розправлюся з тобою потім.

Тхоржевський

Розправ свої вуха й слухай.

Граф

(піднімається з місця).

Були у мене, панове, батько, мати й дядько!

Турський

Знаємо!

Граф

У батька був один син – то я!

Турський

Чудовий син! Коли б знав, що такий у мене буде, зараз би женився!

Граф

У дядька була одна дочка.

Турський

Це вже щось погане!

Тхоржевський

Кийок! Хапай в обидва вуха, та закрий рота, щоб не повискакувало!

Кийок хоче встать.

Сядь і слухай!

Кийок

Н-ну!

Граф

Мені було вже років десять, коли родилася у дядька дочка – Ядвіга! Мій батько й дядько мій, – покійники тепер обоє, – зробили завіщаніє, і все як слід, закон скрепив: щоб нас з Ядвігою звінчать – як мені тридцять, а їй двадцять років буде – і шлюбом цим усі маєтності і добра всі, які два брата посідали, зібрать докупи. Я ніколи не бачив Ядвіги, вона мене не бачила; коли ж довідався про таке знасилля над волею моєю, я навмисне зробився паливодою і почав банітувати, аби чутка про мої вчинки одвернула дядину і мою наречену від мене. Тимчасом вони все знають і не тілько не одвертаються від мене, а ще дужче бажають бачити паливоду і волоцюгу, яким мене на всю Україну прославлено. Особливо наречена, яко романтичка, героєм мене лічить, дядина ж тієї думки, що я, женившись, покину все і, замість вовка, зроблюсь ягням. Тепера термін наближається, й вони зо всім своїм двором їдуть сюди. От об чім сьогодня одібрав я лист, і привезли його юристи дядини моєї.

Всі

Погано.

Турський

То треба вдариться й тобі до значних юристів: вони молотять всяке діло язиками, як добрий хлоп не зможе ціпом – то, може б, вибили і для твоєї користі яке зерно.

Граф

Не поможуть! Коли не вмру – повинен шлюб я взять з Ядвігою, а ні, так все моє добро перейде їй.

Кийок

А ми однімем силою його тобі назад і наречену випрем к бісу, коли вона тобі противна!

Граф

І гвалтом цим я батькові кістки в могилі потривожу.

Турський

А що ти думаєш робить?

Граф

Треба думать і видумать таке щось, щоб і батькової волі не змінить самому, щоб його кістки були спокійні у труні і щоб душа його сміялася над фіглями моїми, а моя наречена щоб, замисливши думку про шлюб зо мною, сама тікала відціля, не оглядаючись.

Турський

Поможи тобі, боже!

Граф

Тепер просю, панове, вас мене зоставити самого, а як потрібні будете, то дам вам звістку.

Турський

Прощай, ясновельможний графе! Щирий товаришу! Коли потрібна буде

(показує на шаблю),

не схибить!

Всі

Готові завжди до послуги.

Турський

Винесіть, панове, Кукліновського, бо він не здужа встать.

(Виходить).

Двоє піднімають і ведуть під руки Кукліновського.

Кукліновський

Ведіть у корчму, до Горпини!

Вийшли.

Ява III

Кийок, граф і Тхоржевський.

Кийок

(простяга руку графові).

Кийок увесь твій!

Тхоржевський

Навіщо ж графу ясновельможному здався кийок? Що ж то він череду пасти буде, чи що?

Граф

(махає рукою).

Не до жартів, панове!

(Ходить у глибині сцени, замислився).

Кийок

Здається, я тобі сьогодня кров пустю.

Тхоржевський

Хоч ти і коновал, так я ж не кінь.

Кийок

Заржеш ти в мене, коли тобі я вухо одітну.

Тхоржевський

Боюсь, щоб голови тобі не одрубать: без голови не то кийок, а й чоловік нікому не потрібен.

Кийок

Панове, просю секундантів! Ходім до фигури, чортова бандуро!

(Вийшов).

Тхоржевський

(за ним виходить).

Просю і я, панове, глянуть на диво: як пан коновал буде рубать мене пущадлом!

Ява IV

Граф

Пане Гавендо! Чудові вигадки проносяться в думках. Ха-ха-ха! Може, ще нічого й не вийде з моїх жартів, за те потішу сам себе я вволю.

Входе Гавенда.

Клич сюди посланців юристів і подивись, що роблять там біля фігури Тхоржевський і Кийок.

Гавенда вийшов.

Треба юристів подалі заховать, щоб мені не мішали і дядині не помагали.

Ява V

Граф і два юриста в довгих чорних капотах з великими білими комірами. Юристи товсті, як тілько можна.

1-й юриста

(кланяється).

Б’єм чолом ясновельможному пану!

Граф

(уклонившись).

Рад вас бачить. Ви посланці від тіточки моєї?

2-й юриста

І посланці, і оборонці прав. Ясновельможна пані звеліла дознать…

1-й юриста

Усну чи письменну одповідь від ясновельможного графа на лист, которий ми сьогодні привезли.

2-й юриста

І ждать її приїзду в вашім замку, коли вельможний граф дозволить.

Граф

Двері мого замку одкриті навстіж слугам закону і повіреним моєї тітки.

1-й юриста

(до другого).

Та він балака, як ягня!

2-й юриста

А нам казали, що він вовк.

Граф

Далі заход малий: у мене все готово, приїде моя наречена, і в церкві домовій ми шлюб візьмем у той же день.

1-й юриста

(до другого).

Чуєш?

Обидва розводять руками.

Граф

Чому ви так дивуєтесь, панове, що аж руками розвели?

1-й юриста

Графиня і ваша наречена нам казали… Та й самі ми чули, що ясновельможний граф…

Граф.

Паливода?

2-й юриста

Так з поводу цього графиня взяла нас двох, яко оборонців правних.

Граф

Хто вірить пліткам, переказам, той часто в сітку вплутується сам, як нерозумний птах! Я не дивуюся нічому, бо вспів переконатись, що люде часто з мухи слона роблять.

1-й юриста

Тепера й ми вже бачимо, що все то єсть брехня і дуже раді такій згоді, бо нам немає часу по трибуналах їздить, а треба поспішать у Баден на сезон, де по совіту лікарів ми зможемо позбутись трохи жиру, що в тяжкую хворобу нас вганяє.

Граф

О, із Бадена обоє ви приїдете зовсім тоненькими, такими, що коли жінка у котрого з вас є, то, певно, не пізнає… Я сам лічився там, бо раньше мав живіт, як ваших два, і бачите самі, яким тепер зробився… З тим до зобачення! Щодо вашого тут життя, то зараз я віддам приказ.

Юристи

(кланяються)

Дякуємо за ласку.

Пішли.

Ява VI

Граф сам, потім Гавенда.

Граф

Зроблю я разом дві користі: вилічу нещасних від їх страшенних животів і здихаюсь шпигів.

Входе Гавенда.

А що, півні завзяті?

Гавенда

Обидва в лазареті.

Граф

Дуже ранені?

Гавенда

Ні, вони на шаблях довго бились, Тхоржевський палець проколов Кийкові і вибив шаблю у нього з рук, потім, сміючись, і свою сховав у піхву. Кийок же, розпалившись, на нього кинувся вже з кулаками. Скоро обидва вони на землю впали і на землі качались довго: то той, то другий був насподі, і поєдинок мав у жарт веселий обернутись, коли це раптом Тхоржевський крикнув «ай», а потім і Кийок так само крикнув. Тут кинулись їх розводить… Розвели…

Граф

Що ж сталось?

Гавенда

Кийок одгриз Тхоржевському праве вухо, а Тхоржевський Кийкові ліве.

Граф

Ха-ха-ха! Шути! Зробилися шути!.. Тепер за діло! Ти чув, що нас чекає, і треба нам почастувать гостей гарненько. Перш усього юристів запри в клуню, дай їм по ціпові й на перший день по десять снопів жита на кожного – нехай молотять. Коли змолотять, тоді по фунту хліба, по дрібку солі й глечик води даси їм на харчі. Чотири дні набавляй ти їм по п’яти снопів і по півфунта хліба. Нарешті, вже коли змолотять по півкопи – даси увечері ти їм ріденький крупничок. Надалі я другий рецепт тобі зготую.

Гавенда

Розумію! Надіюся, що лантухи страшенні від вашого рецепту скоро зробляться порожніми.

Граф

О, ціп і дієта їх вилічить скоріш, ніж Баден, а щодо тітки і нареченої моєї, то їм я піднесу такої чимериці, що чхатимуть довгенько і відціля тікатимуть, як від чуми! Ха-ха-ха! Увечері я розкажу тобі усю комедію, а ти вже будеш керувать.

Завіса

Примітки

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 2, с. 7 – 17.