Дія четверта

Іван Карпенко-Карий

В палацу у графа. Велика зала, убрана в стилю XVIII століття, Далі видко анфіладу кімнат.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12

Ява І

Входять слуги

1-й слуга

Сьогодня буде багато чудасій.

2-й слуга

І для чого він усе це затіва?

1-й слуга

Скучає, нічого робить.

2-й слуга

То взяв би ціп і жито молотив разом з тими сердешними панами.

1-й слуга

Вчора, бачите, приїхала сюди тітка з дочкою, а він заходився всіх туманить.

2-й слуга

На всю Україну нема паливоди такого й чудодія, як наш пан.

1-й слуга

Цить, ідуть!

Ява II

З бокових дверей виходять граф і Гавенда. Граф одягнений як доїзжачий.

Слуги

(кланяються)

Добридень ясновельможному графу!

Граф

Ні слова! Сьогодня я не граф. А що там робиться в покоях тітки?

1-й слуга

Давно вже повставали.

Граф.

Цікаво глянуть на мою кузину.

Входе шляхтич.

Ява III

Ті ж і шляхтич.

Шляхтич

Ясновельможна пані старостина і панна Ядвіга ждуть в своїх покоях господаря, ясновельможного графа.

Граф

Граф ще спить, а мені велено вітать гостей – я зараз буду!

Шляхтич

Ви будете вітать старостину?

Граф

Я.

Шляхтич

(розводе руками).

Тут все не так, як у людей.

(Вийшов).

Граф

О, я ще не так здивую вас!

(До слуг).

А ви знаєте свої ролі?

1-й слуга

Знаємо!

Ледачий

(за дверима страшенно чхає, промовляючи).

Я чхаю!

Слуги сміються.

Граф

Та тілько цур не сміяться, бо хто засміється, той буде плакать.

(Вийшов).

Ява IV

Ті ж і Ледачий.

Ледачий

(за дверима так само чхає).

Я чхаю!

Гавенда

Він дума, що на псарні, але – тихо.

Ледачий

(вискакує)

Що це? Палац?

(Дивиться в дзеркало).

Добридень ясновельможному графу… тьфу, бий його сила божа! Одежа графська, а пика моя. Тікай, Харку!

Гавенда

Добридень ясновельможному графу.

Ледачий.

Вибачайте, не знаю, як сюди попав.

Слуги

(кланяються в пояс).

День добрий, ясновельможний пане.

Ледачий

(остовпів, він обводить всіх очима).

Що?

Слуги.

Як спалось графу?

Ледачий.

Га?

Гавенда

Який буде приказ на сьогодня?

Ледачий

Приказ? Ви робіть, що хочете, а я піду запарювать собакам дерть!

Гавенда

Господь з вами, яку дерть? Харко Ледачий давно запарив дерть собакам.

Ледачий

Харко запар… Що за диво? Який же то Ледачий парив дерть, коли я тут? Чи не сплю я часом?

(Кусає себе за палець).

Ой, ой, ой!

(Тріпа рукою).

Ні, не сплю, болить!

Гавенда

Що з вами, ясновельможний граф?

Ледачий

Граф? Знову граф!

(Озирається й підходить до Гавенди).

Пане Гавендо! Мені треба вінчатись сьогодня, там Домця жде.

Гавенда

Жартуєте, ясновельможний пане, ваша наречена тілько вчора приїхала.

Ледачий

Наречена? Яка?

Гавенда

Панна Ядвіга з матір’ю, і завтра ви вінчаєтесь з нею.

Ледачий

От тобі й маєш!

Гавенда

А Домця сьогодня вінчається з Климом.

Ледачий

Оце вже ви чорт батька зна що вигадуєте! Вчора ж я засватався на Домці, а сьогодня Клим вінчається з нею? Як то можна?

Гавенда

Ви марієте, ясновельможний пане, ви, певно, слабі.

Ледачий

Та голова болить, вже треба похмелиться, бо я таки учора добре випив, не пам’ятаю, як і сюди забрався.

Гавенда

Що це з вами? Єй-богу, мені страшно й слухать ваші речі! Та то Ледачий був учора п’яний!

Ледачий

А я ж хто?

Гавенда

Граф.

Ледачий

Це я допивсь до графа або зійшов з ума… А де ж Ледачий?

Гавенда

На псарні.

Ледачий

І ви його сьогодня бачили?

Гавенда

Своїми очима.

Слуги

І ми бачили.

Ледачий

Диво! Аж два Ледачих. Як же це сталось?

Гавенда

От ви послухайте, яке учора було чудо, – від нього вам, певно, й пам’ять одняло. Ви сиділи зо мною на ганку…

Ледачий

Може…

Гавенда

А мимо п’яного Ледачого вели…

Ледачий

Мене?

Гавенда

Та ні, Харка!

Ледачий

Не розумію: Ледачий сидів… Ледачого вели…

Гавенда

От слухайте: коли Ледачий з нами порівнявся, схопилася страшенна буря, якої ніхто ніколи ще не бачив: повивертало дуби столітні з корінням, поваляло млини, зірвало дах, і підхопило вас і Ледачого вкупі, та й понесло обох на хмарах. Спершу видко було, як вас і Ледачого крутило, мов здоровенний клубок валу.

Ледачий

Ай правда, голова ще й досі крутиться.

Гавенда

А потім не стало видко ні вас, ні Ледачого.

1-й слуга

І бачили ми всі це чудо!

2-й слуга

Я аж зомлів від страху.

Ледачий

Я й зараз мов неживий стою.

Гавенда

Ми всі перелякалися, стояли на подвір’ї і, мов німі, дивилися на чудеса, які творилися перед нами: почалась блискавка, і грім такий загуркотів, що вся земля трусилась, мов у пропасниці слабий. Потім запалило стайню, коні позривались, почали іржать і бігать, собаки всі завили жалібно і страшно, – здавалося, кінець вже світові прийшов! А далі раптом освітило всю околицю і стало видко, як удень: чорна, густа, страшенна хмара, уся в червоних смугах, спустилася на землю і розіслалася по ній туманом, а з хмари виїхали огненні коні, запряжені в колиску на колесах, і, мов блискавка, влетіли в палац, а потім раптом щезли, і все затихло.

Ледачий

Господи помилуй, яка страховина. У мене дрижить все тіло.

Слуги

Все так було, як пан Гавенда каже.

Гавенда

Коли ж ввійшли ми в палац, то ви лежали на постелі – сині, мов п’яні, – страшно й глянуть. Потім знов як гряне грім – ваша голова одскочила! Кімнату освітило, огненний чоловік зненацька впав у кімнату, вхопив вашу голову на руки і щез, ви лежали нерухомо. Через хвилину знов показалась вогненна постать з головою Ледачого в руках та як крикне: «Нехай голова Ледачого буде у графа, а графа у Ледачого, щоб знали чудо!» Та з цими словами приставив вам голову Ледачого, і знову грім такий ударив, мов завалилась вся земля. Все щезло раптом і затихло! Ви тяжко зітхнули, застогнали і попросили сирівцю.

1-й слуга

Я подав, ви напилися і знову заснули.

Ледачий

(обтирає піт. Набік).

Я мокрий весь од страху! Це сталося те чудо, що мені циганка говорила.

(Оправившись).

Так я граф?

Гавенда

Родовитий, ясновельможний граф.

Слуги

А ми ваші слуги.

Ледачий

Отак би й давно… Це все гаразд; одно погано, що у мене чужа голова: у Ледачого вона була на своїм місті, а у моїм стані – не годиться. Пане Гавендо! Чи не можна мені похмелитися?

Гавенда

Нехай пізніше, бо у нас гостей багато і скоро вийде тітка й наречена, а від вас горілкою буде смердіть.

Ледачий

А так, так, смердітиме! От бісів син Ледачий, напився вчора, як свиня, – носись тепер з його п’яною головою!.. Поклич мені Ледачого.

(Набік).

Подивлюся, як йому пристала моя голова.

Гавенда

А ось і він.

Входе граф.

Ява V

Ті ж і граф.

Граф

(цілує полу Ледачого).

Добридень, ясновельможний пане.

Ледачий

Охо-хо-хо! Ясновельможний-то ясновельможний, тільки чорт батька зна, чия голова на плечах.

(Підходить і розглядає шию графа).

Як прикипіла, ані признаки. Ти чув?

Граф

А як же не чув? Чув, як і голову мені одкрутило, й бачив. Мені і зараз здається, що я граф, а ви Ледачий.

Ледачий

Мало чого не здається! Хіба не видко, де граф, а де Ледачий?

Граф

Та що й казать. Тілько я не знаю, як воно тепер буде?

Ледачий

А що таке?

Граф

Я буду думать і робить, як граф, бо на мені ваша голова, а ви – як послідня – вибачайте, свиня, бо у вас моя голова.

Ледачий

То я тебе не відпустю тепер від себе, і що ти скажеш, те й робитиму.

Граф

Аби слухали.

Ледачий

Мусю.

Граф

Оце я зараз ходив подивиться на свою наречену… Ой, що я кажу – на вашу, панну Ядвігу… Бачите, і мене ваша голова путає – все здається, що я граф.

Ледачий

Ти вже про це забудь.

Граф

Трудно, ох, як трудно! І скажіть, яке нещастя, і такому дурневі, як я, вчеплена графська голова, а вам причепило таракуцьку Ледачого… Ще добре, що не собачу.

Ледачий

А, чорт його бери! Аби граф! А там яка голова – байдуже! Так ти бачив мою наречену? Що вона – гарна?

Граф

Мене не пустили в покої. Там ждуть вас, але ви не йдіть, нехай вони сюди прийдуть.

Ледачий

А що я їм буду казати?

Граф

На мою думку, і панни вельможні, й дівчата прості зліплені з одного тіста, то, звичайно, як з дівчиною, так і з панною… Посмішіть її – хрюкніть свинкою, поскачіть сорокою, пограйтесь трошки, а там вже видко буде, що робить. А перш усього сміливо ідіть на приступ, щоб завтра і до шлюбу.

Ледачий

Для смілості треба б випить.

Граф

Боже вас сохрани, краще не пийте. Хіба ви не знаєте: Ледачий і тверезий був дурний, а як вип’є, то ще дурніший.

Ледачий

А так, так!

Чуть музику весільну.

Що воно?

Граф

(зітхає).

Це Клим звінчався з Домцею.

Ледачий

(зітхає).

Тобі жаль? І мені жаль… І як то сталось?

Граф

Чудо! Мене вхопило в хмари, а вона з Климом звінчалась.

Ява VI

Ті ж, Клим, Домця і весільні.

Весільні

(співають).

До пана ми йдемо,

Подарунки несемо:

Несем мед, горілку

За Домаху-дівку. (Двічі).

А в нашого пана

Золотая брама,

Срібнії одвірки,

Дасть нам пан горілки. (Двічі).

Клим і Домця стають перед Ледачим навколішки.

Ледачий

Домця і Клим! Так, все правда! А почастуйте їх усіх.

(Набік).

Я б і сам випив, бо всередині аж горить, коли ж непристойно.

(Частує).

Домцю, і тобі не жаль Ледачого, ти вже його забула?

Домця

Ох, я його любила і тепер люблю, то де там забуть, а як гляну на Ледачого й на вас, то аж душа в’яне, так мені жаль, що Ледачий вже не Ледачий.

Ледачий

(тихо Домці, а Клим його підслухує, і граф йому щось шепче).

І я жалкую за тобою. А тілько ти не журись, тепер я можу все зробить, чого захочу, – я тебе одніму у Клима.

Домця

То Ледачий хоче, а графу це не пристало, бо завтра з панною звінчається він сам.

Ледачий

Це не завадить! А чого Ледачий тепер хоче – граф його слуха.

Граф штовха Клима.

Клим

(підходить до Ледачого).

Ясновельможний пане! Позвольте дать Ледачому в пику разів п’ять, щоб він не був свинею.

Ледачий

Чули? Я свиня? Тьфу! Бий його, сила божа! То ж він на Ледачого каже.

(До графа).

Чого ж ти йому мовчиш?

Граф

Боюся, щоб не бив.

Ледачий

(одводить графа набік).

А знаєш, мені здається, що він мене навмисне лає і бить збирається… як ти думаєш?

Граф

Тому, що здається, не вірте, от як почне бить, тоді видко буде.

Ледачий

То я підожду!

Тимчасом всіх обчастували. Музика грає, весільні пісні співають. По скінченні пісні козачок.

Ой були ми в пана,

Була нам пошана.

Пили мед, горілку

За Домаху-дівку. (Двічі).

А в нашого пана

Золотая брама,

Срібнії одвірки,

Дав нам пан горілки. (Двічі).

Танцюють. В час пісні входять Тхоржевський і Кийок з перев’язаними вухами, вони шепчуться з графом, сміються і кивають на Ледачого, котрий їх не бачить, він сам підскакує у кріслі. Танець скінчився, всі виходять. Музика грає ще й за коном.

Ява VII

Ті ж, Кийок і Тхоржевський.

Тхоржевський

Ясновельможному графу чолом!

(Кланяється).

Кийок

(кланяється).

Чолом!

Тхоржевський

(до Кийка).

Не будь сорокою, коли вороною вродився…

Кийок

Тілько що помирились і знову сваримось.

Тхоржевський

Як зваримось, собаки поїдять.

Граф

(тихо).

Годі вам, за діло.

Ледачий

(до графа).

Що їм сказать? Може, нехай дадуть випить? То й я похмелюся.

Граф

Перш усього просіть сідать.

Ледачий

Сідайте, панове!

Тхоржевський

Постоїмо, ми не за тим прийшли! Через вас, ясновельможний пане, ми посварились, нарешті один другому одкусили вуха.

Кийок

Тепер, щоб не сміялись ви, щоб карнаухими нас трьох дражнили – ми прийшли сюди і вам одрізать…

Ледачий

Що?

Тхоржевський.

Вухо!

Кийок

Нічого жартувать, беріть шаблю, і будемо биться.

Ледачий

Шаблю? Нехай їй чорт! Я не вмію на шаблях биться, ви ще проколете мені живіт.

Кийок

А, коли так, коли відказуєтесь від поєдинку, то ми вас будемо бить отут, при ваших слугах.

Ледачий

Які-бо ви сердиті! Та за що ж бить? Коли вам хочеться, щоб я був карнаухим, як і ви, то одкусіть і мені одно вухо.

Кийок

Вельможний пан глузує з нас? Я не дозволю жартувать!

(Вихоплює шаблю).

Ледачий

Сміх. Входе старостина, Ядвіга і скілько шляхтянок, дівчата, одягнені в білих сукнях.

Ява VIII

Ті ж, старостина, Ядвіга і другі. Кийок іде до столу. Ледачий гавка. Кийок одступа.

Граф

Та моя наречена не панна, а херувим.

Ледачий

(за дверима).

Не зачіпайте мене, бо я скоро розсердюсь!

Старостина

Що це таке?

Граф

Сміливо, не бійтесь нічого.

Старостина

Ми знаємо давно, що граф на жарти і на фіглі здатний, і нас нічим він не здивує.

Граф

(до Ледачого тихо).

Виходьте-бо!

Ледачий

(виходить).

А що, налякав? Не лізьте до мене, а то як розсердюсь, то я вам носи поодкусюю.

(До гостей).

Добрий день.

(До графа).

Який сьогодня день?

Граф

П’ятниця.

Ледачий

З п’ятінкою будьте здорові!

Ядвіга

(одступа).

Варіят!

Старостина

Малпа!

Ядвіга

Монстр!

Старостина

О боже, у кого він такий удався?

Граф

Гайдамацьке життя, ясновельможна пані, страшенне п’янство і погані хвороби, якими наділяє нас розпуста, зовсім скалічили його. А ще на молодику він кидається на людей.

Старостина

Диво і страх переповняють мою душу.

Ледачий

(до графа).

Що б їм сказать?

Граф

Що в голову влізе!

Ледачий

А що, вас блохи не кусали?

Ядвіга

Фі!

Старостина

Чабан, ані краплі освіти!

Ледачий

(до Ядвіги).

Козочко моя, чого ж мовчиш? І слова не промовиш?

Ядвіга

Ах, ох!

(Закриває лице руками).

Ледачий

(одводить руки).

Ку-ку!

Ядвіга

Ай!

(Поточилась).

Граф її піддержує.

Старостина

Пріч, грубіян!.. Боже, вона зомліла!

Дівчата махають платками. Ледачий усміхається.

Граф

Легкий обморок!

Ледачий

Вже правда, що морока!.. Чим би її розважити?

(Морга до Ядвіги і тихенько з залицянням співа: «Очерет, осока, чорні брови в козака»).

Ядвіга

(тіка до матері).

Ах, мамочко, дорога моя! Тікаймо відціля – урода більшого я ще не бачила ніколи. Я не піду за малпу заміж!

Ледачий

Сама приїхала та ще й вередує.

Старостина

Прощай, нещасний виродок шляхетнійшого роду! Господь з тобою і з добрами твоїми, живи, як жив: я одрікаюсь навіки від тебе і договор батьків я розриваю.

Ледачий

От тобі й раз! А вінчатися?

Старостина

Нехай святий Антоній усіх дівчат боронить від шлюбу з малпою! Не хочу я, щоб моїх онуків в клітках возили напоказ. Прости мене, доню, що сюди тебе я привезла.

(Обніма Ядвігу і голубить).

Граф

(до Гавенди).

Випусти зараз юристів з клуні і одведи їх на половину тітки.

Гавенда вийшов.

Старостина

Звеліть, щоб запрягали всі ридвани і разом щоб усі збиралися назад. Ходім, моя дитино.

Пішли, всі за ними.

Ледачий

Та стривайте, чого ви сердитесь? Все малпа та малпа! Невже така погана пика у Ледачого?

Граф

А Домця ж любила? Поженихайтесь з нею де в куточку, то вона не буде так хвицать!

Ледачий

Так я їх зараз дожену.

(Вийшов).

Ява IX

Граф, Кийок, Тхоржевський, потім Гавенда і шляхтич.

Граф

Монстр!

(Регіт).

Малпа!

(Регіт).

Паливода!

(Регіт).

Тхоржевський

Ой, ой, ой! Пропаду!

(Регіт).

Кийок

Ну й зух же з тебе!

Граф.

Тихо!

Входе шляхтич.

Шляхтич

Ясновельможна панна Ядвіга на пам’ять вам прислала оцей перстень і бачить би хотіла вас між шляхтою своєю, котра до Кракова проводить поїзд.

Граф

З глибокою шаною приймаю подарунок панни, він навік до неї моє серце прикував, і панна ваша тепер до смерті вже моєю буде.

Шляхтич

(з уклоном).

Річ вашу передам ясновельможній панні слово в слово.

(Вийшов).

Кийок

Що ти затіваєш?

Граф

Підожди – побачиш.

Гавенда

Юристи там, у тітки; вени доказують вельможній панні, що Харко не граф, а Харко стоїть біля дверей, підморгує й співає: «Очерет, осока». Там гвалт піднявся страшенний, збіглась шляхта, а я мерщій утік сюди.

Ява X

Вбіга Ледачий.

Ледачий

Ой, ой, обороніть!

Граф.

Що з вами?

Ледачий.

Били!

Регіт.

Якби вас потасували, то не сміялись би тоді! Насилу вирвався, а все пани оті, що в клуні молотили: вони пізнали на мені пику Ледачого і всіх завірили, що я не граф… Чуєте? Ідуть сюди.

Граф

Ви заховайтеся тимчасом в ту кімнату та випийте там по трудах.

Ледачий

Моя голова, що не скаже, то все до ладу! Ходім, панове, похмеляться! Нехай їм чорт! Як боки наштовхали! Ще й не женився, а вже б’ють, а всьому виною твоя пика.

(Пішов, за ним Тхоржевський і Кийок).

Граф

Напоїти Харка і одвезти у корчму, він там проспиться, завтра й буде думать, що все оце у п’янім сні йому верзлося.

Гавенда

Старого меду кухоль-два уложать його скоро.

Граф

Вели, щоб музика в замку ждала. Сюди ідуть, ходім.

Виходять.

Ява XI

Старостина, Ядвіга, юристи, шляхта, шляхтянки.

Старостина

Це не граф, а звір якийсь! І все врем’я тут молотили жито?

1-й юриста

Так, вельможна пані, і їли один крупничок.

2-й юриста

Гляньте, як схудали. Тепер у Баден не поїдем, бо ціп нас вилічив від жиру.

1-й юриста

Я свідчусь богом, що все, що тут було, містифікація.

2-й юриста

І коли персона та, що ми зараз прогнали із покоїв, хоч крапельку схожа з графом, я згоден знову жито молотить у клуні.

Ядвіга

Це зачарований будинок! Тут все і страшно, і смішно, і цікаво!

Старостина

Правдивий паливода! Де ж граф?

Ява XII

Входе граф переодягнений.

1-й юриста

Ось він!

Старостина.

Граф!

Ядвіга

О серце, ти вгадало: той самий шляхтич – граф!

Граф

(кланяється).

Вітаю дорогих гостей від щирого серця! Як уподобався мій жарт, цікаво знати?

Старостина

Вельможний граф так жартом цим образив нас, що за такий прийом я договор ламаю і зараз од’їжджаю.

Ядвіга

Мамочка!

1-й юриста

Як то можна? Не сперечайтесь, бо він і вас заставить жито молотить у клуні.

Граф

Коли вельможна пані мені війну об’яве, то силою візьму свою я наречену.

Ядвіга

О мій рицар!

Старостина

Від нього можна ждать всього.

(Бере за вухо графа, він стає навколішки).

Ах ти, паливода!

Граф

(цілує її в руку).

Віднині я примірний господар і сем’янин.

(Цілує руку Ядвіги, до юристів).

А вам, яко сватам, дарую кожному по тисячі червінців.

1-й юриста

А він добрий!

2-й юриста

І щедрий!

Старостина

Нехай вас бог благословить на радість душам батьків ваших, що волю ми їх виповняєм.

Ядвіга і граф стають навколішки, музика грає марш.

Що це?

П’яного Ледачого несуть на ношах, як раненого, він співає: «Очерет, осока». Коли його пронесли.

Нова комедія?

Граф

Кінець комедії. Понесли актора роздягать. Просю вибачить, що попали на один із самих поганеньких моїх жартів, але він скінчився, артисти переодяглися і раді будуть, коли ролі свої добре грали і уподобались гостям хоч трохи.

Ядвіга

Я згадуватиму цей жарт до смерті, бо він скінчився для мене дуже мило.

Граф

Тепер просю усіх послухати концерта, а потім – до столу.

(Бере обох під руки, всі за ним).

Музика грає марш.

Завіса

Примітки

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 2, с. 40 – 53.