Дія третя

Іван Карпенко-Карий

В хаті садовника Тюхтія.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Ява І

За столом сидять хлопці, дівчата, молодиці, чоловіки й старі люде. Ледачий, біля нього Домця і старости, перев’язані рушниками. П’ють і їдять, на стіл подають страву. В двері входять і виходять. Співають:

У містечку Богуславку

Каньовського пана

Молодая Бондарівна…

Ледачий

(кричить на все горло).

Домця!

(П’є).

По риночку гуляла.

(Отигриш).

Домця

Що ж це робиться? Наче сон мені сниться… Невже я засватана за Харка? Де ж Клим?

Дальше спів.

У містечку Богуславку

Сидить дівок купка.

Межи ними Бондарівна…

Ледачий

(кричить знов).

Домця!

(І п’є).

Як сива голубка.

Домця

(в протяг отигриша).

Утікла б з хати, так бридко сидіть, – боюся ж пана!

Дальше спів.

Прийшов до них пан Каньовський..

Ледачий

(кричить).

Я!

(П’є).

Ще й шапочку ізняв,

Обійняв він Бондарівну

Та й поцілував.

Ледачий

Я сам Каньовський! Я поцілую свою Домцю!

(Хоче поцілувати).

Домця

(виривається).

Нехай завтра!

(Тікає з-за столу).

Ледачий

Завтра?

Палажка

Домцю, дитино моя, що ти робиш? Граф розгнівається, а його гнів тяжкий, хіба не чула від людей?

Домця

Мені казали, що це жарти, – навіщо ж жарт доводить до наруги? Я не можу більше сидіть, у мене з душі верне.

Ледачий

Домцю, не дрочись! Я тебе у золоті водитиму, в калясці возитиму.

Іван

На собаках.

Ледачий

Хто сказав – на собаках? Га? Повісить його!

Тюхтій

Пане доїзжачий! Так непристойно. Ви – молодий, а на сватанні кричите, наче на псарні!

Ледачий

На псарні? Так що? У мене буде своя охота – я тебе зроблю доїзжачим… Не хочеш? Маршалком моїм будеш! Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланяться!

Іван

Витягнуть би тебе з-за столу й викинуть надвір. Чого ти величаєшся?

Ледачий

А Іван учора жида на собі возив… Е! А де ж Домця? Нема? Піду шукать її.

(Встає з-за столу, спотикається, його піднімають і піддержують).

Іван

Голову розіб’єш!

Ледачий

У мене голова міцна! Граф каже: «У тебе, Харку, мідний лоб», – а я так думаю – золотий! О, цей лоб, лоб!

(Кричить).

Домцю!

Іван

Бодай тобі заціпило!

Дехто

Оце молодий, так-так!

Тюхтій

Вона зараз сяде біля вас, тільки не лементуйте так.

Ледачий

Ну, годі, я мовчатиму, у мене в голові дуже гуде… Я піду провітрюсь.

Його беруть під руки два хлопця.

Я зараз вернусь – будемо гулять до світа! «Очерет, осока, чорні брови в козака». Хто я? Ніхто не знає… А я нікого не боюсь… Я можу хату перевернуть… Бика роздеру надвоє.

Його ведуть до дверей.

Іван

А кажуть, що ти мишей боїшся!

Ледачий

(коло дверей обертається).

Хто, я? Сатана! Виходь на мене!

(Вийшов, спотикаючись, хлопці його піддержують).

Ява II

Ті ж, без Ледачого, потім Клим.

Дід

(до Тюхтія).

І що тобі прийшло в голову, чи ти не здурів? Свою рідну дитину пхаєш за такого навіженого.

Деякі дівчата

Уже правда!..

Другі

Якби знала, то й на сватання б не прийшла.

Входить Клим.

Клим

Слава богу!

Всі

Навіки слава!

Домця

Клим!

(Підбіга до нього).

Дівчата

Бідненький! Він же кохає Домцю!

Дехто

Що то буде?

Клим

Що це у вас коїться? Скажіть мені по правді, не дуріть мене. Невже справді Домця іде заміж за Харка?

Тюхтій

Та хто б його й думав, що таке лихо скоїться! Та нам і не снилося, щоб отаке знущання прийшлося терпіть. Це граф неволить нас, щоб ми справляли сватання з Ледачим…

Всі

Граф?

Дехто

Диво!

Дід

А-а! Ну, коли граф, то він їх пожене з нечистою силою, нічого не вдієш.

Тюхтій

Як з нечистою силою? Що ви? З нами хрест!

Дід

А так! Він не справжній граф, бо графського сина довго не хрестили і його чорти вхопили ще малим, і замість графа та поклали чортеня в колиску… От воно виросло та й виробля таке, що страшно й слухать… Хіба не чули? Цигана одного звінчав з козою.

Дівчата

Ой леле! І живуть?

Дід

Мусять!

Палажка

Боже мій, що це ви кажете? Невже на сміх людям мою Домцю з Ледачим звінчають?

Домця

Ой, не кажіть цього, мамо, – мені страшно, я смерть собі заподію, коли за Ледачим буду! Мене завіряли, що це все жарт.

Клим

Ні! Коли хочете знать – це глум, не іначе. Чортові радість, коли людям лихо, він любе потішатись над людьми! Он якісь пани приїхали грошей позичати, я бачив сам їх – товсті страшенно, а він заставив їх у клуні жито молотить.

Іван

І молотять?

Клим

І їсти не дають, поки по копі не зіб’ють. Були товсті, як бочки, тепер звелися ні на що.

Іван

Учора заставив мене везти жида на собі – і віз. Прямо осудовисько!

Домця

Пропала ж моя головонька навіки! Тепер я бачу, що мене жартами для сміху панського з Харком звінчають!

Дід

Нехай би доїзжачого свого женив хоч і на своїй сестрі.

Молодиця

Якраз була б до пари такому мацапурі. Ну, вже б я за нього не пішла.

Дівчата

І я! І я! І я!

Іван

Ет, балакаєте тілько! А що б ви зробили проти сили? Він не то що – костьоли палив, панів канчуками чухрав так, що деякі поумирали; дівчат, не то простих – панянок, кажуть, мордував, як сам хотів.

Дівчата

Господи, помилуй нас!

Іван

З одного економа за те, що не дав сіна гусарам, звелів здирати шкуру, і тут же разом облупили і живу свиню, годовану, товсту таку, як економ; а потім економову шкуру натяг на свиню, а свинячу на економа.

Всі

Та й що ж?

Іван

І водив за собою і економа, і свиню, поки шкури на них не поприростали. Тепер економ в свинячій, а свиня в економовій.

Дівчата

Сердешний!

Парубок

Як же він загадує на панщину? Певне, хрюка?

Іван

Ні, голос зостався чоловічий, тілько шкура свиняча, а через те літом раз у раз лежить у болоті і все йому душно, а зимою спить у соломі на току… Та що там розказувати! Хто проти чорта піде? Зробе тебе жабою, то й будеш у болоті сидіть.

Молодиця

Нехай бог боронить! І хто б подумав? Такий гарний, а чорт!

Дід

То він тілько вдень такий, а уночі на нього й глянуть страшно: очі горять, як угілля в горні, спини нема, а тельбухи і печінку видко ззаду.

Дівчата

Ой, страшно!

Дід

Я сам бачив, як скоро він приїхав до нас, зараз почав літать у палац обіясник: то, виходить, посланець з пекла за порадою, як людям лихо коїть, – і коїть, знущається.

Молодиця

А баба Горпина сама бачила, як на тім тижні пан летів на чорній хмарі і потім блискавкою упав у палац.

Клим

То чорта не гріх і вбить?

Дід

Та його куля не бере, хіба срібна, та й то треба замовить.

Домця

Навчіть же, що нам робить, і я на все піду.

Тюхтій

Сердешні діти! Серце болить, дивлячись на їх горе, а помогти нічим.

Клим

А знаєте, що я придумав?

Всі

А що? Кажи, кажи!

Клим

Дозвольте мені Домцю вкрасти!

Тюхтій і Палажка

Як?

Дівчата

Ото вигадав…

Клим

Улягома, як беседа скінчиться, я запряжу найкращих панських коней встяж, що прудше вітру понесуть, візьму Домцю й вас, як хочете, та як махну, то поки тут проснуться – ми будемо за десять миль, а поки догадаються, що ми втікли, – не доженуть ніколи! Днів через п’ять ми будемо на Запорожжі, а там порають, де звінчатись, куди заховатись, – та й будемо там жить, як у Христа за пазухою.

Іван

Оце так! Значно вигадав – я й сам хотів пораять те ж.

Парубок 1-й

Давай коня мені – і я з тобою!

Другі

І я! І я! І я! Аби коні!

Домця

Хоч на край світу, аби з тобою! Мамо, тато! Пустіть мене – не дайте на поталу!

Тюхтій

Мовчіть, бо й стіни вуха мають.

Ледачий у сінях співає: «Очерет, осока, чорні брови в козака».

Перш треба здихатись Ледачого. Будемо ж всі веселі, щоб виду не подать. Ледачого напоїм скоро, йому зосталось небагато.

Ява III

Ті ж і Ледачий.

Ледачий

Домцю моя кохана, я ось, а де ж ти? Ну й закохався я страшенно!

Тюхтій

(дає чарку горілки).

От зять, так зять!

Ледачий

Кращого не знайдеш! Що це? Хата закрутилась…

Тюхтій

Сідай!

Ледачий

Ви думаєте, що я п’яний? О, я ще всіх переп’ю! Частуйте, тату, людей, та нехай співають.

Всіх частують. Клим робить опудало в глибині. Дівчата хихикають.

От і сором дівчатам: співать не вміють… Слухай, Катерино!

Тюхтій

Випий!

Ледачий

(випив, похитнувся, його піддержують).

Ви думаєте, що я п’яний? Так… так… так… Еге! То я навмисне спіткнувся. Катерино, заводь!

Клим

Та ну-бо, співайте!

(Показує всім готове опудало).

Жіночий хор

Ой приїхав козаченько

До бистрого броду,

Там побачив дівчиноньку,

Хорошу на вроду.

Крикнув та гукнув: –

Подай перевозу,

Бо пильнії листи маю,

Іду до обозу. –

Вийшла дівчина

Та й глянула в очі:

– Не їдь, не їдь, козаченько,

Против темної ночі.

Клим показує всім опудало.

Всі

Ха-ха-ха-ха!

Муж[ський] і жін[очий] хор.

Ой умер Савка,

Бо слабий був.

Не жаль мені Савки,

Бо лихий був.

Частують Харка.

Сусідочки, голубочки,

А зберімось докупочки,

Та вип’ємо по чарочці,

Та заплачем по Савочці.

Ледачий п’є.

Бо хазяїн був,

Бо хазяїн був.

Ой зосталась Гапка

Удовою,

Із малими дітьми Сиротою.

Сусідочки, голубочки… і т. д.

Ледачий

(підніма голову і насилу держить її на в’язах).

Що це, собаки гавкають?

Клим

(з опудалом, тоненьким голоском).

Гавкають на ведмедя!

Ледачий

(хоче встать і не може).

Туйво!

(Обніма опудало і цілує).

Сміх.

Ти – моя!

Клим

(тоненько).

Ох, як смачно…

Ледачий

О, я палкий!..

Клим

(дає знак).

Горілка гірка!

Всі

Горілка гірка!

Ледачий

Зараз буде солодка!

(Цілує опудало).

Всі регочуть.

Клим

(подає кухоль Ледачому. Тоненько).

Випий, Харку, – я люблю п’яних.

Ледачий

Я щодня буду п’яний.

(П’є і зсовується під стіл).

Клим

Готово! Мамо, тату, і ти, Домцю, збирайтесь, а я піду зараз коней запрягать, щоб більше ночі захопить.

Дід

Тілько щоб часом нечиста сила не догнала, візьміть стрітенської води з собою, і коли буде наганять, кропіть назад – осліпне.

Входе граф.

Ява IV

Ті ж і граф.

Дівчата

(перелякано).

Ай!

(Тікають по кутках).

Всі

Пан?!

Клим і Домця

Граф?

Молодиця

Заплющте очі, бо спалить.

Дід

(бубонить).

Да воскреснеть бог!

Граф

Слава богу!

Дехто

(несміло).

Навіки слава!

Граф

Що ж це ви, дівчата, мене злякались? От тобі й маєш… Не бійтеся! Чом же музики немає? Я зараз пришлю… А де ж молодий?

Клим

Он вже простятся, вельможний пане!

Граф

Насватався? Віднесіть його у палац і віддайте пану Гавенді.

Ледачого беруть і виносять. Домця і Клим підходять і стають навколішки.

Домця

Не губіть нас, ясновельможний пане!

Клим

Дозвольте нам шлюб взять!

Тюхтій

І ми з старою просимо за наших діток: дозвольте їм шлюб взять.

Граф

Ледачий посватав, а ти звінчаєшся? Ха-ха! Цікава річ!.. Ну, нехай буде по-вашому. Не гнівайся ж на мене, Домцю, що я, жартуючи, хотів тебе віддать Ледачому. Дарую тобі на спомин оцей хрестик, а тобі на сто дукатів – на хазяйство!

Дід

Туман пускає.

Іван

Ні, гроші!..

Домаха, Клим, Тюхтій і Палажка по черзі цілують руку графові.

Домця

Ніколи не забуду вашої ласки.

Клим.

Нехай вам бог заплатить.

Тюхтій.

І пошле вік довгий!

Палажка.

Та щасливий!

Іван

(до діда).

А чорт не такий страшний, як його малюють.

Дід

Туману напустив і засліпив усім очі… Вбігає гонець.

Ява V

Ті ж і гонець.

Гонець

Ясновельможна пані старостина зо всім своїм двором приїхала.

Граф

Вели освітить половину покійної матері. Все до послуги, прийнять людей якнайкраще, а про мене сказать – п’яний спить.

Гонець пішов.

Завтра від шлюбу до мене. Прощайте!

Одні

Щасти боже вельможному пану!

Другі

На добраніч!

Граф вийшов.

Ява VI

Ті ж, без графа.

Молодиця

Який приятний!

Дівчина

Зовсім на чорта не похожий.

Дід

Глядіть, щоб він не отуманив вас!

Клим

Даремний страх! Благословіть нас!

Тюхтій і Палажка

Нехай вас бог благословить, а ми щиро благаємо милосердного, щоб рятував нас від нових жартів графа!

Іван

Ой, не віриться, що все це так скінчиться!

Дід

А подивіться, чи не черепки він вам дав?

Всі

Ні, гроші!

Дід

А от, як півні заспівають, тоді побачимо, що з них буде.

Дівчата

(співають).

Ой з-за гори чорні хмари

Та рано, рано,

Ой з-за гори чорні хмари

Та ранесенько.

То ж не хмари – молоді бояре

Та рано, рано,

Молоді бояре кіньми грали

Та ранесенько.

Нахмарили жупанами

Та рано, рано,

Нахмарили жупанами

Та ранесенько.

Вияснили сонце шабельками

Та рано, рано,

Вияснили сонце шабельками

Та ранесенько.

Козачок.

Тюхтій

Ану, стара, частувать! Тепер починається справжнє сватання.

Частують. Музика грає козачка з того самого тону, з якого пісню співають. 3 – 4 пари танцюють дрібушки пара за парою кружка. Тюхтій і Палажка частують і подають страву.

Завіса

Примітки

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 2, с. 31 – 40.