Ars amandi

Порфирій Горотак

Хай пильно студіює ars amandi

в минулості туманний Альбіон,

але пильнує ще замовклий Ганді

душі східної замкнений кордон.

Стою й не знаю я: хто підпереже

мій дух – Махатма чи Рабіндранат?

Кому розсунуть смію я мережі,

де спить мій дух, жадний святих принад?

Чи, може, я візьму іздаля Будду?

І вклонимось разом Сковороді?

Чи, може, Калі грізно-многогруду

ми приймемо, натхненні і раді?

Ні, страшно, страшно! В безатомнім світі

прийди, Мінерво-сестро, в мій курінь!

Старі думки давно вже пережиті,

а де ж нових гладка, блискуча рінь?

Старих світів, що знищились, вже катма!

Що їм до мене і мені до них?

Де ж той новітній праведний Махатма,

щоби з душі моєї зняти гріх?

7. 5. 1941

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 195 – 196.