Острівна балада

Порфирій Горотак

А. Островському

Пахне вітер безмежним простором,

Чуєш боцманів посвист? Під мол

підпливає човен. Mio cuore!

І король покидає престол!..

У твоїх я обіймах пекучих

у страшноті жаги спопелів.

Прощавай! Прощавай! До сліпучих

і непевних спішу островів.

– Ну ж, як хочеш… іди… та вертайся…

Де ти знайдеш обійми такі?

На Гаваях, Таїті згадай все:

як у днях прожили ми віки.

А на доказ, що в пам’яті, леле,

ти мене побіч іншої мав, –

привези ти мені укелеле

і гаванську запону із трав.

А на знак, що в останнім екстазі

ти не зрадив перлистий мій сміх, –

привези у нефритовій вазі

мені очі коханок твоїх.

18. 10. 1938

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 189.