Ода до трактора

Порфирій Горотак

Яка це многошрубна сила

здіймає цілину степів?

І м’язність Гната чи Кирила

Петра, Павла або Данила –

усіх минулих батраків –

намножує на мертву масу

підойм і гум сталевий чин?

Це в просторінь глевкого часу

веде нову побідну расу

одухотворений бензин.

Це він, непереможний трактор,

здолав коня і чумака

і чорноземні катаракти

рівняє невідкличний фактор,

залізний внук Залізняка.

Там, де ходили над Уссурі

лише женьшеню шукачі –

протне він борозни, як мури,

й пшеничне розводнить Міссурі,

Зеленим Клином ідучи.

А потім впнеться в розмежів’я,

в нову кордонність Україн,

що встане з блисків поножів’я,

і за стерно до вільних жнив я

засяду, степу вільний син!

15. 11. 1935

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 190 – 191.