Лідійська пісня

Порфирій Горотак

Ліді Г.

Ніколи, ніколи, ніколи

не схилю голови

я перед тиранами волі

до низької трави.

Нікому, нікому, нікому

не сплачу я данину пошан

в годину нещадну залому,

у якій запанує тиран.

О, звідки, о звідки, о звідки

ця снага, що оснажила дух?

Бо серце палає, мов квітка,

замоторене в соняшний рух.

Он деспот піднесену лапу

вже підніс, щоб розчавити край.

Життя, як розмаяний прапор,

я несу у розсміяний май.

О, дмухай же, Лідо, вітрами

і любови твоєї й смаги,

щоб він лопотів у нестямі,

щоб мій шал затопив береги.

11. 8. 1935

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 187 – 188.