Кіплінгівське

Порфирій Горотак

Задимлений хмарами обрій

в нестямну шарлатність далин,

де плавко хитаються кобри

над грузами давніх руїн,

де крапле сльоза Дамаянті

на твердо-гранітний Декан,

де вгортує крилами мантій

істоту нірванний туман,

де свисти вогкого монсуна

співають засніженість гір,

де в порох розметують руни

прадавність браманських офір,

де друг мій, де брат мій Мауглі

проходить незбиті стежки,

де слонячі хоботи круглі

підносять перлини важкі, –

там в лотоса білій троянді,

високо над світом облуд,

вдивляється схилено Ганді

в безмежну повтореність Будд.

Гайдарабад, 18. 5. 1941

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 189 – 190.