Імператив сонця

Порфирій Горотак

Майстерно видовбай калину,

змісти в ній серце і думки,

а розум хай туди полине,

де машуть крильми вітряки.

Хай, як сердегу Дон-Кіхота,

його на січку посічуть,

щоб не блукав з доньками Лота,

не ліз розпусно в каламуть.

Як арфи гра в душі Саула

будила радісну луну,

нехай з грузинського аула

він тиху слухає зурну.

О, де ж чабан мого дозвілля,

смугляво-соняшний Давид,

що виведе із божевілля,

як промінь лілій білий квіт

на соняшний виводить простір

із надрів темної ріллі,

дарує сливам, вишням брості,

а соняшникові брилі?

Ні, він прийде! Чекай уперто,

і злоть думок збирай, щади!

Він ще прийде і прийме жертву

новітнього Сковороди.

7. 12. 1938

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 185 – 186.