Залізобетонна елегія

Порфирій Горотак

Розчереплені коробки мурів,

павутиння здерте риштувань

в макабричних сплетах арматури,

і життя затовчене у твань, –

ось, бетоне, це твоє сьогодні,

це з залізом гордий твій союз:

у Ніщо незміряна безодня,

у Безглуздя вимулений шлюз.

Там, де пахло лісом і сосною,

ти прийшов, піску й цементу брат,

і підніс ген-ген над кружиною

поіржавленість сталевих грат.

І загув бряжчаннями металу

твого гімну переможний тон:

«Стане з космосом на прю ордалій

богорівний залізобетон…

Що вам тільки в Вавилоні снилось,

що замріяв давній Валтасар, –

в мені все і мною все здійснилось!

Перед мій схиліться всі вівтар!»

Але ось кінець – у грузах муки

доспівався твій гучний псалом…

Ах, які падіння ще й розпуки

принесе нам Сатана-Атом!

5. 3. 1943.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 192 – 193.