Розлука

Порфирій Горотак

Стежить липневе проміння

Форнаринин слід;

тишиною під склепіння

шлю тобі привіт.

Тишиною. Тільки звуків

громоносний спад.

Чом, о Кітсе, стіп розлуки

не вернуть назад?

Чом в едвардовськім спокою

залишився сум?

Від розлуки тишиною

не зібрати дум.

Ах, яка тремтить тривога

в рисах де-Ланкло…

А мені – мені дорога

мов гагатне скло.

А мені – від Монтесуми

ніж-обсидіан…

Геть же, геть розпуки й думи

морок і туман.

Хай знова новітній Кеплер

створить нов-закон!

І знова у серці теплий

повороту тон.

2. 5. 1926

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 182 – 183.