Будучність

Порфирій Горотак

Такі до дзвінкості тихісінькі

ці розпорошені слова,

що десь за гратами, як пісеньки,

спадає під косу трава,

спадають квіти зачаровані

як Ніагарський водоспад,

а ми, за грати загратовані,

не знаєм, як прийти назад.

Не знаєм як прийти, вернутися,

який Кортес нас поведе,

коли прийдеться нам забутися,

в якій розлогості і де…

Співає спомин переливами,

бринить широкий унісон,

а серце втомлене вже зривами,

лісами пройденими й нивами,

де загартований був сон.

А серце втомлене й розбризкане

мов свіжа кров із свіжих ран;

і десь за обрій у відзискане

малює плямками і рисками

нову будучність грізний Пан.

8. 10. 1937

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 194.