Тірольська осінь

Порфирій Горотак

Осінній пурпур п’є віддаль

і рветься далечінь.

Чого тобі, мій друже, жаль?

Яка на серці тінь?

Чом плаче десь Бодлерів сум?

Чом п’єш його? Чому?

А вітер свище скельний глум:

тобі це одному!

Пощо прийшов у скельний край,

як вигнанець Назон?

Тепер рубай, складай, пиляй

модринистість колон.

Тепер мовчи та мрій в кутку

про твій Зелений Клин.

Чужинну пісеньку шорстку

тобі булькоче Інн.

І зчетвертує на дошки

твою снагу тартак,

але він вільний, як пташки –

Порфирій Горотак.

30. 4. 1945

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 181.