Traktat de offensivo bello

Пилипенко Володимир

Або ласкаве урочисте подання і нагадування вірного поляка до всіх громадян Коронних, до управління і військової готовності Речі Посполитої Польської…

А2. Панам сенаторам духовним і світським, також Їх Милостям панам земським послам, своїм милостивим панам і братам.

…В абсолютній владі, де зверхність над урядом із власного помислу й уподобання над підданими як у королівствах, так і князівствах, влада абсолютного володаря поширюється, складно, щоб вільний голос мав місце… Що було продемонстровано в таких тираніях як сицилійських, грецьких, римських і московських, де таких підданих жорстоко карали. Інакше відбувається у вільних республіках, де громадяни тієї вільної РП [Речі Посполитої] вільний голос для розмноження РП і власного [вирвана частина тексту]

A2V. збереження видавали. Так бувало у вільних римських республіках, де не лише сенаторам, але й молодим людям, ще не прийнятим до сенату, було дозволено свої міркування і поради для оборони Речі Посполитої вносити. Так зробив Публій Сципіон, пізніше названий Африканським, коли Ганнібал Карфагенський натиснув на Рим, і молодь, сини сенаторів, залишити вітчизну хотіли й утікати до Азії, тоді Сципіон Африканський власні думки і бажання про оборону вітчизни перед сенаторами виказав, прийшов до молоді зі зброєю, пригрозив стратою тим, хто наважиться з вітчизни в такій тривозі й небезпеці втікати… Сенат такій сміливості молодого (бо було тоді йому лише 24 роки) здивувався, і зрадів, і дав йому багато війська.

A4V. Тож і мене, мої Ясно Вельможні і Милостиві Панове Сенатори, привели ті приклади не лише поганські, котрі собі на допомогу взяв, також більше патриціїв, милої вітчизни синів, які думали про добро вітчизни, її боронили, кожен своїм вільним голосом покращував і своїми порадами її збільшували і розширювали. Відчуваючи себе теж патрицієм, вільним голосом своїм завжди служив вітчизні і не бажаю в собі того затаїти, щоб, як патрицій згідно з талантом і вміннями своїми, даними мені Богом, для збереження і розширенню безсмертної слави вітчизни, для лікування тих ран, які тепер терпить мила вітчизна від своїх домочадців, які можуть призвести до стану війни. Аби до них [воєн] ніколи не доходило, також щоб той нинішній конфлікт К.Й.М. із Москвою міг би зі славою безсмертною К.Й.М. та користю для вітчизни щиро бажаю, щоб міг закінчитися. Упорядкувавши подаю цей Трактат De Offensivo Bello, користь від нього вбачаючи, захищаючи вольності наші…

Передмова до читача.

ВV. Багато різних людей, любий читачу, багато книжок видає з різних причин: одні звикли робити це лише для найкращого і пристойного порядку в РП, за яких слава Божа і вічна слава РП збільшувалась би. Другі ж, для того, щоб на яв виставити власний геній і тим отримати похвалу від людей. Інші ж лише того хочуть, щоб когось похвалити, щоб отримати від того якусь користь. Відома ж є приказка, що птаха впізнають не лише за пір’ям, а й за співом. Я ж свого Трактату не хочу нічим прикрашати… Віддаю до роздумів кожної поштивої людини і кожної доброї людини, яка із Божою славою зичить вітчизні своїй, котрий звик помисли свої прикладати для збільшення безсмертної слави своєї вітчизни…

В2. …щоб пам’ятали, що предки наші дуже старалися задля збільшення РП, нам, своєму потомству, її цілою залишили, щоб і ми своєму потомству її цілою, неушкодженою, нерозірваною, не розпорошеною залишили, що їм було за що нам подякувати і нас добрим словом пригадувати, як ми тепер предків наших згадуємо.

B2V. …Були і тепер є Трактати про експедицію наступальної війни, про котру різні люди говорили, про що в Трактатах багато прочитаєш. Я більше того всього не розумію, але знаю одне: у раді обміркувати потрібно поміру, котру провести з контролем між усіма нами. Злодійства в РП не буде, будуть готові жовніри, і не з ухвал, проти небезпеки у РП сила велика буде, слава нечувана полякам. Що буде краще, милий читачу, пересвідчишся, коли все з терпінням прочитаєш, сам обдумаєш. Що краще, порядок і приготована військова сила, чи непорядок із недбалістю, які приносять шкоду, як це всі бачимо?

…Якщо ж вислови в моєму письмі будуть некрасивими чи слова не там стоятимуть та некрасиво звучатимуть, прошу на мене не ображатися, бо я, з Божої ласки, виконую іншу працю, більш гідну мого віку і стану, а не риторику. А до цього звернувся з потреби самої РП, щоб якнайкраще була підготовлена…

С3V. Отож погляньмо на те, що є в Речі Посполитій нашій Польській, котра з ласки Божої не монархія, яка близька до тиранії, не аристократія, у якій одні підіймаються, а інших нищать, ані демократія, котра бунтівні заколоти і згубу приносить. За упорядкуванням нашими предками,

С4. може бути ретельно змішана з трьох способів, де не без волі нашої, на плечі наші покладена, але нами ж встановлена і у нашій власності, тому нам дуже дорога. …тому можемо побачити, що нами наш Король керує за умовами присяги своєї і пактів.

D2. …Бог усемогутній на нас напустив бич поганський, аби ми щиро, цноти полюбивши, з боязні кари Божої грішити перестали. …Оборона наша найперша повинна бути така: ми повинні припинити складати брехливу хвалу Богу і до Бога навернутися… Потім Бог нашого неприятеля, котрий частими нападами хоче спустошити нашу вітчизну, особливо Покуття і Подільські краї, силою власною знищить, а нашим воїнам у серця і руки сили додасть.

Оборонна війна, то коли

D2V. неприятеля до кордонів наших не підпускати або ж коли через якусь необачність нашу він [неприятель] напав, швидко його позбавити всього награбованого і з кордонів вигнати.

Для такого є оборонна війна, і спосіб її віддавна вже відомий. Є найманці, але є в тілі королівства і воїни. Бо знаю про людей, які про перемир’я мало дбають, як татари, волохи, які дотримуються умови миру і лише нашу небезпеку виглядають. Складно було предкам нашим, які самі із братами, як звичайно в той час робили, посполитим рушенням на шляхах постійно пильнувати та чекати неочікуваних набігів неприятелів без сповіщення. Тож є спосіб осадити ті краї військовими найманцями і дати їм вождя, польного гетьмана, котрий би ті краї добре знав і разом із рицарством чинив опір неприятелеві.

Оплата тим жовнірам буде з кварти королівських прибутків…

D3. Але татари тепер краще ніж раніше знають Польщу і наші звичаї, краще користуються зброєю і частіше їх можна побачити в державі польській, і кварцяне рицарство не завжди може чинити опір. Тому потрібно щось із тим рицарством зробити, щоб вони були жахом для неприятелів. І коли воєнні випадки стануться, могли це довести.

Насамперед, думаю, що добре було б, якби Ї.М. [Їх Милості] пани державці королівщизн залишали собі по три кварти, а віддавали по кварті… Але так, щоб хоча б одну кварту віддавали справедливо, не виходячи зі старих розрахунків, не відповідно до люстрацій, від яких завчасно можна все приховати, але відповідно до власного сумління…

Не мало є джерел для кварти. 30 тисяч злотих, які Князь Й.М. Прусський кожного року віддає до Рави. Аби лише нагляд був над тим, що віддає, і якби ті гроші не йшли ні нащо інше, лише на жовнірів для оборонної війни.

Аннати, що Їх М. князі єпископи віддають до Риму, щоб теж були віддані до кварти. Маємо досить законів щодо них [аннатів], і останнім найбільш виразним є артикул 2 конституції недавнього сейму 1607 р. …такі напади татар і турків на себе витримуємо, і майже ворота всього християнства захищаємо. Бережи, Боже, від руйнування тих воріт, горе німецькій і італійській землі та іншим християнським державам.

D3V. …Бо справді із тяжким жалем доводиться пригадати жалісний приклад у Константинополі, коли Турок готувався вдертися до Константинополя, цісар і його радники просили прелатів, щоб церковними скарбами оплатили жовнірів для оборони. Не захотіли, не повірили. Прийшов неприятель, місто обложив, на мури дерся, а прелати із золотолитим образом Христоса і апостолів бігали, віддаючи його, щоб місто оборонили, але не було кому. Турок місто взяв: золоті образи

Е. і скарби церковні забрав, прелатів знищив. Того ж у нас очікувати треба (збережи від того, Боже), якщо рука об руку разом собі не допоможемо і спільними плечима вітчизну нашу закривати не будемо. Стараймося ж разом, аби стати на оборону нашої вітчизни і добре захищену залишити нашим нащадкам, бо турки поглядають на нас із Волощини і настирливо хочуть звабити нас.

І якби при піхоті було потужне військо вершників. Уважаю, що вибранці від вільних ланів повинні бути відправлені на службу Речі Посполитій, щоб ретельно були переписані в королівщизнах, щоб не уникли служби за сприяння державців чи за відкуп ротмістрові. І щоб завжди були при кварцяному війську і там ставили свій обоз.

Такому війську найкраще стати обозом у полі на Україні, там проти неочікуваних неприятелів бути готовими і ніколи не з’їжджати з поля, особливо влітку. Зробити так, щоб їм завжди платили жолд. А живність щоб доставляли найближчі староства. Установити так, щоб там була школа рицарська для наших синів. Після цього нині спустошена Україна має відновитися і далі розширятися. І неприятель, почувши про зібране і підготовлене військо, не чинитиме перешкоди так просто.

EV. І певна річ міркування самого Бога нашого, що там де сильний оборонець стереже свої палаци, усі його речі на місці. Таку користь приносить обережність.

Гідною справою є не лише звільнити вітчизну від неприятеля, охороняти її кордони, а й у такий же спосіб дати відповідь. Для такої справи маю власну думку… яку наступальну війну можемо організувати.

Під захисною війною розумію таку, коли добре впорядковане власне королівство, піддані, які його люблять, уряд здібних рицарів підготовлених, порадники вмілі не лише оборонитись, але можуть кинути виклик інтригам неприятеля, готові, забувши про власні витрати, до нього йти, відбити вторгнення ворога до себе, військові осередки в його державі заклавши, там із ним зустрітися і… розширити своє королівство із безсмертною своєю і підданих своїх славою.

Великі та мудрі гетьмани в часи миру готуються до оборони та війни і про

Е2. порядок і достаток думають…

Тепер же добре бачимо, які небезпеки чатують на Корону. Нам дуже загрожують і шкодять часті і гвалтовні напади турків, татар і волохів, котрі нас провокують, багато поселень у кордонах нашої вітчизни попаливши. Багато осіб шляхетних, осіб почесних як чоловічої, так білоголової жіночої статі, жінок і дівчат, і удів шанованих із соромом для нас поневолено, роздягнуто і голими до полону взято. І на тріумф із великим пригнобленням багато сотень до Константинополя (зжалься Боже) без поваги відправлено. …Щоб на собі відчув таке неприятель, який є причиною всього.

З іншого боку погляньте, які ми притиснені в роздратовані гвалтовним і несправедливим захопленням Московським царством Сіверської землі, здобутої кров’ю наших предків, яка завжди належала до Великого князівства Литовського…

E2V. І які ображені через оволодіння судерманськимим замками в Інфляндській провінції князем [московським]. Потреба є… не терпіти тієї образи і сорому на собі, не дозволяти наказувати нам, але бути завжди готовими, маючи достатньо сил, неприятеля не чекати вдома, але у його державі битися. То і є наступальні війна.

Є два способи наступальної війни: її проводити військовими найманцями або посполитим рушенням.

Назбирати на жолд військовим найманцям можна різними способами. Один – закласти посполитий скарб і тримати його у визначеному місці, а коли потреба буде, то спорядити з нього жовнірів. Але поглянь, що за цим іде: чи можна той скарб примножити і збагатити, щоб можна було з нього нагальну потребу оплатити і далі існувати. …Хотів би ще зауважити, чи маємо ми такі оборонні, міцні міста, де б ми могли тримати той скарб і, щоб його люди стерегли?

Е3. …Але маємо ще питання: звідки такий скарб складати маємо? Якщо з дібр королівських, то вже з них Україну обороняємо, якщо зі шляхетських, то з поваги не можемо, а якщо з поборових ланів, то немає кращого способу, щоб обманути, як трохи згодом почуємо, якщо з купецьких дібр, то буде злочин і не можна називати такий скарб посполитим. А якщо всі складатися будемо на той скарб, то жодної різниці від побору, який у часи війни сплачуємо, немає.

Інші ж уважають, що з ланів поборових, шляхтич, пан і духовні віддавали зі своїх дібр і з дібр королівських із десяти ланів по п’ятнадцять злотих на першу експедицію. На другу – із двадцяти ланів також п’ятнадцять, а на третю – зі сорока ланів також п’ятнадцять злотих. Звідти можна зібрати потужне військо проти неприятеля. Але поглянь, чи то не згуба для достатків вітчизни? Чи можна відразу з десяти ланів брати контрибуцію п’ятнадцять злотих, щоб потім, коли неприятель посилиться і розізлиться, брати

E2V. слабшу контрибуцію: тобто по п’ятнадцять злотих із сорока ланів? …По-друге, чи не бачимо, яка затримка зараз зі збиранням поборів, хоча є досить суворих законів про те. Про це трохи згодом. Тож усі розуміємо, що у випадку, коли роздратований ворог над шиєю сидить, усі податки швидко не зберуться.

Е3. Прекрасна слава народу польського з-поміж інших держав світу походить із мужніх його справ, інші народи називали воїнами або польськими лицарями кожного поляка. Зараз побачимо, звідки наші предки отримали таку назву: із жодної іншої причини, лише з тої, що кожен із наших предків своїми руками і власною силою заробляли собі таку назву не купуючи тих, хто б їм славу заробляв чи додавав. Бо таким способом, не всіма польськими шляхтичами, але найманими жовнірами, слави доброї і такої укоханої назви не було б.

E3V. …посполите рушення занедбали, а поборовий жовнір, якби був упроваджений, нічого би не коштував вітчизні. Якщо далі про це говорити, то не було б по кожній експедиції бунтів і конфедерацій.

І то не менше зло від купи іноземних найманих жовнірів. Буває, що деякі із неприязного Короні народу в часи своєї служби можуть безпечно дослідити наші справи і порядок.

Буває і так, що ці чужоземці, якщо мають можливість, очікують результатів війни, якщо ж ситуація протилежна – утікають, а якщо бачать, що справа виграна, то наприкінці свіжими наступають і отримують користь без праці і перемогу з наших рук, а слава наша зменшується. Нехай кожен сам розважить, яка то шкідлива справа.

F. Що стосується побору, або краще сказати тієї нікчемної витрати, то певно, що вона не повністю доходить до рицарських рук. Бо пан або державець якоїсь маєтності бере із селян по злотому від диму, а віддає колекторові за старими пописами. А тому там, де написано чотири лани, там на селі знаходиться більше десяти. …Із поборів заледве третина залишиться, бо кожен пильнує власний інтерес.

Але є й інша неприємність, і небезпека звідти теж іде: побор на оборону чи помсту неприятельові не завжди буває зібраний. Бо думаємо про побор лише тоді, коли почуємо, що неприятель стоїть на порозі Корони і вже нас грабує. І лише тоді Король Й.М. деліберації пише сеймові листи та листи до сенаторів. Потім настають сеймики та сейми…

FV. …А неприятель, уже Україну пограбувавши, дочок і жінок шляхетських та полон великий узявши, пішов спустошеною країною. І лише тоді жовніри женуть його до Львова, там, пошукавши його по пивницях, після леж розходяться: що неприятель не вирвав, то вони забирають. Потім побор закінчується і жовнірів розпускають.

…Безсумнівно, що побор на щось інше, а не на жовнірів іде, що і Й.К.М. визнавав у своєму листі до сенаторів 1612 року про колекторів.

F2V. Таких найманців завжди стереглося кожне королівство. Чи не зухвалі жовніри знищили Римську державу? Багато прикладів є знищених держав через свавільних жовнірів. Для продовження не згадую. Що зробили жовніри за св. пам’яті нашого Короля Стефана? …Почавши під Псковом, за нашої доброї пам’яті, ворхобити, лише суворістю Божою заспокоєні, були змушені замовкнути. Коли прийшов час, тоді й отримали платню.

Треба й тепер запобігти тому, щоб ми й надалі неволю від

F3. своїх більшу ніж чужих терпіли.

Окрім того, щоб жовніра наймати, визначаю і демонструю давній спосіб оборони та розширення вітчизни. Це – посполите рушення. Ним наші мужні предки і захисну і наступальну війни провадили, свою вітчизну на багато миль розширяли і безсмертну славу свою по всьому світові ширили.

F4V. …Що найманими жовнірами для вітчизни було зроблено – нічого.

…Якби посполите рушення зараз, як перед тим було, зібралося, то яку б там потугу побачили? Шляхтичі вбогі, котрі дають із трьох ланів один побор, боячись закону, щоб зберегти своє здоров’я, мусили б сісти на коня лише на чверть. Далі пан, котрий має прибутків із милої вітчизни сто тисяч злотих і більше, не відправить до експедиції і ста коней, і то не всіх бойових. А чому я то говорю, навчив-бо короля Й.М., щоб був обов’язок ставити тисячу або дві. А то маємо пана, який свободою і

G. багатством прикривається і вітчизну в часи гвалту своїм багатством і потужністю не рятує. Але, щоб захопити сусідське село може відправити загін у кілька тисяч…

Від такого порятунку вітчизни з’являється між коронними обивателями заздрість, ненависть, суперечки. А накінець доходить до внутрішніх бунтів і повстання одних для згуби інших.

Щоб тому всьому запобігти, є один пристойний спосіб, за допомогою якого кожен може побачити, як повинен служити вітчизні і так позбутися всіх суперечок.

Спосіб той – поміра світських і духовних грунтів, які дають хоч якісь прибутки.

Поміряти раджу в усій Короні Польській, Великій і Малій Польщі й у державах, які належать до неї, усі спадкові і не спадкові грунти, ліси, стави й озера, які дають прибуток, усі маєтності духовні,

GV. архієпископів, єпископів, каноніків та плебанів костельних. Також світські: панські, шляхетські та королівські села, також війтівства, з котрих відсоток не на стіл Й.К.М. віддається, пожитки старост та державців у сумах або ж обліговані.

Тій помірі повинні підлягати князівства, що перебувають у триманні, бо ті добра є одним тілом Речі Посполитої, матері нашої…

Не варто виключати з помірів земські маєтності, якими володіють міста і приватні особи, яких багато є біля Кракова та інших міст. Ті общини, або як їх називають Річ Посполита, як у Гданську Жулава та інших подібних містах, є членами єдиного тіла.

G2. Аби старости і державці всіх таких дібр по три

G2V. кварти, як було описано вище, заплатили на підготування оборонної війни.

При тій помірі слід зважати на гори і скелясті місця. Бо і грунти в рівнинах від Кракова до Львова з лівої сторони є більш урожайні і заселені та дають більші прибутки. А з правої сторони того тракту грунти на горах, потоках і скелях не так добре заселені й оточені неприступними скелями…

Якщо хтось думає, що то великий хаос, таке велике королівство і належне йому князівство поміряти, то він помиляється. Зробити це легко. У кожному воєводстві, інших землях і на Русі є підкоморії. Нехай їх уряд проводить ті обрахунки, але складе присягу на кшталт трибунальської, що буде правильно обраховувати, не надаючи нікому переваги, справедливо виконувати свою повинність.

G3. …Мусить кожен признати, що така поміра не нова річ у Польщі. Бо інакше звідки у скарбовому реєстрі є відомості, скільки повинно платити село з ланів, якщо не було поміри? Якщо ж отримаємо добровільне зізнання панів і державців, дай Боже нам таку милість, зичливість та щирість, аби ми правдиво визнали, скільки вони під собою мають, нічого не замовчуючи, тоді й поміри не треба.

G3V. …Щоб кожен обиватель Корони як багатий, так і бідніший, котрий би мав десять ланів землі… для експедиції виставляв добре підготовленого жовніра з доброю зброєю, у шишаку, з наколінниками, у поручах, з кончаром, із шаблею, короткою рушницею або півгаком, зі списом, і щоб йому кінь був з хлопцем і харчами.

…А якщо шляхтич не має під собою десяти ланів землі, нехай з іншим сусідом і з третім, щоб разом було цілих десять ланів, у спільній згоді виставить на службу жовніра або пахолка, як було описано вище.

H. Але в Польщі багато людей, які не володіють грунтом, їх стільки ж, скільки і тих, хто володіє. Бо вони, шукаючи прибутку, свої дідичні маєтності попродавали, віддали під застави, орендами,

HV. лихварством, торгівлею і різними непристойними шляхетському станові способами добувають собі живність. …Потрібно, щоб і такі за осілими не ховалися, а однаково з іншими вітчизні служили.

Тому неосілі шляхтичі, які мають за записом землю, а самі деінде мешкають, також орендарі і та шляхта, яка в містах мешкає і торгівлю у будь-який спосіб веде та купецтвом займається, такі шляхтичі в повітах і містах повинні бути переписані підкоморіями під наглядом старост, відповідно до їх прибутків і торгівлі.

…Тоді всі з тисячі злотих одного вершника чи з п’ятисот одного пішого…, у кольорах, призначених у тому повіті, з мушкетом, із шаблею, із сокирою, як вище описано було, повинні будуть виправити.

Н2. …Місцеві люди, як і плебеї, що будь-яким способом собі харчі заробляють: вірмени, купці, крамарі, чотові, шинкарі, ремісники, нікого не минаючи, у такий же спосіб під контролем старост або їх підстарост повинні бути переписані.

…Після такого перепису хотів би від них такої служби: щоб багатші міщани, вірмени та великі купці, крамарі і чотові в такий же спосіб із тисячі злотих одного вершника, а з п’ятисот пішого виставляли.

А бідніші, ремісники, пивовари, шинкарі, крамарі і бідніші чотові …аби з-поміж себе

H2V. кожного десятого виправляли пішого зі зброєю, коли буде потреба. А щоб жоден не уник такої виправи, міські та старостські уряди під карою штрафом повинні слідкувати.

…І було б добре, щоб у законах було обмовлено і заборонено, щоб жоден шляхетський обиватель Польщі, як той, що має власність, так і бідніший, не виїжджав за кордон на службу за гроші, під страхом ганебного покарання, бо із такими експедиціями знайде службу в Короні. Бо де народився, там нехай і вітчизні служить, на славу заробляє…

Н3. …У Польській Короні і князівствах, що до неї належать, 32 воєводства. Ті воєводства потрібно розділити на 4 частини, щоб у кожній частині було по вісім воєводств, які будуть брати участь у експедиції в такому порядку, як вирішають їх воєводи, а не окремо Мала Польща, Велика Польща, князівства Литовське, Мазовецьке, Руське, Прусське, Інфляндське, Жмудське.

H3V. …Як на чотири частини ділитимуться всі воєводства, так і не за один рік, а за чотири, почергово має відбуватися служба. Першого року вісім воєводств зі своїми каштелянами і повітовими ротмістрами.

Н4. …Так що кожен, хто хоче, може побачити, що коли на один рік припаде служити вітчизні, то три роки матимеш спокій, або якщо Бог захистить вітчизну, то ніколи до тебе не дійде черга, також будеш вільний від побору.

JV. …Коли Бог дасть милій вітчизні спокій, про що постійно його повинні молити, уже не будемо мати такого неприятеля, проти якого була б потреба загальною експедицією вирушати. Але українне військо оборонну війну повинно пильнувати на кордонах. Після цього не слід занедбати все, але завжди бути готовим так, начебто завтра слід вирушати на війну. Для цього повинно бути проведені оказування всіх воєводств із переписом живності, спорядження з яким мали би йти на ворога. Оказування має проводитися в один день, за потребою вирушати на неприятеля, щоб показати готовність усіх воєводств.

Мені здається, що вождів воєнних слід обрати

J2. так, як прописано в коронних статутах, тобто Ї.М.П. [Їх Милостивих Панів] воєвод. …Один із тих восьми, котрий своєю мужністю буде іншим подобатися, котрий буде опікуватися справами воєнними, котрий уміння свої демонстрував товариству і котрий, підкоряючись правилам, буде військовим вождем. …Інші ж пани воєводи будуть йому порадниками.

…Каштеляни щоб згідно із законом, були полковниками у своїх повітах. Його повинність – знати все про ротмістрів свого повіту: скільки їх, радити їм, з ними про порядок і військову дисципліну

J2V. турбуватиметься, а за порушення карати. Із паном гетьманом та з панами воєводами про все зноситися і без волі гетьмана нічого не чинити.

Ротмістри повітові, скільки їх потрібно, щоб були осілими шляхтичами у своєму повіті…

До їх обов’язків уходитиме, найперше, знати звідки він сто коней візьме, знати, хто із шляхтичів сина свого на експедицію відправив, а хто челядника… і тренувати їх у справах військових…

До того ж ротмістр повинен мати корогву із власним гербом, бубнами, трубами та сурмами…

Підкоморії щоб за старим звичаєм у війську були обозними.

J3. Кожна Річ Посполита тримається на двох колонах: нагороди за цноти та покарання за провини. Так і в жовнірів є дві речі: вчасна плата та встановлена і збережена дисципліна. Завдяки вчасній оплаті приходить охота до роботи, особливо, коли існує премія. За дисципліною приходить скромність, послух та увага до керівництва.

…Треба особливо слідкувати, або жолд завжди доходив до слуг і жовнірів, аби не сиділи без плати і були послушні своєму керівництву, не грабували, злочини у своїх кордонах підданим Й.К.М. і шляхті не чинили, поки не дійдуть до неприятельських країв.

J4. Звідти і порядок буде, бо жовнір бачитиме, що те, що він заслужив, у руках полковника, тому й буде йому покірний і матиме до нього більше поваги. І наостанок: коли відданий увесь жолд, то не буде причини для конфедерації і дисципліна буде краще.

А щоб жовніри не мали приводу грабувати,

J4V. [треба] щоб жоден шляхтич не виправляв жовніра до війська із порожньою торбою, не забезпечивши необхідною кількістю провіанту.

Але хотів би ще сказати нашій усій братії шляхетській, щоб вони не зачиняли свої маєтності від нашого війська і не забороняли видавати живність війську, бо коли прийде його черга йти до експедиції, теж так чинитиме, бо всі хочуть їсти. Ціну ж треба призначати таку, щоб за побожну плату міг жовнір придбати живність собі, своїй челяді та коню.

К. Особливо закликаю, щоб після виграної битви чи при здобутті міста або замку, усе награбоване йшло жовнірам, щоб потім [вони] були більш охочі до такої роботи. Та й іншим це б додавало охоти, бо це додає рицарству запалу.

KV. …не треба замовчувати, що для війська, окрім усього, ще треба ті, без кого жодне військо обійтися не може, особливо без пушкарів та іншої челяді до гармат.

К4V. Для шпигунів, які дізнаватимуться про замисли неприятельського війська, його переваги і про все таємне пану гетьманові доноситимуть.

L. Роботу свою вони виконують із великою небезпекою для власного здоров’я. Для них не варто берегти грошей, гідні великої винагороди за свої вірні послуги.

L2. І король, пан наш, повинен утримувати добрий порядок св. пам’яті наших предків: не лише устави своїх предків як у інших справах, так і в обороні кварцяній присягнув, але і замки на Україні побудувати обіцяв. Усі знають, що зробив то не для втрати, але для більшого розширення власної держави.

L3. Насамперед буде така користь, що кожен буде знати, з чого йому служити вітчизні, як пан, так і убогий, ніхто не робитиме поблажок собі. Так заздрості між нами не буде: багатший більше, убогіший менше служитимуть, кожен відповідно до своїх достатків.

Друга користь: кожен буде старитися, щоб завжди в нього був готовий кінь з обладунком, щоб пахолка готував не в той час, коли експедиція починається. Від того була б у Короні готовність до війни, а в такій готовності могла б молодь готуватися, не товстіла би, як зараз у часи покою товстішає: зброї до рук узяти не вміє, сама до неволі влазить.

Ще від такої поміри та служби користь: зібралася б велика кількість людей і тим були б страшніші для неприятеля і надійніший спокій мали б…

L4. …Убогих польських та литовських шляхтичів разом із поміровим військом вивести до Москви, щоб там створювати колонії, як робили греки та римляни, звідки мали велику допомогу проти неприятелів.

…Також слід пам’ятати королеві Й.М. і Речі Посполитій, щоб шляхетська кров там не псувалася і в селянську не перетворилася. Слід вивести їх на колонії, але їх війську дати добрих вождів, щоб їх тримали в порядку, аби …вправлялись у військових справах.

L4V. Ясновельможні милостиві пани сенатори, цей Трактат De Offensivo Bello виданий і на ваш розсуд поданий не для моєї слави, а лише з мого маленького таланту написаний для виправлення порядку в Речі Посполитій.

[Zadora]. Traktat De Offensivo Bello: Abo, Vprzeyme a życzliwe Wiernego Polaka do wszech Obywatelow Koronnych podanie y napomnienie, do Rządu i gotowey potężności w Rzeczypospolitey Polskiey […] aby na tę Expedicią gotowemi będąc pokoiu y nieśmiertelney sławy dostąpili, a czułością swoią Nieprzyiacielowi Koronnemu srodzy byli. – B. m. dr., 1612.

Примітки

Подається за виданням: Пилипенко В. Перед лицем ворога. – К.: 2014 р., с. 196 – 208.