Деліберація

Пилипенко Володимир

Про об’єднання і союз Корони Польської із християнськими панами проти турків. Додані посольства і відповіді славного короля Сигізмунда І

А2. Поляк полякові.

Після захоплення Турками Раби – потужного угорського замку, і після об’єднання Пана Воєводи Семигородського з Цісарем Його М. Християнським ні про що інше люди більше не питають і між собою не говорять, лише про союз Корони Польської із Християнськими державами. Роблять це з добрим серцем, побоюючись, щоб самі, полишені іншими народами, марно не загинули. Святе і похвали гідне приготування і старання добрих синів про матір і вітчизну свою милу.

Але, якщо від того обговорення залежить здоров’я і (від цього, Боже, збережи) занепад К. П. [Корони Польської], то це потребує великих роздумів і уваги.

A3V. …подумати перш за все треба, щоб ми почати то [війну] могли, не порушуючи перемир’я і присяги, на яких базуються права всіх народів. Ще те слід уважно обдумати, щоб ми, бажаючи відвернути від себе Турка, думаючи про їх знищення, нас самих і нашу милу вітчизну до небезпеки не привели. Бо найчастіше війна з двох причин може бути: або відбирати своє, або коли була першою проголошена і розпочата. Ми ані відібрати в Цісарства Турецького нічого не маємо, бо ж вони не лише самі нічого не забрали… І щоб проголосити йому війну, причини жодної немає, бо нам ніколи образи, чи кривди жодної не вчинили. Ламати без усілякої причини перемир’я й угоди, що з ними маємо,

A4. є річчю зрадливою і віроломною… Тепер зрозуміло, що він встановленого з нами перемир’я завжди дотримувався.

І коли хто проти присяги і перемир’я війну починав, зажди К.П. велика шкода була, а гетьмани, які були причиною цього, своєю смертю за це платили…

A4V. Та Корона [Польща] звідусюди так потужними неприятелями оточена й обгорнута, що не про початок війни проти котрогось із потужних [сусідів], але про самих себе думати повинна і про оборону та відбиття гвалтовних наїздів прилеглих прикордонних неприятелів.

До того ж, для повернення і відбиття тих місць, що колись трималися християнської віри, ми не повинні починати війну проти турків. І то є частина нашої віри, що велить присягу зміцнювати і її статечно дотримуватися.

В. Не менше від початку тієї війни нас повинні стримувати зрозумілі знаки Божого гніву. Найперше, суворе морове повітря, що триває так багато років по усій Польщі…

Також навчених жовнірів, які досвід і уміння на попередніх війнах

BV. (як пише Юлій Цезар) отримали…, не маємо.

До того ж запасів для війни не маємо: пани перевелися, шляхта зубожіла, купці подрібнішали, орачі через злі роки прийшли до великої нужди і до великої бідності, воєнні обладунки не готові, пороху для артилерії дуже мало, гармат для нищення стін мало… З іншого боку, неприятель цілком готовий і озброєний, частими війнами здавна підготовлений: у рицарських справах натренований, і справних людей має багато, і багато інших речей, котрі потрібні, багатство і достатки неприятель демонструє.

В2. …Спосіб обговорення в минулі часи такий був. Звертали увагу, найперше, на силу Турка, а потім на потужність Християнську. Міць турецьку, багатство і готовність воєнну обговорювали. Багатства турецькі такі були: дванадцять мільйонів дукатів щорічно зі звичайних прибутків. І це все він [султан] лише на воєнні потреби видає. Приготування воєнні такі: двісті тисяч жовнірів кінних і піших із великою кількістю гармат, якими звикли воювати взимку. Триста галер менших і великих із великою кількістю малих човнів та гармат для морських битв.

Християнська ж міць і багатство з попередніх виправ, що Християнство чинило протягом чотирьохсот років проти поганів, намагаючись звільнити

B2V. Святу Землю, упорядкована проти такого потужного неприятеля.

Ті три виправи були:

Перша за Урбана ІІ 1085 року,

Друга за Євгенія IV 1444 року,

Третя за Інокентія IV 1244 року.

Із них у першій виправі більше ніж триста тисяч людей військових було. Інші не перебільшували двохсот тисяч. А звідси висновок, якого війська і достатку нам потрібно, щоб бути більшими за потужністю від неприятеля. …180 тисяч війська має бути розділено на три частини: перша мала б 60 тисяч, які через Польщу й Угорщину прямо до Константинополя піде. Друге військо теж повинно нараховувати

В 3. 60 тисяч військових людей. Третє військо організоване нашим коштом із наших людей для служби на морі з гарматами і зброєю. Для організації такого війська потрібно сім мільйонів дукатів, щоб кожному з трьох військ було видано по два мільйони і триста тридцять п’ять дукатів. Такі кошти всі Християнські землі, найвищий єпископ (Папа Римський), Цісар та вісім королівств, тринадцять князів повинні складати протягом трьох років. Ця порада була дана п’ятдесят чотири роки тому, тобто 1518 року, і якщо порівнювати із сучасними часами, то з’явилося багато невідповідностей. Тоді потужність і сила Турків була значно меншою, ніж зараз. Не було на той час у турків багатого Єгипту, не мали тоді Родосу й інших островів, які силою захопили.

B3V. …Четверта конфедерація [проти турків] була вже в наш час за Пія V, Найвищого понтифікат, 1571 року, яку організували проти турків той же Святий отець, Філіпп, король іспанський, та венеціанці на певних умовах, яких було 25, остання з яких була, щоб жоден із тих, хто присягнув без поради інших, не вкладали перемир’я з Турком.

Усього християнського війська галер і звичайних човнів було 198, найбільших турецьких галер – 180, менших – 129. Пощастило тій виправі, і християни отримали над турками перемогу: поганського люду в битві загинуло 25 тисяч і до неволі взято 5 тисяч. Християн з

В4. різних народів, які були на турецьких галерах прикованими, визволено 15 тисяч. Захоплено 117 великих галер і 13 менших і багато інших човнів.

C2V. Думка гетьманів, досвідчених у воєнних справах, була така: та виправа [на турків] повинна бути дуже потужною і потрійною. Перша, щоб цісар Максиміліан із допомогою Німецької землі, угорського, чеського та польського королівств пішли до Серви над Дунаєм. Друга, щоб Францишек, французький король з найбільшим військом зібраних зі здібних до того [війни] переправився з Апулею до Епіру для порятунку місцевих людей, які туркам нічого доброго не бажають. Третя, англійський та іспанський королі та лузітанські (португальські) загонами з венеційськими човнами щоб ішли до Геллеспонту. Там замочки, котрі зовемо Дарданеллами, знищивши, аби вдерся прямо до Константинополя. …Але дуже складна справа всіх християнських панів до купи звести і найбільших володарів об’єднати.

G3V. Кінець із пересторогою.

Із вищезгаданих консультацій і посольств кожен може побачити, якщо Корона Польська вступить до Ліги із Християнськими державами, буде змушена оглядатися на багато речей… Бо хто захоче війну вести з таким потужним неприятелем, потребуватиме засобів війни, багато грошей і великого достатку, багато людей воєнних і добре обізнаних у воєнних справах гетьманів, потрібні війська не лише на морі, а на землі не на один рік, а до закінчення війни. Потрібно багато воєнного спорядження, гармат, куль, пороху, піхоти й інших речей, котрих війна потребує. Також потрібен страх Божий, управління і дисципліна, згода і спільне бажання. Тягар тієї війни всі маємо нести пропорційно. Насамперед, Король Його Милість, котрий нас обороняти повинен, стан духовний, пани ради, старости, рицарство [шляхта], міста, купець, орач повинен забезпечити, щоб нам усього вистачало.

Karnkowski St. Deliberacia. O Społku y Związku Korony Polskiej z Pany Chrześcijańskimi przeciwko Turkowi. Przydane są Poselstwa y Responsa Sławnego Krola Zygmuntha pierwszego. – Poznań, 1595.

Примітки

Подається за виданням: Пилипенко В. Перед лицем ворога. – К.: 2014 р., с. 192 – 195.