Бісків

Юрій Федькович

«Що знов, Марку? Що знов, сизий?

Яке нове горе?»…

«Ох, ненечко… Чорний скрипник

На Біскові ‘д горі!…

Ти ж не видиш?… Місяць світить,

Аж ся розсипає,

А та скеля, та бісківска

У хмарах гуляє!…

А ще краще від місяця

На вершечку світить

Чорний скрипник у жемчузі

Та у аксамитах,

Та на гуслех виграває,

Аж скеля ся коле!…

А там низом по під скелю

Далеко у долі

Йде прочанин у Сучаву…

Став, слухає хвилю,

Та неначе окаянний

Подерся на скелю!…

А там ся лиш зареготало!…

Де ж дівсь нещасний прочанин?

Не видиш? В стромині ген-ген…

Аж красков вмились гострі скали,

Неначе багор-кармазин!…

А ‘д горі грало все та грало»…

Примітки

Друк. Правда, 1877, ч. 6, стор. 195 – 196.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 410.