Гуцул-кобзарь
Юрій Федькович
«Чо’ задумавсь, мій леґіню?
Нині ж предсє день не Марків,
Та ні Роз-игри сегодне,
Щоб гуляли де Маявки!
Радо, хлопче! Твій татарин
Вже осідланий, готовий!
Кріс та в ліс! – а так до дівки,
А на рано тут здоровий!»
«Нє, мій батьку! Нє, мій сизий!
Най вже братчик с креса бринька
Та татарином гуляє, –
Ти ж подай ми кобзу с клинка!..
Бо в грудех ми зашуміло,
Наче орли в крила дзвоня,
Сли у сонце нагадають
Сли в заліжку с хмаров гоня!»
«Де ви, хлопці? До лікарий!
По воскарьку! За примівков!
Чи ти в папороть не вбрив лиш,
Блудя лісом с тов сопівков?
Або тяр під княж-ялицев
Тов проклятов ти не спав-єсь?!…
Сину, сину нещасливий!…
На ахтемні дні пропав-єсь!»…
«Так, мій бадечку! пропав я!…
Хоть з ручниці та у груди!…
Не поможуть ні лікаре,
Та ні Бог вже, та ні люде!…
Де ні рушусь, ні обернусь,
Все чолом ми, все ся клонить!…
Ніби царь то я в соболях,
Або кесарь у короні!…
І усе, ох батьку милий,
Все до мене промовляє!…
Сонечко мені про Бога
Та про люде вповідає!…
Місяць знов про ту вечірну,
Що ‘му світить, а не гріє, –
А казок він, батьку-світе!
Ох, казок же тих він вміє!
А ті гори, батьку, наші,
Ох ті чорні наші гори!..
І про скелі, і про жемчуг,
І про Дунай, і про море!…
Й на папери се не спишеш,
Ні письменні се не чули, –
Оттаке в’ни вповідають!..
Мало кидри аж не рули!…
А той Черемуш, о батьку!
І про плай той красноільский…
І про камінь у Біскові,
І про гордий той Сокілский…
І про Німчич той кровавий…
Все, усе він, батьку, знає!
І де місяць вечерничить,
І де сонце спать лягає!..
А ті кидри чорногірскі –
Ох, великий мій ти Боже!…
І про зрадзіль, і про ключзіль,
Про горицвіт і про рожі!…
І як в’ни се, батьку, плачуть,
І про те шовкове клубя,
Що княгиню в рай водило!…
Ох, отті ж мене аж губя!…
І плаї ті чорні, батьку –
Все лиш кров та поєдинки!…
Все лиш бучі… Але що я?…
Дай, подай ми кобзу с клинка,
Най ти, батьку, заспіваю,
Бо словами сего годі…
Ріки, батьку, йдуть у море,
А горі нема їм ходу.
Примітки
Друк. Правда, 1877, ч. 6, стор. 193 – 195.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 407 – 409.