Чорний косарь
Юрій Федькович
«Ану-ко, сину, вже досить
Ловити гав, літати в хмари!
Ану у стаю до кошари!
А нє, то косу та у росу!
Сегодня пів згарця скосить!»
«Нє, батьку, пів світа!
Як прочан там той поганий
Та чорноодітий!…
Ти ж не видиш, як там тяжко
Та важко ступає?…
Та який то крест великий
В руках він тримає?…
Та ще й книгу!… а все чорне,
Неначе ворони!…
А він же з ним, ох батечку,
По світі ся гонить!…
А коса, коса у него!…
Аж, батьку, боюся!…
А він нею, батьку, косить
Не трави, а душі,
Таки людзкі, добрі душі,
І кладе валами…
Ми й за літо те не встелим
Й стома косарями,
Що він, батьку, за годину!…
Що казав я? – коси? –
Він крестом так, батьку, стелить,
І в кроваві роси
Він ‘го носить, у червоні!…
А книгов громадить!…
А мечами обертає,
А все Христа ради!…
А списами ті пологи
Він змітує в стоги!…
А поліг той – душі людзкі!
Ох, много-ж він, много
Їх і дзвинькає що літа!…
Є чим зимувати
І ті чорні і багрові
Стада ті пузаті!
Й що златими обручами
Їм голови збиті!…
Оттакий то косарь, батьку,
Той у чорній свиті!…
Такого б то і нам треба –
Чи як кажеш, тату?
Коли ж дуже дорожиться:
‘Му душу би дати!»…
Примітки
Досі не друковано.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 430 – 431.