Туркиня
Юрій Федькович
Чо’ се ніж мій ржа з’їдає?
Се кортить вас, турки, знати?
А щоб Ібліс джумов тяв вас.
Ви поганці препрокляті!
Щоб вас різав, доки ржі ще,
Доки ножів та желіза!…
Як прокляту ту туркиню
Я ножем отсим се різав!…
Бо сей ніж мій виніс кляту
І з гарему і з неволі,
А она за те в заплату –
О, ти чорна моя доле!
В’на се з греком полюбилась,
З препоганим гладкожусом!…
Хто тут шепнув?! Тихо, жаври!
А то різать-му вас усом!
Taк! в’на з греком областилась
Де ви, слуги? – Вин у чари!…
А червоних, щоб шуміли.
Щоб сипіли аж у хмари –
Так як з неї тої ночи
Та з їй хабаля шуміла!…
Га! погана бісурманко!
Ти живцем ми серце з’їла!…
Бо я вірне полюбив ю!
Та й она мене любила!…
Так, любила, бо і Алов
І пророком ся божила…
І три листи аж писала,
Щоб з гарему ю спасати…
А я спас ю… Го, я спас ю!
Деж в’на ділась? де? у ката!
Бо-м зарізав!… го, зарізав!…
Що? ви може се не чули?
Нашим Богом вам ся божу!!!
Бо она ми люба була!…
Ще любіша, як ся шабля,
Як ся моя адамашка,
Що під Варнов вас стинала,
Мов червона з пекла гашка!
Так она се мою душу!…
Чо’ ви, цвиги, так зомліли?…
Я ж не той вже, що бувало!
О, прокляті ті весіля!
Тай товариш той мій вірний,
Що на ні він запросив мя!…
О, щоб лучше з пістоляти
Як котюгу був убив мя!..
Але нє! – за віщо лаю?
В него вина, в него годи,
В него хата на помості
Від музики жужмом ходить.
Аж слуга мій убігає,
Слово-двічи ми ув ухо,
І заграла по помості
Та пречорна єго юха!…
Я ж в комонник, та у стримінь,
Та у замок, та в покої…
Га! а там… а там сиділо…
Там сиділо їх аж двоє…
А сиділи на посаді…
Ніж мій блиснув, вже й по слюбі!…
Кров шуміла… я сміявся…
Він ще зірвавсь та став дуба…
А я ще раз… ще раз… ще раз…
О, про віщо-ж ‘го немає,
Щоб ‘го різав… різав… різав,
Аж мерці не повставають,
Доти різав! Де ж туркиня?…
Там під вікни грає Дунай…
Чуєш, турчин? Брє ‘го море!
То і їй і всіх вас трунва!…
Примітки
Досі не друковано. Се сильно переборщена перерібка звісної Пушкінової баляди «», яку по-польски в дуже мелодраматичнім стилю переробив Уєйский. Федькович ще далі пішов тім напрямі.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 437 – 439.