Ліпше!
Юрій Федькович
Сокілский
«Та гов ти! відки се, Василю?»
«С пропою, братчики, іду».
«І-гу!… А то й пропій вам пили!»…
«Та чули мою ви біду!?…
Ніч ясна вам як око в кара…
А люта, аж тріщить вам лід!…
А ‘д горі на Сокілскім – фара!
Не видиш, як він там стоїть
На скелі, на саміськім скруті,
Той біломаймурний леґінь?…
І сам як з маймуру він кутий,
І з маймуру на нім одінь.
І гусли маймурні тримає
У маймурових він руках…
І грає він на них… а грає,
Що сум збирає тя та жах!…
А вадь оскомина вам чути,
Якої пісні він се пів?
Роскажу вам… та ча ми бути!
Бо я вже голови загрів…
Тож уха, хлопці! – Там десь в раю –
Хто був там, хлопці? де той рай?
Бо я, єй Богу, що не знаю!…
Мабуть десь в горах? – Та нехай!
Досить на тім, що в тому раю
Боги два бесіду ведуть –
А я їх трохи чи й не знаю?
Одно Прабогом се зовуть,
Бо дощ пуска на сінокошу,
А біли-білий, що твій сир!
А другий ‘му за міхоношу,
Сокирника якогось син.
І тількі став питать Старого,
Аж тут вбігає вам леґінь,
Та й геп старому Богу в ноги!…
А сам блідий, як с крейди тінь!
«Котрий з вас двох тут Господь зветься?
Та чорт… хай буде хто небудь…
А в мені серце шкамом рветься!…
Єй Богу, жили ся аж рвуть…
Бо я любив отсе Марічку!…
А дівка ж то собі й козирь!…
Як полонинская та чічка,
Що літі зацвіте на гир.
Така то дівка вам!… Та гляба!
Бо тількі стались ми й любить,
Аж тут і гульк суха та баба,
Що мир косов як швару жнеть.
Тогди і згадуй лиш як звали!
Аж тут загурдузала мнов!…
Пустіть, бо рай вам ще запалю!…
Пустіть мя до Марічки знов!
Бо в’на розсядеться від руму!…
Пускаєте? – бо палю світ!!!
Розсядесь – я казав? З розума
Ще зійде! – Се не жарт! Пустіть!»…
«У неї ж, хлопче, днесь весіля!» –
Бовкнув Старий. – «А щоб ти здох!…
Чи ти отсе лиш не с похміля?
Та шкода тількі, що-сь ми Бог,
А я б ти зараз тут примовив!…
Весілля – в неї?! Йди ти спать!…
Пускаєш? – нє? – бо – варе Богу!
На відмах мемо ся рубать!»
«То руш же! заберайсь ми, друку!»
Старий як с креса се тарах!…
«Але у рай ми вже ні куку!
Чи чув-єсь? в рай він ані пах!»
Такої, братчики ви мої,
Леґінь сокілский се співав!…
Я ж від Марічки йду с пропою…
А в повницю червінця дав!»
Примітки
Друк. Правда, 1877, ч. 6, стор. 196 – 198.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 411 – 413.