Під вікни

Юрій Федькович

Чи, мила, з голуби сю ніч де воркуєш,

Що мої ти гусли неначе не чуєш?

Що граю, співаю під вікни в-задар?…

Хоть виглянь з кубелця, де нічку ночуєш,

Під білим крилечком з голуби воркуєш!

Я рожу приніс ти у дар!

А тая ж то рожа, зрошеная рожа

Віршечки віршує – ох, милий ти Боже!…

А все то на твою рожеву красу!

А ти ані глянеш!… Ох мила, чого же

Горячими сльози зрошаю я рожі

І з місяцем зорі пасу?…

Ти чуєш, невірна?… Я знаю, що чуєш!

Три свічи воскові – ти вірші віршуєш

Про сокола в клітці, яблінковий сад…

У днину з соколи в самборах полюєш…

Пора відпочити, – а ти і не чуєш!…

Хто ме ти соколів кортать?…

Я буду кортать їх як вірним слугою!

Отворь, ох отворь лиш кватиречку твою,

Та нічку як сонцем освіть!..

Та білов, мягоньков, як лебідь, рукою

За твоїм превірним, за твоїм слугою

Махни, як рожевая віть!…

Примітки

Друковано: Дѣло, 1886, ч. 96.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 420.