Дія 2
Іван Карпенко-Карий
У Ханенка в Уманському замку.
Ява 1
Ханенко, Лобель і Пелех. Ханенко з листом в руках.
Пелех
Це так візир пише до підканцлера Речи Посполітої?..
Ханенко
Еге.
Пелех
От невіра, прости господи! Як зневажає короля і всю Річ Посполиту!
Лобель
А далі що?
Ханенко
(читає)
Як ви можете лічить український народ польським, коли народ цей скинув з себе вашу власть і давно з вами воює? Покірні прозьби козаків уважив великий падишах і прийняв народ цей під свою опіку. Нам бог велить творити милость усім, хто проситься до нас в господу. І от великий падишах послав свої військові сили, котрих – як зір на небі, ослобонить український народ. А чим війна скінчиться – це у божій волі! Знайте, що великий, неодолимий падишах, мій милостивий повелитель, виступає з Адріанополя 8 сефера.
Лобель
О, то вже давно виступив. Сефер – це май.
Ханенко
Із листа підканцлера Ольшевського я бачу, що турки, об’явивши війну Речі Посполитій, 25 мая переправились через Дунай біля Ісакчі і певно вже дійшли аж до Дністра.
Лобель
Потеряна для Речі Посполітої Україна й Подоль: ми не готові до великої війни! Бачу я, що турок запанує тут!
Пелех
Не діжде, прости господи!
Ханенко
Всьому виною заблудша вівця Дорошенко, – він хоче всю Україну прибрать до рук своїх і віддати її туркам.
Пелех
Сказився, прости господи!
Ханенко
Я війську запорозькому присягу дав за віру й вольності стояти і оплаканую отчизну, скільки бог помочи дасть, оборонять від турка!.. Пане отамане, готуйтесь у поход. По наказу коронного гетьмана Собеського, ми виступимо завтра на Подоль, а під Ладижином з’єднаємось з Лужицьким, щоб не пустити Дорошенка і татар з’єднатись з турками!
Пелех
Лужицький там регіментар?! Не по душі мені, що на Подолі Лужицький буде керувать, як старший, прости господи!
Ханенко
Я меншим від Лужицького не буду там.
Пелех
Ну, то посваритесь, прости господи, а це ще гірше!.. Піду й роздам накази всім.
(Вийшов).
Ява 2
Ханенко і Лобель потім Пиво-Запольський.
Лобель
Дивуюся і я коронному гетьману: Лужицький надто запальний, а той, хто на війні керує, повинен розумом більш жить, ніж кров’ю.
Ханенко
Я буду тільки те робити, що сам лічитиму корисним.
Лобель
Не буде єдності, а де її нема – звідтіль тіка удача в ділі.
(Входе Пиво).
Пиво
Ясновельможному гетьману і білоцерківському коменданту-філософу – чолом!
(Цілуються).
Ханенко
Дуже рад бачити полковника, але дивуюся тому немало, що бачу в Умані його; я думав, що пан уже в турецькім стані!
Пиво
Чого так?
Лобель
Здається ж, пан Болеслав присягу дав у Паволочі перед саулом Шуляком служити Дорошенку?
Пиво
Ха, ха, ха! Присягу дав! Чого тепер присяга варт? Ніц! По тричі в рік навіть хлопи присягають: то турецькому падишаху, то королю польському, і тричі в рік присягу ту ламають… В часи такого хибного настрою й не збагнеш, як друг сьогоднішній – на завтра стане ворогом твоїм!
Лобель
То пан полковник після присяги служити Дорошенку, раптом став ворогом його?
Пиво
Так.
Ханенко
Яка ж причина? Цікаво знати, й коли можна, то прошу повідать.
Пиво
О, причина надзвичайна!.. Я вкрав у Дорошенка прекрасну, як сама Україна, дівчину Гандзю!..
Лобель
Ха, ха, ха! То пан Болеслав одняв у Дорошенка його коханку?
Пиво
Коханий мій Лобелю, не поспішайте поперед батька в пекло!.. Дорошенко готовив Гандзю в подарунок падишаху, а вона так мені припала до серця, що я її добув для себе! Чим же гірший від султана я?
Лобель
Нічим і справді! Пан Болеслав, як і султан, живе на стані і в гаремі.
Пиво
Старий, старий! А зваж – на те ж ти філософ – що кращого на світі є від гарних коней і кобіт?
Лобель
Коли б пан не назвав філософом мене, то може б я й згодився з паном, згадавши юнії свої літа! Але як філософ, соромлюся признать, що кращого нема на світі від гарних коней і кобіт.
Пиво
А що ж краще, коханий мій Лобелю?
Лобель
Отчизна й лицарська без плями честь, коханий пане Болеславе!
Пиво
Так!.. Так!.. Як не любить отчизну, коли вона таких кобіт, як Гандзя, має?!
Ханенко
Пан полковник аматор і вже коли він закохався, то певно Гандзя варт того.
Пиво
Пане гетьмане! Та найкращий кінь араб не порівняються з Гандзею моєю… О, всьому світу треба бачити таку красу, над котрою сама натура віками працювала, щоб людям показати чудо своєї творчості!
Ханенко
Хотів би я побачити таке чудо жіночої краси!
Пиво
І гетьман… та що гетьман – тут дивного нічого б не було – а навіть наш філософ, старий як світ Лобель, коли б побачив, закохався б у Гандзю!
Лобель
Не ті літа!
Ханенко
Та очі ті ж зостались.
Лобель
То правда: очі й мрії наші не старіють; але, кохане панство, я гак багато пережив, що й мої очі, й мої мрії погасли, а кістки просять спокою.
Ханенко
Бо нема перед очима Гандзі!
(Всі сміються).
Одначе, я признаюсь, що хоч не бачив Гандзі, а вже, з оповідання панського, я в неї закохався, і немало тим здивований, що пан полковник так скоро вже натішився красою Гандзі й покинув її саму в Димері.
Пиво
О, мій любий гетьмане! Вона покинула мене: Гандзя втікла від мене!
Лобель
Втікла?
Ханенко
Дивно!.. Пан полковник і при королівському навіть дворі був би перший кавалер – і Гандзя утікла від нього? Як же це сталось?
Пиво
Маючи над нею всі права, як над рабинею і бранкою моєю, правами тими не тільки не користувавсь, але й сам рабом став у рабині: я хотів вінчатись з Гандзею, по згоді з її боку прийняти віру католицьку… А поки що, як лицар до неї залицявся, бажаючи кохання Гандзі заслужити! Тим часом до мене на станю найнялись хитріші від самого чорта хлопи – родичі її – і диявольським лукавством пройшли у замок, умовилися з Гандзею і утікли на моїх трьох арабах серед білого дня і на моїх очах!..
Ханенко
Жаль мені, що пана полковника, доброго вояку, хитрішого від самих хитрих, так хлопи ошукали й одняли від нього безцінний скарб!
Пиво
І це ще не біда. Я в слід поїхав би за ними, знайшов би її рід, дав би викупу сто… двісті тисяч талярів, і Гандзя все ж таки була б моя жона! А то моє горе, що на переправі через Дніпр Гандзю одняв від хлопів Дорошенко і одного із них, Зінька, навіть скарали смертію за те, що на полковника Грицька ножа підняв він!.. Тепер я певен, що Гандзю знову пошлють до падишаха, а звідтіля її вже не добудеш… І от зо всім полком моїм прибув сюди, щоб гетьману служити. Прийми мене, – в такі часи тобі не буду лишній, – і дозволь зараз же на чатах стать між Чигирином і шляхом до турка. Я певен, що ще не пізно, і я перепиню мою кохану Гандзю на шляху до падишаха й одніму її назад; не буде ж пан Дорошенко всім своїм військом Гандзю чатувати?
Ханенко
З охотою. Я дуже рад такі під’їзди мати, де в голові стоїть полковник Пиво-Запольський! Але повинен панові сказати, для відомості, що скрізь розіслані й від мене, й від Лужицького з-під Ладижина і чати, і під’їзди, бо ми ждемо, що скоро там з’явиться орда татарська з Дорошенком!
Пиво
О, то ще краще! Бо чим густіші будуть під’їзди й чати, тим більше обережності і певності у тім, що Гандзя не проскоче мимо.
Ханенко
І я сам завтра виступаю до Ладижина.
Пиво
А я сьогодні, зараз до Синюхи, а там понад Богом розкину сіть густую.
Ханенко
Я знаю, що пану полковнику відомі тут всі лази й перелази більше, ніж кому. Дуже, дуже рад, що пан злучаються зо мною против ворога мого, а тепер і панського, – против Дорошенка!
Пиво
То я зараз дам приказ погодувати добре коней, оглядіть гармати, й рушу…
(Виходить).
Ява 3
Лобель і Ханенко, а потім Пелех.
Лобель
Дивні, предивні творяться діла на світі! Хто б подумав: полковник охочекомонного полка Пиво-Запольський, типічний шляхтич Речи Посполитої – у якусь Гандзю закохався, і підставля в таку годину за неї голови людей всього свого полка!
Ханенко
І свою!.. Певно, Гандзя та чарівна, коли за неї такий колот іде!
Лобель
А певно! Жаль тільки, що чари ті найкращим з нас туманять розум і часто навіть мужів шановних роблять подібними до бидла.
Ханенко
Старість то говорить, пане коменданте.
(Входе Пелех).
Ява 4
Ті ж і Пелех.
Пелех
Накази всі віддані, прости господи!
Ханенко
А з чат і від під’їздів нема вістей?
Пелех
Нема. Чи правда то, що полковник Пиво, прости господи, до нас пристав?
Ханенко
А що?
Пелех
Зрадливий він – я добре його знаю, прости господи! Служив Речі Посполитій, пошарпав Київ, потім просився в службу до Москви, але його не прийняли; тоді він присягнув Дорошенкові, а тепер з нами буде воювати проти Дорошенка – прости господи!
Ханенко
Е, пане отамане, хто тепер держить присягу? А Пиво має велику рацію, щоб воювать против Дорошенка; нам же це ковінька на руку, бо такого хитрого в розвідках вояка – другого не знайти.
Пелех
Та воно правда, прости господи! Тільки гляди, ясний гетьмане, щоб завтра він не зрадив нам і не пристав до Дорошенка, прости господи!
Ханенко
Не таке діло. Дорошенко одняв від його гарну дівку, і Пиво помстою горить до його.
Пелех
Тьфу, прости господи, за таке чорти-батька зна що – присягу поламав!
Ханенко
Дуже гарна, – покохав, каже, до загину.
Пелех
Покохав до загину? Ото, прости господи! А ще й вояка!
(Входе Богаченко).
Ява 5
Ті ж і Богаченко.
Богаченко
Добривечір!
Ханенко
Богаченко! Здоров, брате! Давно вернувся?
Богаченко
Тільки що.
Ханенко
Ну, що ж нового бачили, чи чули – розкажи.
Богаченко
Піймали велику, мабуть, птицю…
Лобель
О?!
Ханенко
Чи не самого Дорошенка?
Пелех
Прости господи!
Богаченко
То надто забагато. Дорошенко піде назустріч татарам і стрінуться вони, як кажуть, у степу, а потім вкупі на Ладижин підуть.
Ханенко
Цікаві вісті. Завтра й ми виступим під Ладижин, де нас Лужицький жде.
Пелех
(зітхає)
Прости господи!
Ханенко
А птиця ж твоя де?
Богаченко
Ще у гнізді.
Ханенко
Так ти ж кажеш, що піймав її?
Богаченко
З гніздом!
Пелех
От, прости господи, маруда!
Ханенко
Ну, то давай сюди з гніздом!
Богаченко
Не влізе в хату.
Лобель
Ха, ха, ха! А бодай тебе!
Пелех
Годі дурощів, прости господи, кажи діло!
Богаченко
Дорошенківці везли ридван, – султанові на подарунок, кажуть…
Пелех
А птиця ж де, прости господи!
Богаченко
У ридвані!
(Ханенко і Лобель сміються).
Пелех
А щоб ти скис, прости господи!..
Ханенко
Ну годі, Петре, жартувать, ти вже нас розсмішив. Веди сюди птицю, а попереду скажи, що воно є.
Богаченко
Ось зараз побачите самі.
(Вийшов).
Ява 6
Ті ж без Богаченка, а потім він з Гандзею.
Пелех
Ну, й надоїв він мені з своїми жартами! Так би, прости господи, і тьопнув по голові!
Ханенко
Жвавий козак.
Лобель
Проноза і юмориста! Я його люблю. Як приїде в Білу Церкву, то поки скаже, чого приїхав, боки порвеш від сміху!
(Входе Богаченко).
Богаченко
Тільки цур, не сміятись, ясне панство.
(До Пелеха). А ви, пане отамане, перше придивіться, а потім вже, як слина покотиться, скажете: прости господи!
Пелех
Ти договоришся сьогодні, що я тебе угрію перначем, прости господи!
Богаченко
(у двері)
Панство просить до господи, заходьте, заходьте!
(Входе Гандзя, на ній чорна керея).
Дозвольте вас роздягнуть – тут тепло.
(Скидає з Гандзі керею. Гандзя зостається в одежі одаліски. Пауза).
Богаченко
Жар-птиця!
(Ханенко зробив ступінь назад і не спускає очей з Гандзі).
Лобель
Венера!
Пелех
Тьфу! Прости господи!
(Прудко йде до дверей).
Богаченко
А що, пане отамане?
Пелех
Осудовнсько! Голих дівчат почав ловить, прости господи!
(Вийшов).
Богаченко
Гарна птичка, тільки мабуть німа, бо не вміє говорить по-нашому. Скільки я не допитувався – мовчала всю дорогу. Не соромся ж, панночко чи дівко, і скажи ясновельможному гетьману, коли умієш говорить, хто ти і звідкіля?
(Входе Пиво).
Ява 7
Ті ж і Пиво.
Пиво
Готов хоч і зараз рушать в поход!
(Раптом, побачивши Гандзю, крикнув).
Гандзя?!
Гандзя
Мій пан!
Богаченко
(радісно).
Заговорила! А я думав, що німа!
Пиво
Гандзю! Рибко, зірка ясна! Невже ж не чула ти жіночим серцем, що я тебе кохаю? Чого ж ти від мене утікла?
Гандзя
Мій пане! З Димера я туди тікала, де Дніпр широкий миє крутий берег, де шум веселий від верб густих по гаю йде; де церковця, в якій молилась щиро, біліє на пригорку; де матінка моя за мною журиться і умліва! І от із рук коханого і брата рідного мене зла доля одняла і туркові послала на знущання; а тепер стою я перед вами, мов у сні!… Пане мій гарний! Пустіть до матері мене на рідну сторону, дайте волю моєму серцю, не примусюйте мене кохати вас, бо я кохаю вже давно всім серцем козака!
Пиво
Його скарали смертію.
Гандзя
(закривши лице руками).
Боже мій! І все то через мене… О, злая доле, за що ж ти мене так тяжко покарала?.. Милого нема, і я в неволі..
Пиво
В неволі ти була у мене, а кривди ти не знала.
Гандзя
Сама неволя – кривда, пане!
Пиво
Нехай і так! Але я тебе кохаю, і ніхто вовік кохать тебе не буде так, як я! Я – вільний шляхтич, зі мною будеш вільна й ти як птах у гаю!.. Я всю тебе у золото вберу! Поїдем зараз у Димер і повінчаємось з тобою!
Ханенко
Ні, пане полковнику! Не у Димер поїде Гандзя, а в кріпость Білу Церкву, де пан Лобель її догляне, поки я повернуся з походу, а потім сам я Гандзю одвезу туди, де церковця біліє; на пригорку, де мати жде своє дитя.
Гандзя
(стає навколішки перед Ханенком)
Батьку мій, гетьмане наш любий, спасибі тобі, що ти заступаєшся за мене.
Ханенко
(обертається до дверей)
Палажко!.. Встань і не тривож своє дівоче серце. Тобі тут буде так, мовби у неньки спочиваєш.
(Входить баба).
Проведіть в покої панну, нагодуйте і нехай спочине.
Гандзя
Під опікою рідного гетьмана свого – я не тривожусь ні краплини! О, радість! Я знову вільна і повернусь у рідний край!
(Вийшла, за нею баба).
Ява 8
Ті ж без Гандзі.
Пиво
Ха, ха, ха! Ясновельможний гетьман жартує певно?
Ханенко
Ні, пане полковнику – я не жартую. Гандзя не хоче йти до пана, а вона вільна козачка, то й буде вільною!.. Коли ж мати і вона, по нашому звичаю, від мене приймуть старостів, то стане жінкою моєю.
Пиво
Ну-у!.. Ха, ха! Я не вірю! Тобто гетьман закохався сам у Гандзю і одніма від мене мою наречену?
Ханенко
Гей, вартові
(Входять озброєні вартові).
Станьте тут…
(До Богаченка)
Петро! Вели, щоб серденята мої з гарматами стали против полка нана полковника, бо полковник надто пальоний, щоб шелесту він тут не наробив.
Богаченко
А я з своїми тут напоготові.
Ханенко
Отаманові скажи про це, щоб знав.
(Богаченко вийшов).
Тепер пан бачить певно, що я не жартую і що життя моє скоріше візьме пан, ніж Гандзю я йому віддам!
Ява 9
Ті ж без Богаченка.
Пиво
Чи грім мене ударив і я замер, чи сплю і сон мені страшний приснився – не зрозумію!..
(Оглядається).
Ні, я не сплю, а тільки чую, що гетьман з мене живого вийняв серце!.. Не сподівався я ніколи, щоб гетьман так знущався надо мною, зв’язавши мені руки! Пане Лобелю, пане філософе, розсуди, невже по-лицарськи пан гетьман робе?
Лобель
Так! По-лицарськи, як гетьман! Гандзя, як чули ми, не кохала і не кохає пана полковника, а пан примусює її буть католичкою і жінкою його. Не змить би гетьманові сорому з своєї голови повіки, якби він сам, власними руками, примусом віддав Гандзю полковникові польському.
(Входе Пелех).
Ява 10
Ті ж і Пелех.
Пелех
Два полки уже озброєні стоять!.. Невже це через ту дівку піднявся колот, прости господи?!
Пиво
Ясновельможний гетьмане! Я вік тобі служити буду – верни мені мою ти душу, віддай кохану Гандзю!
Ханенко
Я Гандзі пану не віддам!
Пиво
Я прийму такі умови, які пан гетьман схоче… Все, все, що гетьман скаже – я зроблю, аби Гандзя була моєю!
Ханенко
Вона – моя!
Пиво
А-а-а!.. Прокляття!.. Ти вирвав з мене серце й душу – за те ж і ворога, лютішого, ніж сатана сам, придбав собі навіки! Прощай! Тільки через те, що сила на твоїм боці – мушу здаться.
(Вийшов).
Пелех
От як ви всі любите отчизну!.. Ще добре, що пан, хоч і сердитий, та не дужий, а то війна б розпочалась не на Подолі з турком, а в Умані. Україна погиба, вони ж готові кров за дівку проливать! Тьфу, прости господи!..
Завіса