Баварські строфи

Порфирій Горотак

Пізнавши жабомишодраківку

між племенами «бе» і «ме», –

од самих п’яток аж по маківку

зівота й інша «ота» йме.

Нажився я між бандуристами,

попідпирав плечима МУР,

реферував скрізь із магістрами,

з майстрами всіх літератур.

Запорошився від мірошників,

начувсь вождів і вожденят,

пізнавши ошустів, збитошників,

кнурів великих і пацят…

Втомилось серце всіми «івцями»

і переїлося вже фраз

про згоду між вовками й вівцями

що має здійснитися враз.

У ресторані з уенерами

ковтав не раз гарячий ром,

впивався їхніми химерами,

носив принцесам їхнім бром.

Шуміла осінь листопадами,

а я в теплесенькім кутку

конспірував зі скоропадами

і говорив: Merci beaucoup!

Як вірний друг автокефалії,

читав батярам, здирачам

прекрасні лекції моралі я,

щоб вийшов в люди вічний хам.

Ах, не годуйте меценасами

із Де-Пі-зованих палестр,

бо зголоднів я за ковбасами,

їх прагну в життьовий реєстр.

Тому здруживсь я з аліянтами:

вивчавши кодекс їхніх кар,

то обкладався фоліантами,

то в небо линув, мов Ікар.

Стомоторовими фортецями

я захопився серед хмар,

але втомився тими гецами,

де править небо за бульвар.

Ні, краще вже помчать ракетою

в радаризований простір,

щоб закрутитися кометою

круг найкраснішої із зір.

Вгорі був холод, був там голод,

і я там жер самий етер.

Було в пустелі неба голо,

і я з одчаю хмари дер.

Вгорі я враз замарив шинкою,

забагши з кита знов ікри,

і за бронзовою чужинкою

без косметичних мімікрій.

Затужив знову за просторами

заокеанських безбереж,

за людожерами і зорями

над кільцями атольних меж.

Adieu, adieu! Європо з УНРРАми

де грек Москві став впоперек

і здуру в дибу вліз вертун-румун.

Я полечу шляхом лелек,

щоб там, де океан коралями

поріс, мов квітами моріг,

знов побрататися із далями

поет-блукар нарешті зміг,

щоб там, де Пацифік атолами

підперезав свій синій фрак,

міг знов засісти над престолами

порфирородний Горотак.

3. І. 1947

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 221 – 223.