На шпилях гірських

Порфирій Горотак

Я на Цугшпіце високо,

згадую лани Китаю,

в стратосферу, наче окунь,

кожен день тепер пірнаю.

Ні скарбів Чіян Кай-шека,

ні ланів мені не треба,

бо роззявила пащеку

наді мною прірва неба.

Гріє сонце, наче квочка.

В теплій цій температурі

я смаглію без сорочки,

наче гранд Естремадури.

Не страшні тут стрептококи.

По стрімчастій серпентині

горній дух мій робить скоки,

тоне в синій самотині.

Тут горять крижин карати,

тут я не складаю пакти,

а, проклявши бюрократа,

на шпилі росту, мов кактус.

І простором сотні Францій

муза нашої планети,

що шанує голодранців,

обдаровує поета.

Весна 1947, Баварія

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 219 – 220.